ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Яким буде майбутнє сільської родини на Воловеччині?

    21 вересня 2020 понеділок

    Так уже повелося, що ми журналісти часто виїжджаємо розслідувати той чи інший матеріал, і нерідко так трапляється, що саме ми, кореспонденти стаємо свідками людської біди і горя.


    Історія, про яку я розповім зараз просто вражає, вражає своєю безвідповідальністю державних службовців до дітей, чужих дітей, дітей чиє майбутнє ніхто не знає як складеться. Мова піде про сім'ю Сербін із гірського села Верхні Ворота Воловецького району Закарпатської області. Вбита у прямому розуміння цього слова жінка горем відшукала нас репортерів з проханням допомоги розповісти всю гірку правду яка з нею сталася. А справа ось в чому.
    Так сталося, що чоловік Марії, Олександр Сербін в 2003 році виїхав на сезонні роботи в Російську Федерацію. З тих пір ніхто не знає де він. Від 22.07.2008 року він визнаний за рішенням Воловецького районного суду, як безвісти зниклий. Жінка залишилася одна з п'ятьма неповнолітніми дітьми на руках. А це Сербін Михайло Олександрович 09.11.2003 року народження, Сербін Ігор Олександрович 23.12.1990, Сербін Дмитро Олександрович 24.11.2001, Сербін Максим Олександрович 30.11.2002, Сербін Михайло Олександрович 09.11.2003.
    Через незнання законів ця жінка не отримувала ні аліментів, ні соціальної допомоги на дітей. У той час ні сільська рада Верхніх Воріт, ні органи опіки та піклування не цікавилися житлово-побутовими умовами дітей. Щоб виправити матеріальне становище сім'ї Марія Сербін змушена виїжджати на сезонні роботи за межі області, щоб таким чином утримувати сім'ю, залишаючи своїх дітей на дідуся і бабусю.
    Саме на сезонних роботах і познайомилася Марія з хорошою людиною Сергієм Назарко, з яким живе в цивільному шлюбі. У новій сім'ї народилося ще шестеро спільних дітей. Останніх люблять. Вони в них слухняні і працьовиті, знають нелегку сільську працю, знають ціну хліба, знають що таке життя. Старший син сім'ї Сербіних живе в Москві, має свою сім'ю, допомагає молодшим братам і сестрам. Сербіни хоч і живуть скромно, але грошей на хліб і одяг вистачає. Старші піклуються про молодших. У батьків Марії є дві корови, більше двох гектарів земельної ділянки. Але в будинку батьків великій родині було затісно, тому за сприяння благодійного Фонду "Розвиток України" в рамках програми "Зігрій любов'ю дитину" було придбано нове приміщення на вулиці Молодіжній № 43 у Верхніх Воротах. Але щастя в ньому Сербін не зазнали. З тих пір орган опіки при Воловецький адміністрації почав гоніння і терор на сім'ю. Новий будинок перебував у жахливому стані: були відсутні скла на вікнах, немає водопостачання і природного газу, будинок не штукатурений -фактично одна коробка. Чиновники з органів опіки та піклування стали частими гостями, як стверджує мати Марія Сербін, вони чіплялися до всього, погрози линули постійно позбавити сім'ю батьківських прав. Щоправда ні цінних порад, ні щирої допомоги влади не пропонували. Представники цього органу не бажали допомогти навіть у допомозі необхідних довідок для отримання «соціалки» чи посприяти у приписку сім'ї за новим місцем проживання, адже з грудними дітьми у них не було можливості ходити до паспортного столу. Хворіли малі діти. Сім'я не встигала caма простежити за всім: попрати, прибрати, доглянути дітей і господарство, городи та інше. Адже потрібно було доглядати за коровами і перестарелими батьками за старим місцем проживання. Соціального працівника не призначили. З вихованням дітей з господарством якось справлялися як могли i нічого від влади не просили. Hіктo з представників сільради за цей час жодного разу в будинку не був. Марія Сербін розповідає, - до нас доходили чутки, що як багатодітній сім'ї в якості соціальної допомоги було виділено холодильник (можливо інша побутова техніка), теплий одяг. Так холодильника, ні одягу сім'я не отримувала. Марія каже, чиновники самі підписувалися і отримували допомогу.
    У 2009 році потрібно було прооперувати дочку - Сербін Aндріану 10.12.2007 року народження, яка народилася з шістьма пальцями на руці. Дитина підростаючи і граючись, сама собі відірвала маленький пальчик (відросток), він після цього кровоточив. У той час, мати змушена була залишити сім'ю, щоб бути з хворою дочкою у лікарні для проведення операції. У цей час захворіла бронхітом друга молодша дочка - Сербін Hіна, 26.09.2009 року народження. А під час перебування в лікарні, вона там заразилася грипом. До лікарні дитина важила 8 кг, а під час перебування в лікарні-схудла до 5 кг. Органи опіки та піклування стали звинувачувати жінку в неналежному догляді за дітьми, замість того, щоб сприяти у наданні матеріальної допомоги на лікування або надати яку іншу практичну допомогу. Під час хвороби дочок - як Ніни так Андріани вона постійно перебувала з ними в лікарнях: Воловецькій центральній та Мукачівськiй дитячій лікарнях. Мати розповідає, - за власні кошти купувала вcе ліки, які приписували лікарі, в тому числі і шприци. Дана обставина підтверджує довідка на руках матері, видана Воловецькою ЦРЛ. Виняток становило, коли ми перебували на лікуванні з дочкою - Ніною У Мукачівській дитячій лікарні. Там нам виділяли всі ліки безкоштовно. То як можна звинувачувати мене в неналежному догляді за дітьми нарікає Марія?
    Незважаючи на це органи опіки та піклування звинувачували нас із чоловіком у неналежному догляді за дітьми, ставилися до нас зверхньо. З болем Марія Сербін згадує, як практичний психолог Воловецького РДА - Хміль Г.В. обзивала її і чоловіка Сергія брудними колгоспниками, від яких погано пахне i вона змушена провітрювати за нами кабінет РДА ... Розповідає, що після такого принизливого ставлення вона більше не заходила в той кабінет жодного разу ... Разом з правоохоронцями органи опіки та піклування Воловецького РДА почали на нас звичайну полювання, як на звірів, звинувачуючи мене і мого чоловіка - що він не працює, поширювали чутки ніби я зловживаю алкоголем. Hіктo з них не брав до уваги, що він - за фахом спеціаліст по локаторах, зручної роботи в районі немає, що через сімейні обставини він не може залишити мене одну з маленькими дітьми і виїхати на заробітки за межі області. Чиновники все-таки залишалися при своїй думці: ми - люди, які не можуть виховати дітей.
    13 серпня 2010 суддя Воловецького суду Оксана Софілканич не допитавши думку дітей, порушуючи їх же права винесла рішення позбавити сім'ю Назарко-Сербін батьківського піклування. Ще до рішення суду органи опіки Воловецької райдержадміністрації забрали дітей з будинку. Мати Марія з жахом це згадує. Жінка розповідає, що до будинку під'їхав мікроавтобус і в двері постукали працівники міліції на що їм відкрили. Без всяких пояснень, дітей забирали сонних з ліжка, де останні несамовито кричали, тікали роздягнені через вікна і розбігалися по чужих городах, - сусіди кричали, але це їх не зупиняло. Марія каже, що так не надходили німці під час окупації з мирним населенням. Старші діти Сербін-Назарко в той період доглядали стадо і їх теж в полі в прямому сенсі слова "хапала" міліція. Зараз одні діти перебувають у Перечинському інтернаті, решта у Виноградові, маленькі у Свалявському будинку дитини. Марія і Сергій Назарко-Сербін подали скаргу в Закарпатський апеляційний суд, де вже відбулося перше засідання. Заслухавши доповідь матері судді і присутні в залі ледь стримували сльози. Наступне засідання має відбутися незабаром, де суд змушений запитати дітей, де краще їм живеться в державних установах, а в батьківському домі.
    Мати Марія Сербін-Назарко також нам повідомила, що перебуваючи в Батівському будинку для дітей сиріт її син упав і зламав руку. А вдома, каже жінка його до цих пір чекає шкільна форма в якій він так хотів у рідному селі, з рідного батьківського дому піти в перший клас.
    Вадим ВЕРБА
    Спеціально для "Репортера”

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору