ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Закарпаття: І будуть Великі Лучки огірковою столицею, як Заріччя — капустяною...

    28 березня 2024 четвер
    47 переглядів

    Якби 15 років тому хтось передрік закарпатському селу Великі Лучки те, що бачимо тут нині, його, певно, місцеві жителі закидали б камінням. Чи могли селяни побачити навіть у страшному сні, що їхнє найбагатше в Закарпатті господарство буде знищене немов жорстокими завойовниками? Між іншим, що на перший погляд незбагненно, цими “завойовниками-руйнівниками” виступили самі великолучківці, а, вірніше, керівні мужі процвітаючого колгоспу-мільйонера.

    Мав колгосп свій потужний завод з консервним, м’ясопереробним, швейним цехами. А нині люди обходять заводську територію як цвинтар колишнього процвітання. Петро Волошин був директором багато років і тому згадувати про колишнє дітище йому надзвичайно тяжко. На відміну від більшості керівників підрозділів колишнього Великолучківського агропідприємства Петро Волошин знайшов себе і в нових ринкових умовах. Справедливо буде підкреслити, що власна справа нерозривно пов’язана з дружиною Єлизаветою Василівною. Ще на початку 90-х років минулого століття пані Єлизавета почала здобувати знання з основ аграрної науки в США, а 1995 року здобула Сертифікат інституту “Ленд О’Лейкс” у Міннесоті — “менеджер агробізнесу”.

    Відтак створила в рідному селі ТзОВ “Стимул”. Утім, невдовзі більшість співзасновників, коли потрібно було вкладати гроші в молодий бізнес, так би мовити, відсіялись. Однак подружжя Волошинів це не спинило, й вони вирішили продовжувати власну справу самотужки.

    З чергової поїздки до США Єлизавета Василівна привезла радісну звістку: її бізнес-проект зі створення консервного заводу було визнано переможцем серед 15 інших претендентів у конкурсі, оголошеному Громадською спілкою жінок-фермерів США. А з цього випливало, що американці поставлять до Великих Лучок обладнання на 100 тисяч доларів США і на таку ж суму — банок різних ємностей із закрутками. І 2002 року Великолучківський приватний консервний завод подружжя Волошинів випустив першу консервовану продукцію — мариновані огірки, томати. Потужність підприємства складала 200 тисяч літрів консервованої продукції, а загалом вона може бути й до півмільйона умовних банок.

    А для цього, зрозуміло, потрібна продукція. Торік Єлизавета Василівна майже щодня їздила на Виноградівщину, де в селі Перехрестя мало не кожен вирощує огірки. Відтак подумала, а чому б це не вирощувати й самим? Тому Петро, син Василь, донька Тамара, а також сват Василь Волошин заклали по гектару огірків за голландською технологією на високих шпалерах з крапельним зрошенням. Оскільки сьогодні є великий незадоволений попит на огірки, ця культура — значно прибутковіша за вирощування зернових та інших культур.

    Отже сім’я Волошинів виступила піонером вирощування огірків у Великих Лучках. Нині більшість селян — на роздоріжжі, не знають, що робити зі своїми земельними ділянками. Тому майже щодня до Петра Волошина йдуть “ходоки” за порадами. Петро Волошин намагається кожному все пояснити, переконати. І не тільки тому, що вправний і успішний господар. Петро Волошин — голова Великолучківського низового осередку Селянської партії України. Луччани — народ практичний, знають ціну праці, грошей. І тому, коли бачать, що у Петра Волошина справи йдуть повним ходом, тим часом, коли інші фермери не вилазять з боргів, то прагнуть партнерства з Петром та Єлизаветою Волошиними не тільки в агробізнесі, але і в партійних справах.

    … А на заводі Волошинів настали гарячі дні — продукцію з Великих Лучок чекають не тільки в різних областях України, а і в США, куди відправлятимуть не тільки власне мариновані огірки й томати, але й лечо, салати, джеми. Довідались про Волошинський завод і в Росії, просяться в покупці.



    Юрко НЕХАЙ

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору