15 тисяч пацієнтів залізничної лікарні м.Ужгород опиняться без медобслуговування?

Із 1 січня 2015-го всі чотири закарпатські медзаклади, що перебували під опікою залізниці (в Ужгороді, Чопі, Мукачеві й Королеві) перейшли на фінансування з місцевого бюджету.

І принаймні залізничну лікарню в обласному центрі це привело на межу існування: замість річних 12 мільйонів гривень вона отримала менше п’яти – цього не вистачить навіть на оплату праці персоналу та комунальні послуги. Тож яке майбутнє «світить» закладу, котрий обслуговує 15 тисяч людей, – досліджували журналісти 21 каналу разом із «Закарпаткою».

У штаті лікарні 250 чоловік персоналу, заклад має всі класичні відділення – від хірургії до стоматології. Тут залізничників лікують, консультують, обстежують на медкомісіях. Кожен працівник відомства щомісячно сплачує 50 гривень за медичні послуги, зате якщо занедужає – отримає їх безкоштовно. Це така собі лікарняна каса. Але, крім залізничників, сюди завжди зверталися й звичайні громадяни з прилеглих мікрорайонів – і близько, й не потрібно в величезних чергах вистоювати, як на «БАМі».

Благо, і поліклінічне відділення, й лабораторія входять до комплексу. На цих людей теж заводили карточки, вони офіційно вносили певні суми на рахунки закладу. Загалом на обслуговуванні тут було 15 тисяч пацієнтів, але чи не доведеться їм лікуватися деінде? Річ у тім, що Ужгородська залізнична лікарня цьогоріч «нічийна»: Мінінфраструктури від неї відмовилося, район на баланс іще не взяв, тож кошти поки надходять через місцевий бюджет із Міністерства охорони здоров’я.

За формулою обсяг фінансування медичних закладів визначається за кількістю населення, яке проживає на території адміністративної одиниці, тож залізнична лікарня отримала гроші лише виходячи зі своїх ужгородських пацієнтів. А відтак із очікуваних 12 мільйонів гривень вийшло менше половини.

Ми отримали з місцевого бюджету 4 млн 720 грн, – каже Володимир Канчій, головний лікар відділкової клінічної лікарні станції «Ужгород» ДТГО «Львівська залізниця». – Нам, фактично, не вистачає 6,5 мільйона. Проіснувати на наявні кошти до кінця року неможливо – за кошторисом нам виділили всього 44% від потреби. Цих грошей не вистачає навіть на оплату праці та комунальних послуг.

Але фінансова скрута – це ще не найстрашніше. Через зміну підпорядкування та реорганізацію закладу чимало працівників можуть залишитися без роботи. Наталія Бурдейна, лікар-терапевт цехової лікарської дільниці №3, скаржиться:

Болить душа за нашу лікарню й колектив. Те, що вкладено сюди, може бути знищене. Мені здається, треба подумати й про медиків – у наш важкий час як їм без роботи? У нас лікуються цілі династії. До нас приходять діти, і ми вже знаємо, чим хворіли їхні батьки, діди…

Геннадій Столбов, котрий усе життя пропрацював на залізниці, а лікувався завжди в відомчій лікарні й навіть пам’ятає день її відкриття, теж вболіває за долю закладу:

Коли почув про ліквідацію, був здивований. Не розумію, як можна гарантувати безпеку руху потягів без своєї лікарні?

Зараз обговорюється питання про те, щоб залізничну лікарню, будівля якої, до речі, потребує значного ремонту, віддати Ужгородському району. Кажуть, це вирішило б проблему стаціонару для його мешканців і зняло б напругу з УЦМКЛ на «БАМі». Але в РДА це коментують неохоче.

Анатолій Тимченко, т. в. о голови Ужгородської РДА, каже:

Як депутат райради можу повідомити, що прийнято рішення, в якому дається згода на приймання об’єкта в комунальну власність району. Не більше. А відповідно кому передадуть його – вирішує власник майна.

Утім, прийняття на баланс – це додаткові витрати, крім того, погодити зміну власника має Кабінет Міністрів. Поки що цього не зробили. Все має вирішитися до кінця року. А оскільки фінанси закінчуються, гостро постає питання про існування закладу…