ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

18 лютого – другий день народження тих, хто вийшли живими з-під Дебальцево (ФОТО, ВІДЕО)

    02 квітня 2020 четвер
    Картинка користувача uaengeditor.
    До Львова приїхали нацгвардійці, які вийшли живими з бійні під Дебальцево

    Після виходу з Дебальцево минуло 5 років. Вони приїхали з Рівненщини, Тернополя, Закарпаття, аби зустрітись у Львові адже 18 лютого – їх другий день народження.

    5 років тому 8 мобілізований батальйон 2 Галицької бригади Нацгвардії України покинув Дебальцево. Виходили під обстрілами градів, вночі, без налагодженого зв’язку між іншими українськими військовими. 5 років тому, 18 лютого, усі вони відсвяткували свій другий день народження. Вони повернулись живими. Так пощастило не всім. Усі вони хлопці з Рівненщини, Тернопільщини, Закарпаття, які в один день стали на захист України.

    Через п’ять років, після виходу з Дебальцево, вони зібрались біля воріт військової частини 3002. Саме тут у серпні 2014 року почав формування їх батальйон, який очолив полковник Олег Савич. Саме сюди вони прибули, коли вирвались з обіймів пекла.

    8 батальйон збирається щороку: у річницю створення та річницю виходу з Дебальцево. Кожен з цих людей живе у різних куточках України, але більшість намагається приїхати до Львова та зустрітись у місці, де все почалось.

    Іван Івануса один з організаторів таких зустрічей, у батальйоні займав офіцерську посаду.

    «Я навіть ніколи не міг подумати, що ми так добре будемо підтримувати традицію збиратись разом. З кожним роком нас не меншає, а навпаки – все більше і більше, - говорить Іван. – Давайте пам’ятати, ті моменти, які ми пережили разом, про людей, які разом з нами служили».

    Вперше зі своїм чоловіком Олександром на річницю виходу приїхала і Олександра Набакорська. Вона з маленьким сином чекала на свого чоловіка у місті Рівному. Він їй телефонував, говорив, що все у них добре, а от про сам вихід з Дебальцево мовчав. Жінка була на роботі, коли йшли новини про вихід військ, тому вона нічого не знала. Їй зателефонували рідні і розповіли. Олександра подзвонила одразу чоловіку, той сказав: «я живий».

    «Ми його дуже чекали і хвилювались. Звичайно, не лише за нього, за усіх, молились, - говорить Олександра. – Було дуже важко. Дзвонить і говорить, що все добре, але в будь-який момент будь-що могло статись. Я вважаю, що молитва наша, рідних, дуже допомогла. Я навіть зараз про це розповідаю і мене емоції переповнюють. Вдома його чекав і син. Після повернення ми ще одного синочка народили».

    На території бригади гвардійці 8 батальйону поклали квіти до пам’ятного знаку загиблим гвардійцям та помолились у капличці. Саме тут вони знайшли бойову хоругву, яку зробили саме для 8 батальйону, та яку гвардійці зберегли.

    «Бойову хоругву написав Михайло Скоп для нашого восьмого батальйону, - розповідає Костянтин Магльона, - це львівський іконописець, син Левка Скопа. Я навіть не очікував, що вона десь вціліла. Це дуже хвилюючий для мене момент».

    На Личаківському цвинтарі, разом з капеланом отцем Андрієм Сіданичем, чоловіки помолились біля могил загиблих воїнів, запалили лампадки та поклали квіти.

    Аліна Новікова, фото автора

    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору