Березнянщина попрощалася із загиблим в зоні АТО Русланом Сабовим (ФОТО, ВІДЕО)

2 березня більше тисячі мешканців селища прийшли провести в останню путь та віддати шану загиблому Герою АТО, нашому земляку, бійцю 128 гірсько-піхотної бригади Сабову Руслану Миколайовичу.

Його життя обірвалося 17 лютого 2015 року, зовсім рано, на 38 році. Далеко від рідної домівки,у Дебальцево.

Руслан був доброю, порядною людиною, цінував і шанував родину, був люблячим сином і надійним чоловіком , найкращим татком і вірним другом для своїх товаришів.Разом із дружиною вони виховували двох доньок.

Захищати східні кордони Батьківщини Руслан Сабов пішов ще у серпні 2014 року. Він не вагався і не роздумував жодної хвилини.Залишив родину вдома і став на захист інтересів України. Останні місяці життя Руслана – це боротьба за цілісність і незалежність нашої країни,це захист її державних кордонів.

Друзі пам’ятатимуть його як завжди життєрадісного,доброго,щирого,оптиміста за будь-яких обставин,як людину,яка мужньо боронила нашу державу більше семи місяців без відпустки, без перепочинку,без нарікань. Він завжди був готовий допомогти тим, хто потребує допомоги.Жодна поїздка наших волонтерів у Дебальцево не обходилася без допомоги Руслана.Він дуже любив життя.

   Попрощатися з героєм прийшли рідні,близькі,однокласники,товариші і друзі,волонтери,колеги,сусіди,жителі райцентру, всі,хто вважав за потрібне підтримати родину загиблого,розділити з ними біль непоправної втрати,висловити щирі співчуття.

Від рідного дому до церкви,де відбулася поминальна панахида,труну несли військові побратими Руслана Сабова.Перед похоронною процесією молодь несла прапор України,діти устеляли дорогу квітами, грав духовий оркестр. Перед самою церквою люди у поклоні із квітами та вінками утворили живий коридор. Оркестр грав «Пливе кача по Тисині». Плакали усі, від малого до великого. Тримали в долонях поминальні свічки і плакали.Навіть чоловіки не могли стримати сліз.

Після поминальної панахиди траурна процесія вирушила до цвинтаря. Люди несли вінки і квіти, шанобливо схиляли голови і проводжали свого захисника в останню путь.

На цвинтарі звучали жалібні мелодії і знову «Пливе кача», труну ,накриту синьо-жовтим прапором,опустили на землю,священники читали молитви.Тричі вистрілили в небо побратими бійця...Останні хвилини прощання…Сльози невимовного горя,безнадії,беззвучні ридання…Ми втратили назавжди нашого Руслана.. Важко знайти слова, щоб передати біль такої непоправної втрати...Але ніщо не може зрівнятися із материнським болем…

Світла пам’ять про Руслана Сабова,його мужність та непересічні людські якості назавжди залишаться в серцях рідних, земляків, бойових побратимів – усіх, хто знав, поважав та любив Руслана – справжнього патріота та Героя!