Безлад у медицині може призвести до чисельних людських жертв

Нещодавнє опитування, проведене центром імені Разумкова, визначило найбільш корумповані галузі сьогодення. Медицина в цьому списку посіла почесне п’яте місце.

Про те, що за послуги лікаря потрібно розраховуватися, знають усі. Неможливо лягти в лікарню, аби потім на знак „глибокої пошани” не піднести лікарю презент (читай – дати хабар). Так само всім відомо, що існують своєрідні тарифи на різні види операцій та послуг. Безкоштовна медицина давно канула в Лету, хоча, власне, вона так ніколи й не була цілком безкоштовною.
В ситуації, коли пацієнти платять, а лікарі беруть, нема нічого дивного, окрім того, що офіційно такого явища не існує. Адже хабарництво карається згідно чинного законодавства, і такі факти навіть іноді висвітлюються в пресі. Однак жодна справа до суду так і не дійшла...
У Закарпатській області таких випадків нарахувалося аж ... чотири. Найгучніший скандал, звичайно, виник навколо Ужгородського перинатального центру, коли група лікарів звинуватила шефа у вимаганні хабаря. За версією ініціативної групи гінекологів, головний лікар примусив підлеглих щомісяця платити йому по 20 тисяч доларів „відкату”. Сам головлікар стверджує, що мова йшла про так звану лікарняну касу, кошти з якої мали йти на облагороджування території, ремонти, закупівлю препаратів тощо. А для стороннього ока ситуація виглядає так, що ескулапи просто не змогли домовитися між собою: кожен хотів отримати більше. Адже не секрет, що йти в пологовий будинок без бодай сотні доларів, нема чого. На тему пологів: ще одного гінеколога спіймали на тому, що вимагав від породіллі 300 доларів за довідку про народження дитини. Саме цей документ потрібен, аби отримати від держави кошти за народження дитини.

Інший випадок було зареєстровано у військкоматі: медкомісія вимагала у батька потенційного призовника тисячу доларів, аби синок міг „закосити” від армії. Лікаря було затримано при передачі грошей. А в котромусь із районів ситуація дійшла до абсурду. Заплакана жіночка мало не на колінах благала лікаря дати довідку, що вона вагітна, мовляв, тоді коханий з нею захоче одружитися. Лікар увійшов у положення, натякнувши, правда, що безкоштовним буває тільки сир у мишоловці. За 500 гривень довідка була готова. А потім до кабінету завітали правоохоронці і виявилося, що передані гроші були „мічені”, причому 300 гривень виявилися уже в кишені завідуючої. Щоправда, кому це все було потрібно, так і залишилося незрозумілим. Мабуть, отому зрадливому чоловікові, котрий не хотів одружуватися. Як би там не було, жодна із цих справ так і не дійшла до суду.
Втім, все це випадки локального характеру. Набагато більше тіньових фінансових потоків йде завдяки „торгівлі преференціями”. Мова про тендери на закупівлю ліків, обладнання, продуктів харчування, інших життєво необхідних товарів та послуг. Сфера охорони здоров’я перетворилася на державу в державі, де панують свої закони, тарифи і „відкати”. І де виявити корупцію так само неможливо, як довести народним депутатам, що вони олігархи. Якщо пройтися інтернетом, то можна втявити, що згідно різних опитувань основними формами прояву корупції в медицині нині є: розтрата і крадіжки бюджетних коштів, порушення правил державних закупівель, використання медичних закладів в інтересах привілейованих паціентів, підробка рахунків, облік фіктивних документів, розвиток власного бізнесу за рахунок медзакладу, вимогательство, отримання грошей за особливі привілеї. І що? А нічого... Складається враження, що комусь просто невигідно, аби в медицині працювали прозорі схеми.
Кілька років тому, якщо хтось пам’ятає, світ боровся проти атипічної пневмонії. Українські чиновники від МОЗу прокинулися тоді, коли всі інші країни оголосили про завершення цієї самої боротьби. Головний санітарний лікар країни прийняв запізніле рішення про необхідність підготовки(!) до епідемії. Терміново було закуплено 228 тонн дезактину і практично без тендера перераховано за нього майже 3,5 мільйона доларів.
Препарат одразу розіслали по обланим СЕС, де було виявлено, що у частини партії закінчився термін придатності, а частина виявилася некондиційною. Добре, що епідемія на той час дійсно минула, бо про ефективність боротьби з нею годі було б і говорити.

Ще один цікавий факт. У Закарпатській області від СНІДу минулоріч померла одна людина, а від туберкульозу — 201. Разом із тим з обласного бюджету на фінансування боротьби за СНІДом виділяється 400 тисяч гривень, а на лікування туберкульозу — всього 1,5 мільйона гривень. Окрім того, на програми „антиСНІД” скеровуються численні гранти та державні програми, мобілізуються найсучасніші технології. Говорити про етичність тієї чи іншої хвороби нема змісту, але, будьмо відвертими: переважна більшість ВІЛ-інфікованих – це наркомани, повії тощо. У той час як зростання хворих на туберкульоз свідчить тільки про зубожіння населення. Маленькі онкохворі діти помирають через нестачу коштів для лікування, а держава спрямовує мільйони для порятунку асоціальних елементів...
Рядовому українцю цього не зрозуміти ніколи... Окрім того, що безлад у медицині може призвести до чисельних людських жертв.
Людмила Руда