Бій ескулапів за пологовий будинок, або звідки роги стирчать

Останній час навколо Ужгородського міського перинатального центру періодично спалахують неабиякі скандали: минулої осінні всю Україну сколихнула подія, коли із-за елементарної службової недбалості та неефективного менеджменту в пологовому будинку померло немовля.

Тоді лікарі не змогли реанімувати новонародженого із-за відключення апаратури життєзабезпечення від електромережі. Резервне енергозабезпечення просто… забули змонтувати. Оскільки ця подія стала надзвичайно резонансною м. Ужгород відвідав міністр міністерства охорони здоров’я та зробив радикальні організаційні висновки, котрі завершилися усуненням з посади головного лікаря. Згодом призначили нового керівника закладу - Володимира Симулика. Здавалося б, що з призначенням нового головного лікаря в пологовому будинку буде наведений елементарний порядок, покращиться виконавча дисципліна, а здоров’я матері та дитини в цій установі стане основним преорітетом закладу. Та, зась!!!


На початку травня на прес-конференції лікарів міського перинатального центру оприлюднено факти корупційних діянь в пологовому будинку. Зокрема, Руслан Федько заявив, що призначений 3 місяці тому головний лікар перинатального центру Володимир Симулик вимагає від акушерів-гінекологів платити йому особисто гроші за кожні прийняті лікарями пологи. Не мало, не багато, а 20.000 зелених на місяць. Інформація сама по собі шокуючи, адже йдеться про великі грошові суми, які лікарі повинні вимагати в кожної породіллі всупереч ст. 49 Конституції України, яка гарантує безоплатне надання медичної допомоги громадянам. З іншої сторони ця офіційна заява лікарів є достатньою підставою для порушення кримінальної справи проти організаторів та виконавців оприлюдненої корупційної схеми та притягнення винних до відповідальності. Однак, не так сталося, як гадалося. Опублікування в ЗМІ заяви лікарів-гінекологів має на сьогоднішній день скоріше негативний результат, ніж позитив. Так, після проведеної прес-конференції усунуто з посади заступника головного лікаря закладу Анатолія Куцину, чиниться постійний тиск на інших учасників прес-конференції. На посаду заступника головного лікаря призначено гінеколога, яка вже працює на двох посадах і не може бути ефективним керівником пологового будинку. Останні резонансні події навколо перинатального центру значно знизили його рейтинг, більшість вагітних жінок не бажають народжувати тут, не хочуть стикнутися з проблемами, які вочевидь їх підстерігають. Статистика свідчить, що майбутні мами все частіше народжують в м. Мукачево, в пологових будинках Угорщини та Словаччини, або в інших обласних центрах України. Не згасає конфронтація «білих халатів» і в самому закладі: новоспечений головний лікар організовує замовні статті в малотиражних та нерентабельних ЗМІ проти учасників прес-конференції, створює в пологовому будинку систему тотального відеоспостереження, тощо. Коротше, бій ескулапів в родильному закладі Ужгорода триває, а громадяни від цього поєдинку тільки страждають. Бо, ж бій без правил!


Виникає запитання, як таке стало можливим в центрі Європи, в демократичній державі, яка на кожному перехресті віщає про невпинну боротьбу з корупцією? Чи є конфлікт в пологовому будинку протистоянням груп лікарів за грошовиті посади та вплив на процеси, які тут відбуваються? Де собака зарита в цьому багатоборстві?


Для початку нагадаю, що Ужгородський міський перинатальний центр знаходиться на балансі Ужгородської міської ради та є його комунальною власністю. Отже, пологовий будинок є власністю громади м. Ужгорода. Так-то воно так, але не так! Справа в тому, що для мера обласного центру, чомусь, комунальна власність міста є ототожненням його приватної власності. Влучно маніпулюючи Законом України «Про місцеве самоврядування» ужгородський князьок Ратушняк систематично переплутує власне з громадським. Це так завжди було й буде, поки Ратушняк та його «братва» сидітимуть біля владного корита. Ужгородський пологовий будинок став не поганим сімейним бізнесом Ратушняка. За роки незалежності тут хабарі брали завжди: стимулом для цього були неодноразові приходи на міський олімп пана Ратушняка. Дещицю здобичі лікарі залишали собі, решта переповзала по щабелях владної драбини й осідала в «общаку» ратофілів. З періодичністю виборів в Україні «общак» по велінню Рати перетворювався в виборчий фонд, який фінансував прогулянки Ратушняка по владних коридорах як ужгородської мерії, так і Верховної Ради України. Звичайно, пологовий будинок – це далеко не єдине джерело надходження коштів в «общак»: є ще відпрацьовані механізми поборів з підприємців Ужгорода за, скажімо, збільшення прибудинкової території на сотку, чи отримання певних дозволів, без яких проводити бізнес не можливо. Є ще посади, які коштують чималих грошей, але їх купляють, бо вони є високоліквідними та прибутковими. Подейкують, що, Симулик за посаду головного лікаря пологового будинку виклав на стіл Рати 50 000 зелених, а Ратушняк пообіцяв йому посприяти у «відбиванні» доларів. Тому й не дивно, що розпочав керівник закладу свою діяльність з вимоги приносити щомісяця йому дань.


Особисто мені не до кінця зрозуміла позиція «п’ятірки-правдолюбів» та їх дії. Як я вже наголошував, організована ними прес-конференція окрім додаткових проблем нічого не принесла. Виникає запитання, чому «правдолюби» не звернулися з офіційною заявою в СБУ. В такому разі оперативники змогли б задокументувати факт здирництва й Симулик вже сидів би за гратами й споживав би сухарі за рахунок «общака»? Інше питання: на прес-конференції акушери-гінекологи не заперечували свою платоспроможність, а тільки висловили небажання викладати «кровні» на стіл головного лікаря. А це 20 000 доларів при зарплаті в 1700 гривень!!? Чи не є це доказом постійного вимагання грошей у вагітних та породіль? За останніми провіреними даними Кесерів розтин в Ужгородському перинотальному центрі коштує… 1.500 дол.США! Жах!!! 200-300 доларі обійдуться сімї неускладнені пологи. Ось так. Тобто, питання не втому, хто правий в цій ситуації: головний лікар, чи «правдолюби». Питання в тому, що кожного дня на очах міліції та під носом СБУ в ужгородському пологовому будинку порушуються права громадян, наявні факти здирництва та хабарництва. Хто відповість за це? Хто все це покриває?


Цинічним виглядає заява «п’ятірки» про те, що вони мають намір звернутися із скаргою до Сергія Ратушняка, та сподіваються знайти в нього підтримку… Глузуєте, хлопці, бо давно вже ви є не тільки в системі охорони здоров’я, але й в корупційній схемі й добре знаєте, звідки в бика роги ростуть!


Є вже й перші наслідки діяльності новоспеченого головного лікаря. Позитивні вони, чи негативні – судити не берусь! А те що кумедні – не сумніваюся.

Отже, Симулик вирішив запровадити в медичному закладі систему відео спостереження. Зараз, медична сестра, яка зайшла в роздягальню, щоб переодягтися, буде під пильним оком головного лікаря. Так само, як й лікар, який з надлишковою напругою проводить складну операцію, буде пильнуватися керівником. Чи підвищить таке стеження якість проведення медичних маніпуляцій, чи не порушує пильнування права працівників пологового будинку? І хто, власне, стежитиме за самим Симуликом? Зрозуміло, що при такому грошовому обігу, який обертається в перинатальному центрі проблема фінансування системи спостереження не є проблемою. Так-то воно, так. Але не так!


Виявляється, що 21 травня за приписом санепідстанції закрито на «помивку» друге родильне відділення. Іншими словами, відділення не відповідає санітарно-епідемічним нормам. Причина: заборгованість закладу за поставку дезінфікуючих засобів на суму 22,5 тисяч гривень. Чи не варто Симулику спочатку вирішити питання епідемічної безпеки та закупити дизпрепарати, а вже потім встановити техніку відео спостереження? Можна ще залучити до боротьби з корупцією в закладі й якесь детективне агентство, адже хабарі можуть передаватися й поза стінами родильного будинку… Та простіше побори легалізувати, що вже й здійснено. Так при перинатальному центрі відкрито благодійний фонд, в який «добровільно» примушують вкладати гроші вагітних жінок і породіль, якщо вони мешкають поза межами Ужгорода. Бо ж пологовий будинок є муніципальним, тобто Ратушняків і, на думку якого, не входить в систему охорони здоров’я України. Хоча законотворець має з цього приводу інше бачення, в Ужгороді можновладці більше шанують «понятія» ніж положення чинного законодавства. Проте, все має не тільки свій початок , але й свій кінець…

Янко Палачінта,

м. Ужгород