Чи так зараз необхідне от те НАТО з Євросоюзом?

Всі хто зараз в опозиції переконували нас, що вони переможуть.Програли,чому програли-бо слабі,а слабі тому,що роз”єднані.Чи хтось з них вибачився після поразки? Ні. Вони виходятьі далі звертаються до нас,далі вішають локшину на відтопирені від попередніх обіцянок, вуха. Підтримайте нас. А чи можна підтримувати тих, хто зрадив нашу довіру? Вони так і не зрозуміли, до них так і не дійшло,що ми вже інші і не дозволимо маніпулювати нами, не дозволимо спеціалістам,таким, як Ющенко, за фахом банкіру займатись історією.Хіба ж виграла країна від того, що президент більше переймався Мазепою, трипіллям, ніж проведенням економічних реформ. Ми вже розуміємо, що політики не буває без поразок. Неможливо виграти всі битви, але важливо виграти війну. Бо для перемоги потрібна злагода, діалог між політиками. Що маємо в на, в Україні? Основні владо-опозиціонери Ющенко з Тимошенко не бачили б одне одного, маємо не одну, п”ять, а може і більше опозицій у Верховній Раді. От таку звичку треба ламати. Досить надіятися на якогось доброго чергового політика,який буде мати хороші манери, розмовляти українською і все вирішить.Такого не було і не буде. Боротися треба нам самим, ми повинні протиставити горизонталь суспільства вертикалі влади. Коли в нас з”явиться суспільство, яке зможе контролювати своїх лідерів у владі, то не одержимо більше руїни держави і руїни в головах,як одержали після Майдану. Зараз, на даному відрізку часу, головне завдання українців- збагнути, де я та Україна? Що є ідеальною україною для галичан? Це Україна, що розмовляє українською, має національну версію минулого з Бандерою, хоче в НАТО і Європу, є демократичною і не зовсім благополучною. Але чи можна все це здійснити? Може краще шукати діалогу і компромісу з тою Україною, яка мислить навпаки. Чи насправді мовне питання таке важливе у нинішній ситуації? Чи так зараз необхідне от те НАТО з Євросоюзом?