Екс-майор Мельниченко наважився поставити крапку в черговій справі Тимошенко. Вона таки платила за вбивство Щербаня…

Як повідомили в “Українській правді”, Микола Мельниченко, котрий тривалий час вагаючись ніяк не міг ухвалити такого рішення, напередодні чергової річниці загибелі журналіста Георгія Гонгадзе, таки опублікував на своєму авторизованому аккаунті в мережі Facebook відомості щодо вбивства нардепа Євгена Щербаня в 1996 році, заявивши, що в записаних ним розмовах замовником вбивства Щербаня називається екс-прем'єр Павло Лазаренко, а оплату за вбивство здійснили Петро Кириченко і Юлія Тимошенко. "Замовником вбивства Щербаня називається Лазаренко, одним з мотивів - отримання контролю над Донецьким регіоном. Організатором виступає Кушнір, а оплату за виконання проводять Петро Кириченко і Юлія Тимошенко", - говорить Мельниченко у своєму Facebook. "Про обставини розслідування даного злочину мені відомо з розмов, які я чув в кабінеті Кучми. Розмови відбувалися між Кучмою і генеральним прокурором України Михайлом Потебеньком, Кучмою та Миколою Обіходом та інших. У мене є запис цих розмов", - нагадав він, при цьому підкресливши, що в них чітко вказано, як учасники розмови обговорюють докази провини Павла Лазаренка у данному кримінальному злочині. При цьому, Микола Мельниченко пояснив, що 12 липня 2012 року до нього звернулася сім'я Тимошенко в особі її чоловіка Олександра Тимошенка з певною непристойною, на його переконання, пропозицією. “…Маючи інформацію про можливість моїх свідчень в Америці на запит Генеральної прокуратури України, Тимошенко запропонував мені надати завідомо неправдиві свідчення проти президента України Віктора Януковича. Свідчити про те, що нібито саме він є замовником вбивства Щербаня, що у мене нібито є запис цих розмов Януковича з Кучмою", - заявив екс-майор, наголосивши, що самі записи необхідно було створити штучно з тих оригінальних зразків їх голосів, які в нього є. За словами Миколи Мельниченка, Олександр Тимошенко зробив йому цю пропозицію в Празі, де він перебуває у статусі політичного біженця, разом із екс-міністром економіки з уряду Тимошенко Богданом Данилишиним. Розмова відбувалася в офісі громадської організації "Українська європейська перспектива", яка, на переконання екс-майора держохорони, належить декотрому українському бізнесмену Василю Даниліву, якого заарештовано на Україні за підозрою в організації замаху на віце-президента “Родовід-банку” Сергія Дядечке. У свою чергу екс-президент України Леонід Кучма, як, можливо, один із небагатьох реальних свідків цих доповідей, про які вказав Мельниченко, не остався осторонь цих подій, поширивши у мас-медіа провідомлення, що причетність Юлії Тимошенко до убивства Євгена Щербаня перевірялася прокуратурою в часи його президентства. "У пресі було - це всім відомо, не тільки мені - що з рахунку Юлі оплачувалося це. Прокуратура цим займалася, а потім всі вийшли на вулицю (під час Помаранчевої революції) та сказали, що "Юля – свята". Ви ж не дали можливості розслідувати цей злочин", - сказав Леонід Кучма журналістам “Української правди” у кулуарах Ялтинської європейської стратегії, при цьому ніби-то підкресливши, що достатніх доказів провини Тимошенко у вбивстві Щербаня на той час виявлено не було, а “…Мельниченко може казати що завгодно…”. Здавалося б все однозначно й зрозуміло: один намагається нагадати про себе напередодні чергової, вже 12-ої річниці свого медіа-тріумфу, коли, разом із Олександром Морозом, Микола Мельниченко став виключним прикладом для всієї світової спільноти людей у погонах, яким, правда, скористався лише всесвітньовідомий Бредлі Меннінг. Саме завдячуючи йому світ дізнався про Джуліана Ассанжа і “Wikileaks”. Інший же, перебуваючи разом із родиною на “крутій тусовці” світової еліти, моторно організованій зусиллями його зятя, не дуже то й хотів щось коментувати, досі болісно сприймаючи спогади про першу половину 2000-х та “Україну без Кучми”. Із часом все стає на свої місця: Україні, без Кучми та його родичів, в Європі та США замало чого “світить”, на початку листопада виходить на волю Павло Лазаренко, а Микола Мельниченко, доїдаючи останні хлібини на чужині, як заправський студент користується безкоштовними соцмережами, при наявності досить “з голочки” пошитого власного веб-сайту, що мовчить ще із квітня.