ХТО МАЄ ОЧІ – МУСИТЬ БАЧИТИ, ХТО МАЄ ВУХА – МУСИТЬ ЧУТИ, ХТО МАЄ ЧЕСТЬ – МУСИТЬ БОРОТИСЯ!

Василь ЛАБАЙЧУК, ВО «Тризуб» ім. С.Бандери, ТернопільщинаДо написання цього матеріалу мене наштовхнула огида до терпеливості сучасного покоління щодо режиму внутрішньої окупації на чолі з Януковичем та небажання українців боротися з промосковським владним режимом задля кращого майбутнього своїх дітей. А найбільше болить те, що практично всі націоналістичні організації і партії, взявши на себе “співвідповідальність за долю всієї Нації” (44 правила життя українського націоналіста), з різних причин не сповна виконують обов’язок перед “мертвими, живими та ненародженими…” українцями. Від сьогодні – до перемоги! Українська Нація сьогодні поневолена і мало не повністю підконтрольна окупаційному режиму Януковича. У державі Україна діє антиукраїнська система нищення українського духу та повернення у тенета Московської імперії. Згідно логіки і здорового глузду будь-яка дія з боку провладних сатрапів має отримувати певну відсіч українців. Десь сильніше, десь слабше – але отримувати! Навіть тоді, коли на бій з україножерами не можуть вступити організовані рухи, на фронт виходять окремі особистості чи стихійні групи українців. Так виникає стихійний націоналістичний рух. Прикладів дій стихійного характеру безліч. Найбільш знаковими є протести підприємців, студентів, чорнобильців, афганців, фермерів, “художників” (акції щодо ліквідації пропаганди режиму у формі Януковича на бігбордах), консолідація інтернет-спільнот супроти владного тиску, виступи небайдужих і не заляканих режимом, бандитизмом і «лівоохоронними» органами (що, зрештою, одне й те ж у різних формах паразитування) жителів різних міст держави на підтримку помордованої дівчини з Миколаєва Оксани Макар. Без вказівок “згори” тисячі українців виходять на вулиці, щоб чинити спротив… Все це діє на шкоду владному режиму, а, отже, пришвидшує його падіння. На жаль, стихійний протестний рух, яким сильним би він не був, має лише деструктивний потенціал, не здатний творити нове, будувати, бо не має спільної концепції дій та спільної мети – Української Самостійної Соборної Держави (УССД). Мету несвідомо або й свідомо підмінюють актуальними, але похідними, другорядними проблемами (відміна Податкового Кодесу, відставка Табачника, повернення надбавок до пенсії та пільг, заборона торгівлі землею, утилізація бігбордів, відновлення роботи EX.UA, розстріл миколаївських збоченців і т. д.) Підміна понять може дезорієнтувати лише ідеологічно-невизначені, популістські, хворі на роздробленість і отаманщину державницькі групи. Це вигідно нашому спільному ворогу. Ми сваримось – вони дограбовують те, що не встигли вкрасти перед ними. Багато людей з числа політиканів – “ябистів” і “ябунів” (В. Іванишин) розповідають про те, як би вони “стріляли всіх підряд” з числа влади, “зачищали до останнього”. Шановні «ябуни», по-перше, я більш, ніж упевнений, що ваш запал на базіканні й завершиться, а, по-друге, якби ваші бажання навіть здійснив хтось інший, то що далі? Кого на їх місце? Вас, “нових” (від 89 року), таких же? Жодні кадрові ротації, зміни осіб і прізвищ в принципі не здатні реально покращити ситуацію: настанова на особу, а не на ідею, на реформи заради реформ помилкова засадничо. Хоч святих сади у крісло влади, а у державі діє система! Систему, як відомо, може побороти лише система. Та й то за умови, що вона буде якісно іншою, сильнішою, виходитиме з потреб і бажань Нації та побудованою на засадах традиційного Християнства та Українського Націоналізму. Такою системою може бути лише Національний Орден, якого на даний момент, на жаль, нема. “Сьогоднішній український націоналістичний рух ще заслабкий, бо дезорієнтований лжевченням, здрібнілий через безпринципність і партійницьку кон’юнктуру своїх лідерів, нація розгублена й отруєна безвір’ям”. (Дмитро Ярош) Єдиний вихід – орієнтація на відновлення тої Сили, яка зможе згуртувати українство довкола національної ідеї, довкола ідеї повної заміни системи революційним шляхом. Жодної орієнтації на вибори! На виборах можна лише послабити позиції клану януковичів (автоматично піднімаючи позиції інших сегментів внутрішньоокупаційного режиму), але не замінити саму систему. Тому, готуючись до цьогорічних парламентських виборів, орієнтуємось на творення надпартійної структури та пам’ятаймо слова Симона Петлюри: «Нація – понад класи, держава – понад партії». Адже тільки Національний Орден здатний підхопити стихійний націоналістичний рух і унапрямити його на шлях безкомпромісної національно-визвольної революції задля перемоги української нації, здобуття, закріплення і розбудови національної держави в ім’я Бога і України, задля Свободи наших нащадків. P.S. Певні кроки до цього «Тризуб» вже зробив. Як член ЦП ВО “Тризуб” ім. С.Бандери закликаю представників інших націоналістичних структур спільно витворити надпартійну політичну організацію орденського типу, яка буде унапрямлювати та координувати наші спільні дії! Слава Україні!