ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

ИЗВЕСТНЫЕ ПОДКАРПАТСКИЕ РУСИНЫ ЮЛІЙ СТАВРОВСЬКЫЙ-ПОПРАДОВ

    29 березня 2024 п'ятниця
    Картинка користувача Нискореный русин.
    В.Микита “Весняні турботи” ЮЛІЙ СТАВРОВСЬКЫЙ-ПОПРАДОВ (До 100-літя смерти русинського публіциста, філолога, етнографа, педагога, російськоязычного поета, общественного діятеля)Уже самоє дитинство лишило помітный слід на личности Ставровського-Попрадова. Родный Сулин, де родився, його неповторна красота, добрый народ прискіпили будущому поету остроє чувство приналежности до свого русинського народа. Сільська школа, перші знаня, взяті из Букваря А.Духновича, дуже сильно приязали Ставровського до русинської културы. Учився в Левочі и Пряшові. Туй под вплывом учителя Ю.Годобая полюбив и изучив руськый (русский) язык и литературу. У сесь час у Пряшові организовалося общество Иоанна Крестителя, якоє постаралося за інтернат для русинськых студентув. Глубоко познав творчество А.Духновича, образ Будителя глубоко запав у душу молодого гімназиста и став для нього путєводнов звіздов. Пак учився в Будапештському університеті (1868-1874), познакомився из славянськов литературов. Подружився из великым російськым ученым и дипломатом К.Кустодієвом. Туй почалася и дослідницька робота Ставровського по вопросах исторії, філології, педагогикы, фолклора, етнографії. Єдночасно сесь період совпав из наступом денаціоналізації славянськых народув, у т.ч. и русинув. Были запріщені новинкы “Світ”, “Сова”. Многі из передовых русинськых інтелигентув мусіли утікати у Росію ( В.Кимак, М.Молнар, П.Феєрчак, Є.Бачинськый, Е.Грабарь). Ставровськый у сих условіях пройшов добру защитну ідейну закалку. У 1874 році рукоположеный у священникы. Чотыри рокы быв канцеларистом у Пряшевськуй єпархії, а из 1879 року до самої смерти служив священником у Чертежному на Межилаборщині, де проводив велику воспитательну и просвітницьку роботу межи парафіянами. Своє житьовоє кредо заманіфестовав у словах: “За народность мне святую готов пролить мою кровь”. Дуже продуктивным было житя Ставровського у Чертежному: написав много лінгвістичных статей, статей из етнопедагогикы, из исторії, етнографії. У 1883 р.выдав ”Руськый букварь”. Свою поезію печатав у новинках “Світ”, “Новый світ”, “Карпат”, у журналі “Листок”. Изобрав много фолклорных и етнографичных матеріалув и печатав їх у новинках и журналах. Свойим творчеством Ставровськый декларовав не лем свою любов до родного края и його културы, но и до ушиткого славянського світа. Выход из тяжкого соціального положення русинського народа, як и Духнович, Ставровськый видів у розширеню народної освіты. Свойими практичными ділами и пламенным словом учив отстойовати русинську націоналну ідею, держатися свого рода. Сесе завіщаніє Ставровського  Попрадова живоє и актуалноє и днесь. http://nashastoronka.livejournal.com/1646.html http://rusinmaromorosh.livejournal.com/96999.html