Пенсію – своїми руками?

Досвід розвинутих країн показує, що персоніфікована («другий» рівень накопичення пенсій) пенсійна система підштовхує людину до більш відповідального відношення до легалізації своїх доходів, стимулює бути більш ефективним протягом періоду активної трудової діяльності. На мій погляд, пенсійна система, що розвиває в людях почуття відповідальності, краща ніж консолідована («перший» рівень накопичення пенсії), коли платники перераховують гроші в загальний казан, не дуже сподіваючись на те, що вони будуть використані по призначенню. Але суттєва обставина, що впливає на негативне сприйняття громадянами накопичувальних рахунків пенсійного страхування – високі інфляційні очікування. Ймовірно, для багатьох потенційних вкладників причиною скепсису стала думка про те, що буде з гривнею через 15-20 років. Зрозуміло, що ніхто не може гарантувати стабільність курсу національної валюти в такій довгостроковій перспективі. Мінімізувати подібні ризики можна шляхом введення щорічної індексації вкладів відповідно до рівня інфляції. І на кінець «третій» рівень накопичення пенсії – недержавні пенсійні фонди (НПФ). Хоча і врегульовані державою, але по своїй суті – приватні організації, а відповідно, підвищені ризики уходу з ринку (банкрутство, фінансові піраміди) раніше терміну закінчення накопичення пенсій. Вважаю, що забезпечити довіру вкладників можливо шляхом створення незалежної, можливо навіть державної, системи гарантування пенсійних вкладів. Механізм її роботи міг би бути аналогічним Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який працює зараз в банківській сфері. Таким чином, держава могла б стати гарантом платоспроможності НПФ, що неодмінно підвищить рівень довіри громадян до нової для нас системи пенсійного забезпечення.