Чоловік і жінка. Де рівність, де нерівність?

Про гендерну політика України і ООН.

«Антоніо Гутерріш, Генеральний секретар ООН, сказав: «При досягненні гендерної рівності відбуваються трансформаційні зміни, які є  необхідними для повноцінного розвитку громад, суспільства та економік». Занадто довго жінки всього світу були виключеними з процесів прийняття рішень у соціальній, економічній та політичних сферах. Жінки досі недостатньо представлені на керівних посадах в політиці та на ринку праці. На додаток до дискримінаційних положень законодавства, жінки та дівчата в повсякденні стикаються з дискримінацією через формальні смислові гендерні стереотипи, які перешкоджають їм реалізувати свої права.

Своєю резолюцією №2122 (2013 рік) Рада безпеки ООН закликала Генерального секретаря посилити глобальне дослідження виконання резолюції Ради безпеки ООН №1325 (2000 рік), яке б визначило найліпші практики, прогалини, новітні тенденції і пріоритетні заходи. Попередження конфліктів, трансформаційне правосуддя, забезпечення миру, глобальне дослідження виконання резолюції Ради безпеки ООН №1325 є результатом процесу річної тривалості. Він скеровувався і координувався організацією «ООН. Жінки. Мир. Безпека». Щодо цього пройшов у Києві навчальний семінар «Впровадження Національного плану дій «Жінки. Мир. Безпека» на виконання Резолюції РБ ООН №1325 для українських ЗМІ». Адже, як мовилося на семінарі, за статистикою більше потерпають жінки від сексуального,  соціального та економічного насильства.

Маємо зважити. Адже пріоритетними напрямами України наразі є євроінтеграція, зв’язки з НАТО, гендерна політика, зона військового конфлікту, завершення процесу перетворення засобів масової інформації.

З приводу цього з’явилося чимало думок.

Усеукраїнська навчально-освітня програма з метою впровадження та підтримки резолюції Ради безпеки ООН №1325 «Жінки. Мир. Безпека» знайшла адекватне відображення у відповідному Національному плані дій, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

При всьому цьому виникають певні роздуми.

Чоловік і жінка. Де рівність, де нерівність? Є загалом основоположне — злиття на вимогу третього життя, якщо іти за Артуром Шопенгауером.

А рівність?

Сама постановка питання вимагає декомунізації.

Ми ж пам’ятаємо, як дівчину з веслом швидко змінили бабиська з ломами та відбійними молотками.

А інститут сім’ї? Це загалом не рівність, а кооперація, злиття чоловічого і жіночого начал задля своїх нащадків.

Безтямна від пристрасті жінка тільки для того робить показний гендерний порив, щоб чоловіки його оцінили і тривіально повалили її на землю.

Відома Ліля Брик. По графіку з нею спали Брик і радянський поет Маяковський. Вони хутко «склеїли ласти», а Брик ледь не до ста років гарцювала. Фрейда, Ніцше і Райнера Марію Рільке одна російська баба шикувала, як немовлят у плані сексуальних стосунків.

Що з цього виходить?

Оскільки був Брик і Маяковський — то була і Ліля Брик. Якби їх у її житті не трапилося — вона б довго не брикалася.

Хоча можна зробити гендерний прорив — переписати на неї в нотаріуса вірші Маяковського. Або тільки половину: «тебе половина и мне половина».

Читаю вірш Максима Рильського 1929 року «Поцілунок»:

«У темній гущині її я наздогнав.

Вона вже лежачи серед пахучих трав,

Руками пружними од мене одбивалась,

Нарешті стишилась — і дивне диво сталось:

Уста, що і мене, і весь мій рід кляли,

Мов квітка багряна, до мене простягли

Свій келих, сповнений солодкої знемоги.

Натомлені в бігу стрункі та дужі ноги

Біліли мармуром під місяцем німим, —

І тихим голосом охриплим і чудним,

Вона промовила: «Жорстокий переможче!

Упасти в цім бою для мене найдорожче!»

За новітніми тенденціями, таким пристрастям не має бути місця. Має бути ледь не трудовий договір, який знищує первісну пристрасть.

Остання ж — в основі.

Бо чомусь хворіють повсякчас жінки, а помирають чоловіки.

Де ж рівність?

Азіаток, скажімо, цілком улаштовує, що один чоловік годує дітей від багатьох жінок. Вони нагодовані і відчувають себе цілком на коні.

Пріоритет дітей для жінки в Україні — привід для матеріальної експлуатації чоловіка, а відтак — власного комфорту.

Секс стає вторинним.

В Азії знайдена «золота середина» для аксіоми: «Жінка завжди може, але не завжди хоче, а чоловік завжди хоче, але не завжди може».

Одинока жінка України поєднує в одному тілі цілий азіатський гарем: не за графіком, а завжди і постійно. Ліпші з чоловіків утікають від свого одинокого вимогливого «гарему» хто в народні депутати, де сесії дають перепочинок, хто на заробітки за кордон.

Китайці в сексі досить стихійні, але ліпші з їх цілителів та мудреців мають думку, що сім’явиверження двічі на п’ятнадцять днів — це суїцид для чоловіка. Жінка ж у цьому плані у вісім разів сильніша.

Тому нинішній світовий підхід із стимулюванням ерекції — це в чомусь планомірний напрям на скорочення земних життів, пов’язаного з регуляцією життя народонаселення планети.

Секс у період створення дітей — природний.

Подальша сексуальна гімнастика, «спортивний секс» має піддатись осмисленню.

Щоб цьому запобігти, фіни, перебуваючи в шлюбі, часто живуть у різних домівках, аби не провокуватися виглядом один одного і бути здоровими «на многая і благая літ».

А в Москві, за Булгаковим, «квартирный вопрос испортил все отношения». Можливо, і в Києві.

Жінка в подальші, після дітонародження, періоди мала б  стати осмисленим регулятором періодичності сексу, а не стихійним надавачем його.

Закарпатський викладач вищої школи, письменник і фольклорист Юрій Туряниця має щодо цього таку думку:

—Питання гендерної рівності не потрібно штучно роздувати. Людина створена на рівних умовах. І чоловік і жінка — це люди. Але акцент на цьому зайвий. Протиставлення — це конфлікт. Кожна зі сторін має виконувати свої обов’язки, Богом дані.. Без виконання цих обов’язків життя втрачає смисл. І чоловікові, і жінці треба створити гармонію краси на Землі, високої моральності і Божої благодаті. Людина — Боже створіння і має дістати обов’язкове виправдання свого призначення в житті. Це — філософія, це — правда. І не треба мірятися, хто ліпший у цьому житті.

Гендерна рівність за принципом — УСІ НА СВОЇХ ПОЛИЦЯХ БЕЗ ВТРУЧАННЯ У ВНУТРІШНЮ СВОБОДУ — показова з іноземних еротичних фільмів, коли з вікна одного будинку показує себе гола самка у вікно другого протилежного будинку з голим самцем. Потім вони індивідуально починають себе доводити до оргазму, з якого може вийти не дитина, а новий хмарочос із тими ж нюансами для мешканців.

Участь у військових конфліктах жінок подавати як рівноправність — це злочин.

Ця участь викликана одним — матеріальними нестатками. Жінки, що прив’язані дітьми, в українських провінціях вистрибують з вікон.

Василь ЗУБАЧ.