Чопський прикордонний загін перейшов на європейські стандарти управління кордоном

Саме він утримує лідерство у виконанні завдань прикордонного контролю. А очолює його полковник Юрій Самбор.

Цього року Державна прикордонна служба України запровадила відомчі стандарти культури прикордонного контролю. Посібник, презентований в Адміністрації відомства, став результатом тривалих досліджень та вивчення досвіду роботи персоналу не тільки в прикордонних відомствах Європи, а й у багатьох структурах сфери обслуговування.

Вже рік в автомобільних перепустках Закарпаття спільним наказом запроваджено нову технологічну схему здійснення прикордонно-митного контролю. Кожен прикордонник склав заліки по посібнику "Відомчі стандарти культури прикордонного контролю".

А головне те, що Чопський прикордонний загін остаточно перейшов на європейські стандарти управління кордоном. Мова йде про запровадження повної автоматизації всієї системи перепускних операцій, підвищення рівня взаємодії з прикордонними відомствами суміжних країн. Адже Чопський загін єдиний в Україні охороняє ділянку кордону з трьома державами — Польщею, Словаччиною, Угорщиною.

Полковник Юрій Самбор з 2004 по 2008 рік командував Чернігівським прикордонним загоном. І дуже успішно! Він з числа тих славних прикордонників, що і прикордонна династія Мідзяновських. Ідеться про Анатолія та Андрія – батька і сина Мідзяновських. Полковник А.Мідзяновський народився у мальовничому Кам‘янець-Подільському. Тут перші кроки робив священною прадідівською землею українських козаків Мідзяновських, котрі боронили кордони Київської Русі, боролись проти татаро-турецької навали, воювали з фашизмом. Ота спадкоємність поколінь, віра у свій народ, рідний край і привели Анатолія-старшого у прикордонні війська колишнього Радянського Союзу. Служити молодий воїн почав у Гродненському загоні Західного прикордонного округу на прикордонній заставі у заповідній Біловезькій пущі. Знана вона ще й тим, що п‘ятнадцять літ поспіль отут, у Біловезькій пущі, збираються президенти Росії, України та Білорусі, аби покласти символічний хрест над великою державою – СРСР.

А прикордонник Анатолій Мідзяновський зайнятий солдатськими прикордонними нарядами, затриманнями порушників кордону. Перша його нагорода – нагрудний знак "Відмінник прикордонних військ" ІІ ступеня. Як сьогодні, добре пам‘ятає Анатолій майора Василя Зернова, вихідця зі Львова, котрий служив у Біловезькій пущі. Зустрівся майор із солдатами у прикордонному наряді. Сержанта Анатолія Мідзяновського він примітив одразу. Під його впливом юнак вирішив стати офіцером-прикордонником. Полковник Василь Зернов-старший у 1956 році очолював прикордонний загін у Північно-Західному окрузі, штаб якого дислокувався у Львові. До слова, молодий Василь Зернов також проходив строкову службу у прикордонних військах. А вже потім визріла ідея стати професійним військовим. Тоді й вступив у Московське вище прикордонне командне училище.

По часі Анатолій, послухавшись досвідчного порадника, на «відмінно» склав вступні іспити, ставши курсантом Алма-Атинського вищого прикордонного командного училища. Зразково його і закінчив. Почалися офіцерські будні Анатолія Мідзяновського із служби на прикордонній заставі. Та командирські якості молодого прикордонника надто швидко оцінило керівництво. Йому порекомендували очолити прикордонну заставу. Служив чесно. Особливо командирський талант офіцера проявив Анатолій на посаді начальника штабу окремого контрольно-пропускного пункту "Закарпаття". Саме й цей час було налагоджено активну боротьбу з мігрантами. Частіше стали затримувати автобуси "Неоплан" з десятками порушників. Спеціально виготовлені в заводських умовах тайники в "Неопланах" постійно знаходили підлеглі пана Анатолія. Словом, нелегалам та їх перевізникам прикордонники давали нещадний бій.

Далі він став начальником відділу прикордонного контролю і реєстрації Східного регіонального управління ДПС України. Після звільнення у запас полковник Анатолій Мідзяновський мешкає у рідному Кам‘янець-Подільському. І радий, що його життєву дорогу продовжить торувати син Андрій, який теж виявив бажання служити у прикордонних військах України. Капітан Андрій Мідзяновський, начальник другого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної службі "Великий Березний" Чопського прикордонного загону, не часто бачиться з батьком. Служба не дозволяє!

— Дорога, котру запропонував батько, — говорить він, — не з легких. Та вибір зроблено мною свідомо.

Курсант Національної академії Прикордонних військ України по випуску став досвідченим офіцером. Служив у Луганську\, заступником начальника відділення прикордонного контролю "Донецьк-аеропорт" по роботі з особовим складом Донецького прикордонного загону, офіцером консультативного пункту "Матвеєв Курган" Донецького прикордонного загону, заступником начальника відділення прикордонного контролю "Малий Березний" прикордонної комендатури "Великий Березний" 94 прикордонного загону Західного регіонального управління ДПСУ тощо. А нещодавно наказом начальника Західного регіонального управління ДПСУ капітана А.Мідзяновського призначено на дуже відповідальну посаду — начальника відділення прикордонного контролю у відділ прикордонної служби «Тиса».

Найбільше офіцер-прикордонник ладен розповідати про участь у прикордонній операції "ЮПІТЕР-4" в рамках спільної стратегічної операції "ЮПІТЕР-2009" Європейської Агенції ФРОНТЕКС, що проходила з 2 по 16 вересня на території Словацької Республіки на ділянці українсько-словацького державного кордону. У місті Собранці всіх учасників розділили на чотири групи.

Капітана Андрія Мідзяновського призначили в третю групу, що здійснювала відповідні правоохоронні заходи на відділення прикордонного контролю Поліційного корпусу "Подгородь" прикордонної поліції Словацької Республіки. Разом із ним у групі перебував і представник прикордонної поліції Болгарії сержант Олександр Балабанов. Спільно з представниками прикордонної поліції Словаччини здійснювалося піше та автомобільне патрулювання вздовж лінії державного кордону та тилових підступах, населених пунктів, обліт на гелікоптері цивільної авіації Словаччини. На українській території за допомогою словацької техніки разом проводилося відновлення певної ділянки контрольно-слідової смуги тощо.

— Гадаю, — розповідав задоволено капітан — подібні спільні прикордонні операції приносять обопільну користь. Ми вчимося спільно діяти.

Підтримує його в цьому твердженні і начальник Чопського прикордонного загону полковник Юрій Самбор. Він вірить у те, що це приведе Україну до повноцінної євроінтеграції.