Чи "світить" крісло обласного депутата батьку чотирьох дітей?

Мова – про Миколу Якимця, відомого підприємця, нинішнього (трьохразового!) депутата Берегівської міськради, директора і власника фірми «Берег Вертікал».

Якщо його знає майже всеньке прикордонне місто – від школяра й аж до пенсіонера, то не всі, очевидно, відають, що саме пану Миколі належить ініціатива очистити канал Верке – головну водну артерію Берегова. У центрі цю непросту справу весною зроблено доладно – з висоти так званого «горбатого мосту» видно, як у воді рибки плавають. А про качки, які полюбляють тільки чисту гладь, вже годі навіть говорити. Словом, очеретом ложе тут не заростає. Натомість цими казковими принадами милується як місцевий люд, так і приїжджий нарід. У планах бізнесмена – чистити русло й надалі. Однак у цьому місці напрошується один суттєвий коментар: у клопітну справу, як і в низку інших зачинів, він уклав не державні, а свої власні гроші – з сімейного бюджету. Тут йому ніхто й нічим не дорікне. Повірте, що не всі ладні затрачати свої прибутки у такого роду проекти – Якимець сповідує зовсім інший принцип. Щедрість його душі – найвища ознака порядності, а меценатство – це поклик серця, гасло життя.
Ще один цікавий штрих до портрета цієї колоритної особистості – соціально-сімейний. Отже, головний чоловічий шарм кандидата у депутати облради М. Якимця у тому, що він – батько чотирьох дітей. Славненьких синів і доньок! Слід сказати, що із чарівною дружиною Світланою виховують сина-школяра Миколку, доньок-учениць молодших класів Анічку та Юлічку. Портрети цих чарівненьких білявок-сестричок хоч бери та на перші сторінки атласних журналів клади! А найменшенький Юрасик – 1 рік і 8 місяців має. Якщо татко з матусею у справах їздять на джипах, то наразі його найголовніший транспорт – дитяча коляска. І, звісно, дбайливі руки двох енергійних бабусь – Ірини Миколаївни та Оттілії Павлівни. Кажуть: виховали трьох старшеньких онуків, зможемо дати раду і непосиді-Юрчику. Тим часом Микола продовжує завойовувати авторитет і підтримку серед мешканців міста, розуміючи, що тільки реальними вчинками можна досягнути успіху. Дивується, що з Берегова стільки обласних депутатів, але наразі майже ніхто з них не лобіював «найгарячіші» проблеми міста. Хоча особисто він звик менше говорити, а більше діла робити. Наголошує: як стане всезакарпатським обранцем від округу в рідному місті – неодмінно й одразу ж виокремить такі важливі питання, як об‘їзд довкола нього, добудова сміттєпереробного заводу в Яношах, який фактично є його із соратниками дітищем, та інші однотипні проблеми. Інтереси містян, а не вказівки партбосів зверху – ось принцип, який повинен стати подальшою основою служіння людям кожного депутата.
А ще лідеру Миколу Якимцю притаманні такі риси характеру, як чесність, порядність, коректність, аналітичний розум, діловитість, сумлінність, старанність і вміння об‘єднувати довкола себе людей різних статусів, віку, уподобань. Погодьтеся, не всім це під силу, але пан Микола має рідкісну властивість зближувати, єднати, консолідувати, згуртовувати челядь. Між іншим, із подачі та ініціативи Якимця сформовано команду претендентів у міську раду, де він також беззаперечний лідер. Серед них чимало знакових і авторитетних особистостей у прикордонному Берегові, яких люди знають за конкретними діями і результативною роботою. Усі 26 кандидатів (у місті саме стільки сформовано дільниць) готові із честю позмагатися з конкурентами, яких «делегують» десятки партій. І, звісно, перемогти! Бо вони – сильні та, кажучи образно, «збірна» однодумців. Цікаво те, що це чи не єдиний осередок партії, куди берегівчани прагнули приєднатися з першого дня його появи на політичному банері, тоді як у інші аналогічні структури був і є «недобір». Це свідчить про неабияку довіру до партії «Відродження», її міського керманича та «багатодітного» батька-кандидата в обласні депутати.
Ці роздуми – крихітка з багатогранного ділового, громадського й політичного життя знаного на берегівських теренах підприємця, який іде у депутати, аби стати рупором своїх виборців, носієм їхніх запитів і потреб, речником людських проблем, яких у них, на жаль, більшає щоразу. Мовить: хто зараз повірить обіцянкам? І ніби сам відповідає: мало хто, бо від виборів до виборів обличчя міняються, а мінуси, недоліки, упущення, хиби, запущеності залишаються ті ж самі. Кандидати обіцяють мало не золоті гори, прочать усяке та різне, а на ділі, коли здобудуть омріяні мандати, роблять зовсім інше. Поспілкувавшись з кількома берегівчанами, які добре знають М. Якимця, почув, що він неодмінно служитиме людям – достойно, годяще, славно. Він доступний і негордий, простий і непихатий, з ним спілкуватися легко і радісно, до того ж уміє вислухати, а якщо треба, то й посеред вулиці зупиниться і вислухає. Відтак неодмінно подбає, аби питання вирішувалося якнайшвидше, бо знає, де і як натиснути, до кого і як звернутися, на що увагу зосередити насамперед. Усвідомлюємо, що є депутати зовсім інші, до яких нелегко навіть підступитися – пальцем показувати не станемо, їх знають у обличчя. Звісно, таких соратників у Миколи Якимця не буде…
Петро КРОКУС, м. Берегово