ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Чи є сучасна українська мова українською?

    29 березня 2024 п'ятниця
    91 переглядів
    В українській мові українців Закарпаття до 20 відсотків іншомовних слів

    Про мову написано багато трактатів. Мова – джерело досліджень. А українська мова ще й предмет політичних баталій. Мабуть не має більше на світі мови схожої на українську, яка б піддавалася такому нищівному тиску, забороні, нищенню, як українська мова. Та не дивлячись на всі баталії навколо української мови, мова вижила і стала державною мовою незалежної держави України.


    Про мову взагалі

    Чи існує в світі хоч одна держава в якій була б єдина мова? Мабуть ні. Навіть міста-держави мають в різних своїх кварталах різні діалекти різні слова, що означають одне й те ж. Візьмемо до прикладу Німеччину: баварська німецька не одне й те ж що німецька Берліну чи Гамбурга. Недаремно кажуть в Німеччині, що баварцю легше зрозуміти італійця ніж гамбургського німця. То чи слід дивуватися з того, що українець з Донецька не розуміє українця з Ужгорода, хоча українець з Ужгорода чудово розуміє українця з будь якої території України, але це вже інше, це ментальність, це вміння виживати, бо українець з Донецька знає тільки з свою мову, а українець з Ужгорода якщо досконало і не знає, то чудово розуміє мову всіх своїх сусідів. Але про це буде далі.

    Чи є сучасна українська мова українською?

    А тепер ми підійшли до найцікавішого моменту, а саме – чи є сучасна розмовна українська мова українською і...взагалі, що таке українська мова.
    Не відкрию вам таємниці, якщо стверджуватиму, що мови стверджуються(міцніють) в момент зміцнення держав. Найближчим міцним державотворенням на території, що є нині Україною була Київська Русь. Отож мовою спілкування в К.Русі була руська мова. Звісно, руська мова не була однорідною, але вона базувалася на мові русичів Київського князівства яке об’єднало навколо себе інші руські князівства і з моменту об’єднання мова русичів стала універсалізуватися.
    Універсалізації руської мови сприяла і церковно-слов’янська мова, що була побудована на мові північних русичів(києвлян, древлян, подолян і т.д.), мові болгарських слов’ян та мовах хорватів і сербів, які на той час мали вже свої державності.
    Не треба заглиблюватися в далеку історію, досить почитати твори Сковороди, Котляревського і ми потрапляємо зовсім інший мовний світ. Більшість звичних для того часу слів в сучасній українській мові взагалі не використовується, а деякі з них використовуються трохи в зміненому вигляді в мові наших сучасних сусідів: поляків, білорусів, росіян. Ото ж, сучасна українська мова є зовсім не тією українською мовою, якою користувалися наші предки ще 300-200 років тому. Схожа вона хіба що з мовою часів Тараса Шевченка. Але це мова вже всього-навсього 150 річної давності.
    Отож українізація мови, на теренах сучасної України, розпочалася менше ніж 200 років тому.

    Мова екзилу

    Мова не буває застиглою(за виключенням мертвих мов – мов народів що вже не існують). Мова динамічно міняється. Тому італійська мова не латинь, а сучасна французька не тотожня старофранцузській. Та є випадки уповільнення динаміки зміни мови. Таким прикладом є мова екзилу – мова вихідців з територій певного народу, що компактно проживають в країнах з іншим мовним середовищем.
    Ось мова українського екзилу(або як тепер модно називати – української діаспори) це українська мова того часу, коли перші вихідці покинули терени України. Вона не міняється, бо користуються нею тільки в своєму колі (вузькому колі). Така мова не є мовою літератури. Вона є мовою спілкування і мовою особистих щоденників.

    Мова прикордоння

    Найбільш неукраїнською мовою є мова українського прикордоння. І чим мова сусідів ближча по своїй семантиці з українською тим більше слів мови народу-сусіда проникає в українську мову українців прикордоння. Якщо в українській мові українців Закарпаття до 20 відсотків слів іншомовного походження, то в українській мові українців Харківщини і Сумщини понад 40 відсотків, в українській мові українців Луганщини і Донеччини слів іншомовного походження вже до 50 відсотків. Але не дивлячись на велику кількість слів іншомовного походження і у Закарпатті, і у Сумщині, і у Харківщині, і у Донеччині українська мова, а не словацька, мадярська чи російська.

    Мова центру

    Здавалося б, що в центральних українських землях, що не межують з іншомовними сусідами мала б бути чиста українська мова. Тим більше, що за основу української літературної мови взято саме київсько-полтавську українську говірку(діалект). Та ні ж бо. Навіть в центрі України в українській мові її мешканців до 10 відсотків слів іншомовного походження. Я в же не кажу про ніби то російські слова. Бо це ще питання хто чиї слова використовує – ми російські, чи росіяни українські, адже обидві мови вийшли з мови руської, мови Київської Русі.

    Різниця між українськими мовами Заходу і Сходу України

    Чи така вже велика різниця між українськими мовами західних і східних українців? Якщо проаналізувати розмовну мову в селах Луганщини та Закарпаття то різниця не дуже і велика. Близько двадцяти відсотків слів, що застосовуються в розмовній мові луганчан не використовуються у розмовній мові закарпатців і стільки ж, приблизно, відсотків слів, що використовуються в українській мові закарпатців не використовуються в українській мові луганчан. А ці дві області розташовані діаметрально на протилежних кінцях Заходу і Сходу України.
    То чи може розуміти один одного луганчанин та закарпатець? Звісно що може. Для успішного спілкування достатньо розуміти 50 відсотків уживаних в розмові слів. Ото ж мова і там і там є українською. Але це в селах, а в містах?

    Чи є мова міста автентичною мові сіл, що оточують це місто?

    Часто у полеміці політиків різних партій звучить, що рідною мовою Сходу України є російська мова. Чи так це? Якщо в Україні сільського і міського населення є приблизно порівну, то ця пропорція аж ніяк не дотримується при обранні депутатами Верховної Ради чи керівниками адмінапаратів держави, областей та районів. Тут має місце абсолютна диспропорція. Вихідців з сіл в депутатському корпусі та в адміністрації з міст понад 80 відсотків. А якщо зважити на те, що відсоток людей з вищою і середньою-спеціальною освітою в містах також більше ніж в сільській місцевості, а також те що навчання у вищих закладах ще 18 років тому на 100 відсотків велося російською мовою і... навіть вже за незалежної держави Україна, де державною мовою є українська, викладання у вузах і коледжах і технікумах, в порушення законодавства України і її Конституції, ведеться на іноземній(по відношенню до держави) російській мові. Ось в Росії, де проживає українців не менше ніж росіян в Україні в жодному вузі не ведеться викладання українською мовою.
    Так, що виходячи з цієї неадекватної мовної ситуації мова міст України не є відповідною мові землі на якій ці міста розташовані. Тобто село місто не розуміє. А місто не бажає розуміти село.

    Чи варто сперечатися мова якої землі України є більш українською?

    Ми вже зрозуміли, що мова кожної української землі має свої особливості. Історично склалося так, що в українській мові земель використовуються слова сусідів, що межують з цими землями, тому природно в мовах земель, які не межують таких запозичених слів немає. Але від цього мова землі не перестає бути українською. І не треба західним українцям звинувачувати східних, що в їх мові багато русизмів чи білорусизмів, а східним українцям звинувачувати західних, що в їх мові багато полонізмів, словакізмів, мадяризмів чи романізмів. Немає більш української мови ні в одної землі, бо це мова українська незалежно від вмісту в ній слів іншомовного походження, якщо їх відсоток, звісно, знаходиться в розумних межах – не більше сорока відсотків, а в ідеалі не більше десяти. Тому необхідно в цьому питанні досягати компромісу.

    Літературна мова, як компроміс

    Таким компромісом може бути літературна мова.
    За основу української літературної мови прийнята київсько-полтавська говірка(діалект) кінця 19 століття. Але часи міняються. Виникають нові терміни і слова. Тому літературна українська мова також потребує змін.
    Негативними тенденціями формування української літературної мови є страх перед застосуванням так званих полонізмів та русизмів. Але ж українська мова є прямою спадкоємницею мови руської, відповідно до того як Україна є спадкоємницею Київської Русі – держави, що існувала задовго до Речі Посполитої-Польщі та Московії-Росії. Отож ще треба посперечатися хто у кого слова запозичує. Українці-русичі в поляків та росіян, чи росіяни та поляки в українців-русичів.
    Ніхто не сперечається, коли в мову запозичують слова іноземного походження на ті терміни і явища що були винайдені в інших країнах і не мають тотожного українського терміну. Але недопустимо огульного застосування іноземних слів, що мають український відповідник.
    Ось і треба вченим вивчати мову українських земель, виявляти слова що мають древні руські корені та запроваджувати такі слова для загального користування в українській літературній мові.

    Заключне слово

    Таким чином можна узагальнити, що українська мова і сходу, і півночі, і півдня, і заходу, і центру України є українською мовою, незважаючи на засміченість її словами мов сусідніх народів. Це, як пшениця..., що залишається пшеницею навіть коли містить в собі насіння бур’янів та культурних злаків. Просто таку пшеницю перед застосуванням в їжу, а особливо перед посівом, ми відділяємо від іншого насіння та пошкодженого насіння самої пшениці.
    Відповідно слід робити і з українською літературною мовою – очищати її від слів іншомовного пошкодження, та власних слів, що утворені в порушення кореневих форм та правил фонетики.
    Але тут треба сім раз відміряти перед тим, як раз відрізати. Щоб не вихлюпнути з брудом і дитя з корита.
    Як кажуть – не нашкодь!
    ХайВей

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору