Дарницька ТЕЦ: тепло в обмін на життя

До 1995 року Дарницька ТЕЦ перебувала у власності у канадської компанії. Згодом, з не до кінця зрозумілих з точки зору законності причин, вона перейшла на баланс нинішнього власника - компанії ТОВ «Євро-Реконструкція».


До 2011 року для виробництва електроенергії і тепла підприємство, що знаходиться в критичній близькості від житлового масиву, використовувало природний газ. В результаті його згоряння, утворювалися порівняно нешкідливі відходи - вуглекислий газ і вода. Речовини не настільки токсичні, щоб не відповідати нормам Європейської екологічної конвенції 2010 року. Як наслідок, цій і подібним ТЕЦ цілком можна було працювати в межах населеного пункту.


Небезпечне вугілля


Однак, все це змінилося в той день, коли Дарницька ТЕЦ почала працювати на донбаському вугіллі, основною «фішкою» якого, є наявність величезної кількості домішок миш'яку. Крім того, до складу вугілля входять такі токсичні речовини, як селен і ванадій.


Не зайвим буде нагадати, що миш'як - це бойова отруйна речовина. Свого часу його застосовували проти ворогів, але, зважаючи на особливу жорстокість такого способу вбивства, - перестали. При цьому, в сучасній Україні, домішки цього небезпечного елемента спокійнісінько спочивають поблизу житлових будинків у вигляді відходів виробництва теплової та електричної енергії підприємства Дарницької ТЕЦ.


За даними активістів-екологів, перевищення по миш'яку просто колосальне: щодня ТЕЦ викидає близько 2500 смертельних доз. За таких темпів «виробництва», не складно підрахувати, що, аби знищити всіх жителів масиву, розташованого біля неї (з населенням у 800 тисяч осіб), Дарницькій ТЕЦ знадобиться менше року.


А все просто тому, що, коли на ТЕЦ стався перехід від використання природного газу на спалювання вугілля, його вирішили провести без належної модернізації очисних споруд. За даними активістів, зараз підприємство працює не вдаючись до використання рукавних фільтрів.


Крім того, це єдина електростанція у якої золошлаковідвал знаходиться в межах міста. При цьому, незважаючи на те, що згідно з ДБН, такі об'єкти повинні будуватися за певними стандартами (фактично золошлаковідвал повинен нагадувати гідроізольований басейн з товстими бетонними стінами і дном), на ділі на цю «споруду» перетворили колишнє озеро Гарячка.


Але навіть такий безвідповідальний підхід до утилізації небезпечних речовин, повністю вичерпав себе ще в 2014 році, оскільки озеро до того моменту вже було до країв заповнене золою і шлаком. Власне, зараз його і озером не назвеш. Тепер там просто немає води - її залишки пішли в сусіднє озеро Нижній Тельбін, звідки каналізацією все це впадає в Дніпро в районі «моста Кирпи». Ясна річ, без найменшої очистки.


Тут, до речі, не зайвим буде згадати про деякі особливості ландшафту цієї місцевості. Який, на жаль, також «грає» не на користь жителів і екології міста в цілому. Справа в тому, що Дарниця розташована на намивних землях. І грунтові води тут дуже високі - на рівні 5,5 метрів. А у шлаковідвалу глибина – 20 метрів. Тобто всі отруйні речовини: миш'як, селен, ванадій і навіть мідь потрапляють у грунтові води.


Роса з сірчаної кислоти


Ще одна небезпека - оксид сірки. Якби вам «пощастило» побувати в околицях ТЕЦ на вихідних (особливо по неділях), ви б побачили, що з її труб валить чорний густий дим. Це результат того, що на підприємстві продувають фільтри. Чому в неділю, ймовірно запитаєте ви? Та тому, що в цей день не працює СЕС міста. Відповідно, викид оксиду сірки в повітря - фіксувати нікому.


Температура оксиду сірки, що виходить з труб ТЕЦ, - вище температури повітря. Ненадовго покинувши «рідне підприємство», оксид вступає в реакцію і конденсується. В результаті чого, в окрузі випадає роса з сірчаної кислоти.


Крім того, в окрузі можна спостерігати, що автомобілі покриті жирною сажею. Це означає, що у викидах присутній ще й бензопропілен.


В решті, аби настирливі екологи і роззяви не турбувалися про це і про те, що гори шлаку вже давно піднялися вище «рівня води», довкола колишнього озера з'явився високий паркан. І правильно, нічого дивитися на те, що золошлак на поверхні повністю сухий і під час сильних вітрів перетворюється на пилові бурі. Тим більше, що за офіційною інформацією керівництва ТЕЦ, на так званому полігоні була облаштована зрошувальна система, яка, судячи з усього, зараз «тимчасово» не працює.


Якщо підсумувати, ситуація - наступна: забруднення відбувається не тільки на Дарниці. Роза вітрів така, що вранці вітер дме в бік Броварів, а ввечері - на Осокорки. Забруднена вода з Гарячки йде в Нижній Тельбін, де люди ловлять рибу і купаються, а далі надлишки йдуть в Дніпро.


До недавнього часу, на всі звинувачення екоактивістів керівництво Дарницької ТЕЦ відповідало результатами експертиз, проведених в інституті Марзєєва, які повідомляли, що всі показники - в межах норми. Щоправда, у незалежних екологів є деякі питання до цих висновків. Вони кажуть, що ця установа не отримувало обладнання з 1991 року. Тому, існує велике питання про те, чи можуть співробітники інституту проводити відповідні експертизи в принципі.


Так що не дивно, що невгамовних екоактивістів не зупинило поставлене навколо полігону загородження. Вони проникли на потенційно небезпечну територію і провели власну інспекцію.


Напевно, нікого не здивує, що вони там виявили абсолютно сухий дрібнодисперсний шлак.


Реконструкція за наш рахунок


По суті, за словами активістів, ситуація, що склалася має всі ознаки екологічного тероризму. У підсумку, зі своїми доводами та вимогами щодо негайного втручання в ситуацію вони звернулися до міської влади.
Ті, судячи з усього, якось відреагували. Це стало зрозуміло із заяв керівництва Дарницької ТЕЦ, яке оголосило про намір провести «реконструкцію». Щоправда, як це водиться, «покращення» торкнеться не всіх аспектів. Адже новенькі очисні споруди будуть ставити тільки по «вилову» оксиду сірки.


А що робити з дрібнодисперсним пилом, який утворюється при спалюванні вугілля в вигляді оксиду кремнію. Річ у тім, що його фракція - менше звичайного пилу. Потрапляючи при диханні в легені, ці частинки прорізають альвеоли і потрапляють в кров. Перебуваючи там вони викликають серцеву недостатність, яка призводить до летальних наслідків.


Друге «як завжди» від керівництва ТЕЦ - це намір провести реконструкцію за рахунок киян. Воно й правильно, хто ж захоче витрачати «чесно» зароблені на продажу електроенергії кошти.
Ну і третє. Програма модернізації ТЕЦ - закінчується в 2024 році, що означає, що труїти киян будуть ще 7 років.


А тим часом, в безпосередній близькості до цього об'єкта будуються нові висотні комплекси, величезний торговий центр і дитячий садок.


Далі буде…