Де "копають" – там і "засипають"! (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Ось так у Берегові вулиці «розривають» і водопровід «прокладають»...

1.
Не секрет, що ремонти модні влітку, коли сухо та не ллє із небес, як з відра, коли не морозно й не зимно. Однак здебільшого водо- та газопроводи, каналізаційну мережу, інші комунальні, дорожні роботи в тому числі, виконують за наявності грошей. У Берегівській міськраді, як і в решті самоврядних органах влади, вони з‘явилися завдяки новим підходам у бюджетній політиці уряду, фінансовій децентралізації тощо. Але містяни не тільки заробляти уміють, гроші вони не звикли тринькати наліво та направо – державні ревізори, як і відомчі контролери можуть перевірити використання бюджетних коштів і дати марнотратцям по руках. Зрештою, не про міські фінанси зараз, а про ремонт водопровідної мережі, яку справно виконують-втілюють у життя виноградівські виробничники. Між іншим, ці теми хоча й різнопланові, але кожна заслуговує на окрему статтю. І фахове та розлоге слово тут мали б сказати фінансисти однойменного управління. Бо ж цікаво, з чого, як і завдяки кому (чому) формується міська грошова скарбничка. Натомість зараз інформативно розкажемо, як прокладають водовід, готуючи ті чи інші вулиці до асфальтування. Та це вже хліб завтрашнього дня, як кажуть, і не будь-кого, а міських шляхобудівельників, яких очолює Олексій Мельничин.








2.

Наразі повідаємо про роботи, які тривали на вулиці Б. Хмельницького, а нещодавно завершилися на вул. В. Ковача. До речі, земля тут в‘язка, тож у до первинного стану тротуари постануть не так скоро, як у попередньому випадку. Тут розривали пішохідну зону та прокладали поліетиленові труби у вересні-жовтні, коли всі готувалися до місцевих виборів. Клопітно було, що й казати! Але якісно, швидко, досконало, талановито, завзято працювали виноградівські будівельники – саме ПрАТ-78 (колишня ПМК міжводгоспу) і виграв тендер на виконання цих украй необхідних комунальних робіт у нашому місті. Прагнули й Мужіївський водогін "осягнути", але щось не вийшло по строках. Пригадується, як швидко вони з обох сторін розкопали тротуари та поклали у землю труби, а закільцьовували їх на перехресті Б. Хмельницького та Вереш Марті навіть у нічний час – при електросяйві. Себто працювали ледь не цілодобово. Плюс цьому всьому і те, що погода сприяла. Водіїв, пішоходів, мешканців довколишніх вулиць незручності та неприємності не дратували та не засмучували. Рух якщо й перекривали, то ненадовго. Всі шляхи фактично були проїзними. Багато хто навіть не побачив і не відчув цих проблем. Зараз там і сліду не залишилося від недавніх творінь землекопів. Зате воду матимуть навіть ті, хто й не мріяв про таке результативне та ефективне втілення цього задуму.

3.

Якщо подекуди у ці передноворічно-різдвяні дні вже налаштовуються до святкових торжеств, гулянь і забав, то в місті Берегове ударними темпами почали «розкопувати» вулиці Л. Толстого і Кініжі (на фото). Площа, де вони перетинаються, нині нагадує справжній будівельний майданчик. І це не просто забаганка міського голови Золтана Бабяка – такий стиль його діяльної, кипучої та завзятої роботи. Слід акцентувати – повсякденної. До речі, розкопують-розривають екскаваторами-бульдозерами вулиці так, аби, як у тому анекдоті, не «заривати» в них гроші, себто акуратно, добросовісно, старанно, дбайливо. Жителі повинні зрозуміти однієї простої істини – все робиться для покращення їхнього добробуту. Як і було обіцяно напередодні виборів тоді ще «старим», а нині вже «новим» міським очільником у одній особі. Сказано було недвозначно: комфорту у оселях берегівчан невдовзі побільшає, у 25-тисячному місті також. Так було протягом першої його мерської каденції, подібним чином, слід сподіватися, триватиме й надалі. А це значить, що до кінця року заміну труб (іржавих чавунних на модерні поліетиленові напірні для подачі води) буде закінчено. Бо вже у квітні ці дві вулиці, скоріше всього, почнуть асфальтувати. Неймовірно радісна новина – такого благовісного повідомлення тутешні мешканці навіть не очікували. Хоча підсвідомо сподівалися, що нарешті настане та радісна мить, коли й на їхню вулицю прийде свято.

4.

До речі, проблеми вищезгаданих вулиць вже оскому набили як самим мешканцям, так і керівництву міста. Бо що не прийом громадян з особистих питань, то ходоків звідсіля ніколи не бракувало. Писали гнівні листи, скарги, запитували, коли ж нарешті сюди завітає цивілізація. Порівнювали, що на танкодром дорога краща, аніж ця. Її колись Москалю-губернатору показували – але за 15 років нічого так і не змінилося. Водовід тут проривало ледь не щомісяця. Одного разу у баюру ледь трактор не занурився. У принципі, не тільки місцеві жителі втомилися приходити «до влади», мовляв, скільки ще будемо незручностей терпіти, але й у міськраді уморилися дати (роки, місяці) називати, коли таки розпочнуться роботи. Комунальники та фахівці з «Карпатвізу» також змучилися латати водогони на цих невеличких міських вуличках (їх довжина відповідно144 м. і 521 м.). А коментувати, що тут мережа давня та морально застаріла, тож металеві труби лопають-тріскають як у спеку, так і в холоднечу – чиновникам також осточортіло. І, знайшовши у бюджеті гроші, взялися за роботу цими днями – пригнали сюди техніку (екскаватор, кран, бульдозер, вантажівку), завезли бетонні кільця, пісок та іншу будівельну амуніцію. Щоби справи йшли доладно, сюди «десантувалася» ціла бригада з ремонту водопровідної системи ПрАТ-78 з Виноградова на чолі з майстром Іваном Дубровкою і начальником дільниці Миколою Мазуром.

5.

Останній – досвідчений виробничник, він із1977 року у цій структурі. Згадує, як працював навіть із самим Андрієм Поличком, екс-нардепом ВРУ. Нині 70-річний пан Андрій є головою наглядової ради ПрАТу. А сам М. Мазур родом із житомирського Бердичева. Але Виноградівщина стала для нього «другою» батьківщиною. Скоро ювілей – сорок літ, як копає, залагоджує, розриває, прокладає, ремонтує, ладнає, засипає, зварює водо-, газопроводи, інші трубогони тощо. За штатним розписом людей на дільниці 60. Саме з ними творить для краян тільки добро – бо таку ж душу-натуру має. І взагалі, намагається з підлеглими так працювати, аби не тільки мер нашого міста З. Бабяк хвалив їхнє завзяття, якісну роботу, але й пересічні люди були раді такому їхньому труду. Щоби не гаяти жодної хвилини коротенького у грудні світлового дня – усе у нього розписано чітко, конкретно, детально. Коли вже щось не виходить, пан Микола всідається у службову «Ниву» і мчить до берегівських комунальників, яких очолює В. Міщенко. При потребі зв‘язується по мобільному з віце-мером М. Ляшком, а вже за крайньої необхідності прямує до службового кабінету міського голови. Дуже високої думки про берегівського мера, його енергійність, масштаб мислення, творення З. Бабяка виноградівця просто вражають. Погоджується: стільки справ звалив на свої плечі, що одному складно їх подужати. Та коли є команда однодумців, то все вдасться. Віриться, що все, як співається у пісні, буде добре!

6.

Сумніву немає, бо для того й живемо! А свята хоча вже не за горами, однак робіт попереду – чимало. Вони не те, що стихають, а тривають повним ходом. Приміром, на вул. Толстого працювали навіть у суботу. Для більшості цей день вихідний, а для бригади І. Дубровки – трудовий. Поруч із поліетиленовими напірними трубами (діаметром 160 мм. і 110 мм. завозять із м. Калуш, що на Ів.-Франківщині) залишають також металеві. Нехай люди користуються водою, доки не зроблять під‘єднання до нової мережі. У протилежному випадку будівничих можуть невірно зрозуміти. З‘явилося також інших новацій багацько. Як відомо, місто матиме новий сквер – у Чопівці. Зимовий каток уже фактично діє. Уперше в місті – таку декорацію-акваріум на центральній міській площі не можна не помітити. Один солідний чолов‘яга мудро наголосив, що скільки ж то юнаків і дівчат прийде сюди – на ковзани, а не у підворітні чи у закапелки курити або пиво пити. Найсучасніші світлофори – також у нашому місті. Кажуть, що ці автономні попереджувальні сонячні пристрої в області апробовують саме в Берегові. Така собі закарпатська прем‘єра. Світлофор – недешевий, тож на замовлення міськради монтували їх приїжджі спеціалісти. Оновити зебри – теж питання, про яке не варто забувати. Бо пішохідні переходи – це безпека кожного берегівчанина. Звісно, чимало свіжого привнесуть із собою чинні міські депутати, у яких, слід сподіватися, свої погляди на загальноміське життя. Та, попри все, кожен день – робочий він чи передсвятковий – презентує нові та конкретні ідеї, сучасні мислі, які громада збагатить і відшліфує на вимогу часу.

Михайло ПАПІШ.
ФОТО автора.