День імені закарпатського Атланта: 23 роки з дня смерті Яноша Габовди

Сьогодні, 16 липня, виповнюється 68 років з дня народження та 23 роки з дня смерті Яноша Габовди, суперфорварда, легенди про якого по всій Західній Україні переповідають й по нинішній день. Та що там казати про наш край, коли більшість вболівальники зі стажем на всіх теренах колишнього СРСР Яноша Габовду разом з донеччанином Віталієм Старухіним вважають найкращим майстром гри на другому поверсі за всю історію радянського футболу! Ось так, не більше і не менше...

Янош Габовда народився в селі Ключарки на Закарпатті в багатодітній сім’ї. Всього у Яноша було 12 братів і сестер. В той час для 99 відсотків хлопчаків улюбленою розвагою був футбол. А єдиною проблемою у них був м’яч: у післявоєнні часи для більшості дітвори справжній м’яч являвся чи не найбільшою мрією у житті. Тож немає нічого дивного в тому, що Янош змалечку захопився футболом. Інша справа, що вже в підлітковому віці він нічим не поступався у грі з дорослими мужиками. А перш за все на футбольному полі Габовду, завдяки антропометричним даним і відмінній загальній фізичній підготовленості, вирізняло вміння грати головою. У його рідних Ключарках в тому, що Янош обов’язково стане класним футболістом, не сумнівався ніхто.

Свій шлях у футболі Янош Габовда розпочав в ужгородській «Верховині». Згодом він подався у Підмосков’я, в місто Серпухов, а вже звідти перебрався у вінницький «Локомотив». Саме з Вінниці по завершенні сезону 1967 року Яноша в «Карпати» запросив тодішній керманич «зелено-білих» Василь Васильєв.

У новому для себе колективі Габовда одразу зайняв місце центрального нападаючого і став однією з ключових фігур команди. Особливо яскраво талант закарпатського Атланта розкрився, коли «Карпати» очолив його земляк Ернест Юст.

Рослий і фізично міцний Габовда, на манері гри якого позначався закарпатський темперамент, у штрафному майданчику суперника діяв в британському стилі – замикав простріли, виграючи боротьбу за верхові м’ячі, скидував їх немов на блюдечку під удар партнерам. Особливо ефектно дивилися моменти, коли після флангових навісів партнерів або подачі кутових Янош, протаранивши своєю статурою Атланта захист суперника, головою бив по воротам таким чином, щоб м’яч летів у рамку з відскоком від землі. Зазвичай в подібних ситуаціях кіпери були безсилі врятувати ситуацію: шкіряна куля, отримавши від дотику Габовди додаткове прискорення, під вулканічний рев трибун просто розривала сітку воріт суперника. Саме в такий спосіб, відгукнувшись на передачу Левка Броварського, він приніс «Карпатам» перемогу в товариському матчі з бразильським «Палмейрасом» у 1970 році, коли трибуни львівської «Дружби» (нині – «Україна») зібрали рекордну кількість глядачів. А свою найціннішу в кар’єрі гольову передачу Янош Габовда зробив 17-го серпня 1969 року в фіналі Кубка СРСР проти ростовського СКА. На 66-ій хвилині, за рахунку 1:1, центрбек «Карпат» в черговий раз «перебодав» на другому поверсі свого персонального опікуна Антоневича і м’яко скинув бальон під удар Булгакову, який знаходився в районі 11-метрової позначки. Хавбек пробив миттєва в дотик з такою силою, що кіперу ростовчан Кудасову не допомогла і його загальновизнана феноменальна реакція. 2:1 і кришталева ваза отримала прописку в місті Лева.

Також не можна не згадати суперфеноменальний гол Яноша Габовди в 1970 році у ворота краснодарської «Кубані». Після його удару головою м’яч влетів під хрестовину воріт краснодарської команди. А феномен цього голу полягає в тому, що забив його закарпатський Атлант з відстані в 26 – 28 метрів. Коли м’яч затріпотів у сітці, глядачі стоячи аплодували виконавцю добрих п’ять хвилин.

Своєю грою Янош Габовда не лише приносив перемоги «Карпатам», а й частенько виводив з себе гравців команди суперника. Особливо нервували воротарі. А коли відчували свою безпорадність у боротьбі з Атлантом, то інколи переходили межі дозволеного. Саме так вчинив в одному з матчів у 1971 році воротар московського «Динамо» Пільгуй. У грі на виході він відверто кулаком «засадив» у голову карпатівцю. У Яноша з голови пішла кров і він змушений був залишити поле. Але не надовго – лікарі перев’язали голову і форвард, немов поранений боєць, повернувся у гру. І в цьому був весь Янош Габовда…

У «Карпатах» Янош Габовда грав, як для тих часів, відносно не довго, всього чотири сезони – з 1968 по 1971 рік. Але за цей період «зелено-білі» виграли турнір другої групи класу «А» і лише суддівське свавілля у фінальній пульці не дозволило їм отримати путівку у вищу лігу; завоювали Кубок СРСР; виграли союзну першу лігу і вийшли таки в елітний дивізіон і в ньому закріпилися. Окрім того «Карпати» з Яношем Габовдою дебютували в Кубку кубків європейських країн, а головне, своєю грою збирали переповнені трибуни вболівальників не лише у Львові, а й по всьому Союзу, та народили той незабутній і невмирущий карпатівський дух, слава про який живе й понині. А ще Габовда двічі, у 1968 і 1970 роках, ставав найкращим бомбардиром союзної першості, забивши в обох сезонах по 24 голи.

Янош Габовда пішов з «Карпат» у віці 30-ти років наприкінці 1971 року. Він повернувся у вінницький «Локомотив», звідки його на початку 1968 року й запросили в львівську команду. У Вінниці він відіграв два сезони, а потім ще стільки ж провів у складі чернівецької «Буковини». Але в цих командах його гра нагадувала лише бліду тінь того Габовди, якого всі знали по «Карпатам».

Всього в чемпіонатах СРСР Янош за «Карпати» зіграв 140 матчів, у яких забив 67 голів. Напевне, надто рано закарпатський Атлант поїхав зі Львова. А найприкріше, що Янош не зумів по філософськи віднестися до розлучення з клубом, в якому здобув футбольну славу. В результаті його подальша кар’єра та й життя загалом пішли зовсім не тим шляхом… Напевно символічним є і той факт, що помер Янош Габовда в день свого народження: 16-го липня 1986 року йому виповнилося 45. Поховали Яноша в селі Ключарки на Закарпатті.

Вічная пам’ять.

ДОВІДКА

ГАБОВДА Янош Павлович. Народився 16 липня 1941 року у селі Ключарки (Мукачівський район, Закарпатська область). Зріст 184 см, вага 79 кг. Вихованець закарпатського футболу. Нападник. Кар’єра в «Карпатах»: 1968/1971 рр. Дебютував 8 квітня 1968 р. в матчі проти калінінградської «Балтики». Всього у складі «Карпат» в чемпіонатах СРСР зіграв 140 матчів, забив 67 голів. Майстер спорту СРСР (1968 р.). Володар Кубка СРСР 1969 р. та переможець турніру першої ліги 1970 р. Кращий бомбардиром другої групи (клас «А») 1968 р. та першої ліги 1970 р. (в обох сезонах забив по 24 голи). Входив до списку 33-ох кращих футболістів України (1970 р.). Окрім «Карпат» виступав за команди міста Серпухово (Московська область, Росія), «Верховина» (Ужгород), «Локомотив» (Вінниця) і «Буковина» (Чернівці). Помер 16 липня 1986 року. Похований у селі Ключарки.

Інформаційний центр ФК "Карпати"