ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Дерибанщики землі змушують мешканців закарпатських Шаян ганяти овець на випас... до Румунії

    22 січня 2022 субота
    Депутат Хустської районної ради Володимир Сита

    Місця тут не просто заповідні — цілющі. «Шаянську-242» лікарі в пологових будинках неодмінно рекомендують породіллям. Футболісти київського «Динамо» мають тут свою «фірмову» свердловину, звідки їм привозять воду на щодень. А пройти курс лікування унікальною «Шаянською-4» можна тільки на місці — вже за кілька годин перебування поза природним джерелом склад води змінюється.

    Звісно ж, на території села Шаяни діє кілька курортних баз. Але для більшості місцевих мешканців важливим ресурсом для виживання і заробітку було скотарство. Приїжджі курортники свіженьке молоко і сири завжди цінували не менше лікувальних вод. Оскільки ж городництвом та кормовиробництвом на кам’янистих схилах дуже не позаймаєшся, головним ресурсом для відгодівлі худоби тут традиційно використовували невеличкі пасовища у міжгір’ї.

    Було ваше — стало наше

    Позбавляти шаянців пасовищ кинулися з 2005-го, коли центральна влада вирішила відібрати у місцевих громад право розпоряджатися прилеглими землями. Доки законослухняні селяни роками ходили по інстанціях, аби оформити, як належить, право користуватися традиційними пасовищами, спритні ділки приватизовували ласі шматки під забудову одним дзвінком із «заповідних» телефонів.

    Так, протягом двох років представники шаянської громади не могли отримати тільки дозволу від екологів. Тим часом у них нахабно відкраяли десять гектарів землі під пасовищами. Мали вони три галявини для випасу худоби, а лишилася одна-єдина. Та й на ту, попри укладений шаянською громадою після тривалих поневірянь договір про оренду на 20 років, де не взялися нові господарі.

    Власне, з 19,3 гектара пасовищ і сіножатей, задокументованих договором від 12 березня 2006 року, сьогодні, за словами селян, чи й дев’ять лишилося. Останнє пасовище, де ще можна попасти корів, кіз та овець із селянських господарств, одного чудового дня виявилося у приватній власності нікому не відомих осіб. Попри регулярно оплачувану оренду землі, без попереджень і натяків. Вигнали звично домашню худобу, а їм кажуть — усе. Віднині на це пасовище вам ходити зась. Не ваше воно. Ось і документик є на право власності... Всі — в ліс!

    Шаянці кажуть, мовляв, чекайте, ми ж тут кілька років межі власними кроками вимірювали, власноруч кілочки витесували і на контрольних точках самі ж у землю забивали. За кожну контрольну точку (а їх тут — десятки) відповідальній організації по 200 гривень платили. А потім iще й додаткову експертну службу з Мукачевого привозили (знову платили), щоб через супутник нам ці точки підтвердили! Це не враховуючи купи екологічних, пожежних і яких тільки там іще не понапридумували контролюючих структур. Як же так?

    Телепортація меж

    Договір оренди за дорученням зборів громади села Шаяни iз Хустською райдержадміністрацією Закарпатської області підписав Михайло Баюр. Але багаторічне листування і оббивання порогів у пошуках справедливості довелося перебрати на себе місцевому депутату райради Володимирові Васильовичу Сита.

    «Мішу після першого ж конфлікту викликав прокурор Іван Кайло і поставив ультиматум: відмовся від оренди. Той каже, я не можу, мене ж люди проклянуть і з села виженуть! Але іти на суд, де вирішувалася доля пасовища, після розмови у прокурора у нього духу вже не вистачило...»

    Шаянці свого уповноваженого й не звинувачують. Він же давав згоду займатися суто господарчими питаннями — пастуха знайти, домовитися про його харчування та оплату, прослідкувати, щоб вчасно кошти за оренду пасовищ та сінокосів були сплачені... А тут — прокурор iз погрозами! Тому удар на себе взяв депутат, корінний мешканець Шаян. Уже ціла династія Сита насаджує і доглядає тутешні заповідні ліси, слідкує, щоб не нищили заповідну тутешню природу браконьєри. Власне, нічим від зажерливих браконьєрів не відрізняються і ті нахабні ділки, які позбавляють місцевих мешканців можливості жити і працювати у спокої та злагоді. Тому Володимир Васильович, навіть не маючи у власному господарстві корів та овець, взявся відстоювати права односельців.

    Обласного прокурора, який заблокував тоді правове вирішення конфлікту, закарпатці давно люстрували. Правда, він незабаром вигулькнув уже на протилежному прикордонні — на Чернігівщині. Але шаянців з його подачі і досі водять по колу численні бюрократичні служби. Бо документи на пасовищну землю банально сфальсифікували у кадастровому, землевпорядному і в реєстраційному відомствах, «телепортувавши» законно орендоване пасовище на кордон iз Румунією. До сусідньої країни тут рукою подати. Кордон, щоправда, зі складними геодезичними характеристиками. Простіше кажучи — густий столітній ліс з ярами і хащами. Там не те що вівця — вовк заблукає. А трави в густоліссі зроду не знайдеш, — тільки гниле опале листя з дерев. Яке вже там пасовище може бути? Оскільки ж фальсифікацією документів займалися чужинці, вони навіть не звернули уваги, що межами пасовища слугує з північного боку єдина дорога, а з південного — річка Кіблер. І ні дорогу, ні русло річки жоден хитропопий прокурор чи підневільний реєстратор iз місця вже не зрушить. Навіть навчившись штампувати фальшиві акти на право власності на землю без внесення в земельний кадастр.

    «Всі в суд» — як «усі — в сад!»

    Невідомо, чи вивчали класика англійської літератури численні бюрократи з вітчизняних державних установ, але посилати усіх у суд замість виконувати прямі обов’язки щодо контролю за дотриманням законності на місцях — навчилися давно. Обібраним мешканцям Шаян більшість обласних установ, до яких вони зверталися роками, дружно пропонують подавати до суду та заново оплачувати дороговартісні процедури давно визначених меж орендованих земельних ділянок. Певно, тільки Держземінспекція Закарпатської області (персонально — заступник начальника С. Шумейко) зважилася у 2009 році підтвердити: розпорядження голови Хустської райдержадміністрації від 29.12.2006 року №645 про надання у безоплатну власність земельної ділянки в урочищі «Кіблер» прийнято з порушенням порядку. Без погодження та затвердження проектів відведення земельних ділянок. І це — явно корупційна схема, за яку передбачено кримінальну відповідальність. Звісно, депутат Володимир Сита не збирається залишати цю справу напризволяще. Звісно, зрештою шаянцям повернуть останнє з відібраних пасовищ. Тільки коли? Запитання до Антикорупційного бюро?

    Оксана СОВА

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -3

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору