ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Екологічну катастрофу в Закарпатті визнали «другим Чорнобилем»

    02 березня 2021 вівторок

    Ріка Тиса – вбита. З неї тоннами вигрібають живу рибу, щоб вона не отруювала воду та береги. У річці не можуть вижити навіть бактерії. Лише на території Румунії знищено 200 тонн риби. Це забруднення – найсерйозніша екологічна катастрофа у Східній Європі після Чорнобиля...» – йшлося у доповіді ЮНЕП (програма ООН зі збереження навколишнього середовища), зачитаній у Відні у 2004 році. Щоб з’ясувати, що зараз коїться в місцях,
    які закордонні фахівці визнали «другим Чорнобилем», кореспондент «ВЗ» вирішив побувати на берегах Тиси.

    Де помер самозакоханий Нарцис

    Подорож починаю з Мукачевого. Місто приємно дивує охайністю. На вузеньких вуличках стоять сміттєві бачки, та тут не побачиш картинки, аби бомжі, порпаючись у пошуках порожніх пляшок, розкидали сміття. Пояснення побачив у центрі міста, де кілька ромів відганяли від смітника якогось замурзаного чоловіка. У Мукачевому кожен смітник контролюють роми, які акуратно сортують сміття, витягаючи все, що можна здати за гроші. «Санітари міста» не дають бомжам у пошуках наживи розкидати сміття.

    Дорога тягнеться Виноградівським і Тячівським районами. Узбіччя дороги не захаращено. Навпроти кожного придорожнього будиночка в селах стоять гарні бачки для сміття (в кожному районі іншого кольору). Місцеві ґазди уклали договори зі сміттєпереробними фірмами, і ті двічі на тиждень вивозять сміття зі сіл, на якій би відстані від райцентрів вони не були.

    За шість кілометрів від Хуста проїжджаємо повз знамениту «Долину нарцисів». У травні на цьому величезному полі буйно розцвітають нарциси. За древньою легендою, саме тут давньогрецький бог Нарцис зазирнув у води річки Хустець, закохався у своє зображення і помер від туги. Ось і виросли після цього чарівні квіти. Та останніми роками, розповідають місцеві, кількість квітів, незважаючи на те, що відвідування «Долини нарцисів» стало платним, різко поменшала.

    Проте й без квітів дорогою є чим милуватися. Час від часу можна побачити гірських орлів і бундючних фазанів. Через те, що обробляти та готувати цю дичину важко, охочих полювати на «царську птицю» тут немає. Та найбільше милують око фермерські господарства – острівці справжнього господарювання серед захаращених полів селянських спілок. «Приватна власність фермера...» – такі таблички стоять вздовж акуратних плантацій винограду, кукурудзи, інших культур. Вздовж дороги побачив і яскраву ілюстрацію відмінності понять «наше» та «моє». Один за одним проїжджаємо вздовж двох виноробних заводів – державного та приватного. Державний більше схожий на зруйновану під час навали фортецю, а приватний навіть веселими кольорами привертає увагу.

    Коли ріка не годує

    Ріка Тиса тече вздовж українсько-румунського кордону. У Рахівському районі їду в прикордонне село Тересву. Останніми роками Тиса стала для тутешніх селян годувальницею. Більшість місцевих чоловіків виїхали на заробітки, переважно в Росію. А ті, що залишилися, стали затятими рибалками.

    У будинку, що ближче до річки, підказують селяни, живе рибалка Василь. Його син-школяр також наслідує батьківську традицію. Після школи біжить з вудочкою до річки, ловить дві-три рибини та продає їх на трасі. Таким чином щодня заробляє кишенькові гроші.

    «У Тисі вже риби не ловлю, – зустрічає нас Василь, який якраз приніс додому черговий улов. – Перебрався на іншу річку. Щоб пояснити, чому не ловить біля своєї хижі (так місцеві називають будинки), веде нас до берега Тиси. Звідти добре видно протилежний берег, на якому розташовані румунські села. Василь закидає вудочку в річку, яка, як на мене, доволі чиста й прозора. Через кілька хвилин витягає якусь рибу й дає в руки. Далекий від рибалки, оглядаю улов, нічого не розуміючи. «А ви проведіть по рибі рукою», – каже Василь. Проводжу й бачу, що з виловленої риби починає сповзати луска, ніби я її ножем здирав. «А рік тому, – коментує Василь, – риба просто в руках розповзалась. Як нею можна було годувати родину? Ось і вирішив, як інші селяни, на Тисі більше не рибалити»...

    Селяни запевняють, що риба гине через те, що румуни щовесни, коли починаються паводки, зі свого берега скидають у річку якусь отруту із золотодобувних шахт. «У них там, – пояснює ще один житель Тересви, – на водоймах з технічною водою стоять дамби. Та коли рівень води загрожує цим спорудам, вони її спускають у річку».

    «У 2004 році, коли почався паводок, – розповів головний санітарний лікар Рахівського району Віктор Федурця, – вода в Тисі була такого кольору як ваш светр, – показує на моє чорне вбрання. – На щастя, жителі нашого району споживають питну воду не з Тиси, а зі свердловин. З Румунії справді час від часу в річку скидають важкі метали. Ці метали можуть осідати на дні, на планктоні, яким харчується риба. Потім цю рибу споживає населення. На щастя, Тиса – швидкоплинна ріка, яка все зносить течією. Як на мене, ці донні відкладення мали б більше турбувати Угорщину, де плавна течія. Шкода важких металів для організму людини має велику палітру: від недуг кістково-м’язевої системи – до хвороб печінки та нирок. У дітей від важких металів знижується імунітет».

    Гостріше ставиться до цієї проблеми завідуючий сектором іхтіології та контролю головного управління Закарпатдержрибохорони Ігор Великопольський. «Останнім часом, – каже цей старший науковий співробітник Інституту рибного господарства НАН, у Дунаї, в який впадає Тиса, почали спостерігати скорочення багатьох популяцій риб, наприклад, дунайського лосося. Чимало науковців вважають, що це пов’язано з викидом у Тису важких металів та ціанідів. Ці забруднюючі речовини навіть у невеликих концентраціях не розкладаються, а накопичуються. За умови накопичення їх сумарна доза може перевищити критичний рівень і викликати незворотні зміни в екосистемах. Найбільше від цього потерпають хижі види риб, у яких починаються плавникова гниль, втрата відтворювальної здатності, гнійні інфекції».

    Ціна золота

    Минулого року, напередодні Пасхи, румуни вкотре пофарбували Тису у жовтий колір. Міста Хуст і Тячів, населенню яких вода подавалася з Тиси, довелося терміново переводити на інші джерела водопостачання. У села цих районів воду для пиття підвозили в цистернах. Сусідня держава навіть не попередила Україну про чергове екологічне лихо. На щастя, через неприродний колір річки цей викид вчасно помітили. Заміри води під селом Діловим показали, що концентрація важких металів у воді перевищує допустимі норми в 3-4 рази. Державна екологічна інспекція у Закарпатській області порадила жителям прикордонної зони не поїти худобу водою з Тиси.

    Щоб довести, що Тису отруюють саме румуни, місцеві жителі везуть мене за село Ділове. Неподалік села виходимо з автомобіля. Під нашими ногами в ущелині тече Тиса, за нею – гора. В горі видно жолоб. Саме по ньому й стікали «брудні» води у квітні минулого року в Тису з золотодобувної шахти «Бая-Борша», що розташована за горою.

    Чому Румунія не вживає заходів, які б запобігали забрудненню Тиси? Шахта «Бая-Борша» належить компанії Remin Baia Mare, яка володіє найбільшими гірничодобувними шахтами карпатського регіону Румунії. Діяльність цієї компанії минулого року спробували відстежити фахівці префектури повіту Марамуреш. Вони встановили чимало недоліків щодо захисту навколишнього середовища. В опублікованій ними доповіді, зокрема, зазначалося, що чотири відстійники використаної на шахтах води компанії, розташовані за 30 км від румунсько-українського кордону, «можуть становити небезпеку навколишньому середовищу. Внаслідок бездіяльності адміністрації компанії, – йшлося у доповіді, – чотири населені пункти повіту Марамуреш були забруднені отруйними речовинами – ціанідом і миш’яком. Та представники компанії відмовилися закривати відстійники». Комісія встановила, що «у 2000 році на відстійниках виникла аварійна ситуація, що призвела до потрапляння у річку Тису ціанідів та важких металів. Аналогічна ситуація була в 2007 році. Наприкінці липня 2009 року внаслідок сильних паводків відбувся прорив дамби відстійника «Колбу». Обслуговуючий персонал відстійника просвердлив технічний отвір у дамбі. Важкі метали злилися в річку Валя Вишеулуй, яка впадає в річку Тису.

    Звіт екологів у Бухаресті поклали під сукно. Бо компанія, яка експлуатує золоті родовища, належить іноземцям – російським і казахським олігархам. А не вельми багата Румунія вкрай зацікавлена у залученні іноземного капіталу. До того ж Україна проти забруднення своїх територій важкими металами особливо не докучала. Єдиним, хто забив на сполох після торішнього забруднення Тиси, став... Хустсько-Міжгірський військовий комісар полковник І. Васильшон, який доповів керівництву, що через постійні викиди важких металів у Тису значно погіршується здоров’я призовників.

    Цієї весни на Закарпатті очікують паводків. Знову вода у Тисі пожовтіє. Незабаром, кажуть закарпатські екологи, не лише у Тисі, а й у Дунаї зникатиме риба, а в селах, розташованих вздовж ріки, зростатиме рівень дитячих хвороб. Така ціна золота, що добувається у сусідній державі.

    Довідка UA-Reporter.com

    Ріка Тиса – найпотужніша водна артерія Закарпаття. Це найбільша притока Дунаю, який протікає територіями України, Угорщини та Югославії. Довжина Тиси – 966 км. Площа басейну – 157,1 тис. кв. км. Бере початок у Східних Карпатах. На берегах Тиси стоять міста Хуст (Україна), Тисафюред, Сольнок, Сегед (Угорщина).



    Жителі закарпатського Солотвино б'ють на сполох: їхні будинки можуть опинитися під землею

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору