ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Екс-мукачівка Лоліта: "Шлюб – найважче, що може бути у житті"

    19 вересня 2020 субота
    Лоліта Мілявська на родилася у Мукачеві на Закарпатті

    Зі своїм п’ятим чоловіком, спортсменом Дмитром Івановим, відома співачка не одружуватиметься цього року, бо так їй порадив астролог...

    Популярна співачка Лоліта Мілявська у ці зимові дні дала кілька сольних концертів у рідній Україні, зокрема у Львові та Києві.
    Під час епатажного шоу артистка шокує публіку відкритими костюмами, сміливою поведінкою на сцені та відвертими розповідями про своє особисте життя. Не позичати Лоліті відвертості і під час спілкування тет-а-тет. У цьому переконалася кореспондент “ВЗ”, розмовляючи зі співачкою у гримерці Львівської опери одразу після її аншлагового концерту.


    - Лоліто, Львів – місто вашого дитинства...


    - Жила тут від року до десяти-одинадцяти років. А вже згодом приїжджала на гастролі. Приїжджала - і першим ділом обходила Історичний музей, Галерею мистецтв, Личаківський цвинтар, де поховані усі мої близькі – бабуся, брат, сестра, дяді... У мене залишилася одна мама. Так що ближчого міста у мене немає. У Львові я плачу... Жодне інше місто не викликає у мене таких емоцій. Навіть Київ, де жила на Подолі, навчаючись від четвертого до десятого класу школи. Може, не плачу там, бо можу час від часу приїжджати туди – до мами і доньки. Але Львів... Це місто, у якому я жила, будучи безмежно щасливою. Кафе “Пінгвін”... Там куштувала найкращі молочні коктейлі. Тепер обурююся, чому ніде більше не роблять таких коктейлів, як у Львові. А кафе “Червона Шапочка” - кращих тушкованої капусти з сосисками не було! А скільки легенд зберігається у цьому місті, у його архітектурі!


    - Ваша безгранична відвертість на сцені... Ви вчилися цього чи це ваша риса від народження?


    - Та що ви. У школі я, як усі діти, приховувала “двійки”, іноді витирала їх лезом... Мені за це ставили “одиницю”. Я була нецукровою дитиною. А моя відвертість, з одного боку, - прийом. А з іншого, на сцені я – збірний образ. Знаю, як не треба робити. І як треба – знаю. Але тільки на сцені. У житті я зовсім інша - не така відверта, менш товариська. На спілкування у мене не вистачає сил, енергії, бо сцена забирає практично усе.


    - А ваш образ “жінки без комплексів” – також лише сценічний?


    - Мій чоловік дав мені псевдонім “Та, що гуляє по квартирі”. Я – людина, яка, якщо немає роботи, не вийде із квартири два-три дні, тиждень... Ви мене не знайдете. Бо я собі “ходитиму по квартирі”, і завжди знайду для себе заняття.


    - Це вас так називає ваш п’ятий чоловік?


    - Так, п’ятий, хороший...

    - Він уже освідчився вам...


    - Так, і я ношу перстень, який він подарував мені. І він носить перстень. Весілля хочемо тихе, без гучних святкувань. Вирішили, що відсвяткуємо у чебуречній, бо обоє любимо чебуреки. І обом їх не можна їсти, бо він – спортсмен, а я – артистка. Не потрібне нам гучне весілля. У мене є чудовий астролог, що останні десять років постачає мені інформацію: що треба, чого не треба, який період доведеться прожити, як краще його проживати... І сказали, що в цьому році нам краще не розписуватися. Тож перечекаємо цей рік.


    - Із вашим нареченим Дмитром Івановим у вас 11-річна різниця у віці. Це важливо?


    - Це буде важливо у 70 років. Настане період, коли це буде важливо. Цього слід очікувати кожному нерівному шлюбові. Ідеальний шлюб, який знаємо, - Агата Крісті та її чоловік-археолог, між якими було, здається, 18 чи 20 років різниці. Але про цей союз можемо тільки почитати, а як вони жили насправді... Мені ж із цією людиною добре. Він – хороший, стабільний. Так шкодую, що він не попався мені раніше...


    - Ваш теперішній супутник життя – тенісист. Раніше ви жили із творчим чоловіком, згодом - із підприємцем...


    - А ще серед моїх п’яти чоловіків був такий, який забезпечив мене пропискою. Це був фіктивний чоловік. І насправді у мене буде четвертий шлюб. Говорячи про п’ятий, сама над собою сміюся. Але не можу фіктивного чоловіка не брати до уваги, бо це був єдиний раз, коли я змінила прізвище і ношу його. І це прізвище чоловіка, з яким у мене навіть поцілунків не було...


    - Це було ще у студентські роки?


    - Ні, пізніше – коли я уже з дуетом “Академія” приїхала до Москви. І тоді при комуністах мені потрібно було якось убезпечити своє право на ходіння по Москві, бо воно було на грані кримінального. А часи були жорсткі...


    - Повертаючись до запитання про різні професії ваших чоловіків, яка ідеальна пара для творчої жінки?


    - Маю лише один рецепт: виходити заміж, як і женитися, потрібно не раніше 30 років. Коли дозріваєш, ти у стані оцінити людину, що поруч. Ти у стані не бути максималістом, не прагнеш переробляти когось і не підлаштовуєшся сам. А це ж найбільш згубне. У цьому віці ти уже адекватно оцінюєш будь-які стосунки. На загал же, шлюб – найважче, що може бути у житті. І тут не важливо - творча людина чи ні. Важливо інше: дві бурі – це забагато. Бо буря – це пристрасть. У шлюбі хтось повинен урівноважувати її. Тому нормально, коли одна буря і один штиль. Я – буря, мій чоловік – штиль. Але згадуючи свої попередні шлюби, розумію, що майже всі мої супутники були штилями. Бурею був лише один чоловік, і з ним я прожила найменше – рік і вісім місяців. Повинно вистачати мізків, щоб розуміти, що терпіння – не безграничне, і ніхто нікого не повинен терпіти. Треба любити, і на цій підставі пробачати. Коли це прощення взаємне, виникає тепло і відчуття чогось такого дитячого, що повинно бути у шлюбі.


    - Не втихомирюється інтерес довкола вас і вашого екс-чоловіка шоумена Олександра Цекала. Публічно ви добре відгукуєтеся про нього. Досі контактуєте?


    - Ні, не контактуємо. Але я як нормальна людина завжди у стані сказати “Спасибі!” будь-кому, хто у моєму житті відіграв якусь роль. Усім своїм чоловікам завжди кажу “Дякую!”. Період максималістської агонії у мене давно закінчився. Олександр – один із тих, хто був у моєму житті. І не маю приводу не сказати “Спасибі!” за його пісні.


    - Якщо відкинути іронічний контекст вашої хітової пісні “Пошлю его на…”, заради вас чоловіки йшли на подвиги, так би мовити, зірочку з неба діставали?


    - Найбільший їхній подвиг у тому, що вони погоджувалися жити зі мною... (Сміється. – Г. Г.). Я – суспільне навантаження.


    - Ваша дочка Єва живе із вашою матір’ю у Києві. Часто викроюєте час на те, щоб побачитися?


    - От днями прилетіла з Казані до Києва, побула з дочкою трохи – і поїхала поїздом у Львів. Коли вкладала Єву спати, вона просила мене: “Мамочко, може, ти поспиш зі мною, а полетиш вранці?”. Я відповіла, що вранці літака немає. Не знайшла у собі сил сказати дочці, що третього літака за добу я просто не витримаю... Так люблю свою доньку, вона у мене така смішна, така зворушлива, і так усе розуміє... Я – щаслива і як мама, і як донька, і як дружина.


    - Як відновлюєте сили після виснажливих концертів?


    - Зараз прийму дві таблетки снодійного, бо заснути після таких перевантажень неможливо. Концерт забирає стільки енергії і водночас стільки дає її, що заснути після такого не можеш. Відображається ще й вік – 46 років. Багаж... Якщо не приймаю снодійного – не сплю... П’ю легкі ліки. Може, вони просто психологічно діють на мене. Обов’язково читаю щось перед сном. Інколи переслуховую музику, яку надсилають мені композитори.


    - Час на себе залишається? Вдається побалувати себе як жінку?


    - Залишається тільки механізм: знаєш, що повинна вчасно зробити манікюр, педикюр, епіляцію, покласти на обличчя маску або підколоти чоло ботексом чи чим там підколюють. Кажу лікарю, що у мене зморшки пішли. Вона виїжджає до мене раз на три місяці чи на півроку – підколює... При цьому стараюся, щоб міміка збереглася. А, наприклад, масаж дозволяю собі тільки тоді, коли м’язи уже в такому стані, що без масажу ніяк...


    - Виконання на концертах в Україні пісні “Владимирский централ” частина публіки сприйняла як своєрідну данину новому президенту України...


    - Знаю, що Західна Україна голосувала за леді, за красиву жінку. Я, живучи не в Україні, зізнаюся, що не голосувала б за неї. Бо я з тих, хто переконана, що державами повинні керувати чоловіки. Це – чоловіча справа. На жінку діє багато факторів, зокрема гормональних. Жінці треба займатися коханням. Може, жінки й звинуватять мене у чомусь, але моя позиція – жінки не можуть бути першим обличчям держави. Є світові приклади – Беназір Бхутто, донька Ганді... Нічого доброго з цього не вийшло. Жінка живе нюансами. В політиці потрібні інші мізки. До того ж не побачила, що за режиму, який був, Україна розцвіла. Навпаки – бачила підвищення квартплат. Я ж за це плачу. Для мене як громадянки країни, де живе моя дочка, краще, коли влада змінюється. У мене є надія: може, ця влада виявиться більш дієздатною. У попередників був час. Я до всіх добре ставлюся, усі вони – симпатичні люди. Але Україна повинна цвісти. А не економити на електроенергії, торгуватися з Москвою за той нещасний газ... З простих людей ніхто нічого не може зрозуміти. Політики запускають інформацію, що українців не люблять у Москві... Та скільки їжджу, а я завжди кажу, що я – з України, - ніколи не чула жодних образ. Якщо людина професіонал у своїй справі – національність тут ні до чого. От я добре готую. І мої друзі ходять до мене поїсти, бо для них я – “українка, яка смачно готує”. Я – як оаза України у Москві: готую голубці, червоний борщ, сама солю сало і огірки, квашу капусту... У мене питають рецепти. Ніякого антагонізму. І в Україні не бачу негативу щодо росіян.


    - Через десять років вам буде 56. Де ви, що ви?


    - Думаю, у мене буде молодий чоловік (Сміється. – Г. Г.). А якщо по правді, не знаю, де я буду і що я – було б здоров’я. Знаю лише, що до 60 чи 70 років хотіла б купити квартиру у Львові. Бо зрозуміла, що саме у цьому місці хотіла б жити у той період життя, який називається старість...


    Лоліта Мілявська (від народження - Горелик) народилася 14 листопада 1963 р. у місті Мукачево, що на Закарпатті. Дитинство пройшло у Львові, юність – у Києві. Закінчила тамбовський філіал Московського інституту за спеціальністю «режисура культмасових дійств і свят». Знайомство зі сценою відбувалося в Одеській філармонії, де Лоліта виступала у жанрі розмовної мініатюри. Із майбутнім чоловіком Олександром Цекалом організувала кабаре-дует “Академія”. У 1999-му в Олександра та Лоліти народжується дочка Єва. Та після 12-річного шлюбу подружжя розбігається. З початку 2000 р. Мілявська розпочинає кар’єру сольної співачки.
    "Високий Замок"

    Екс-мукачівка співачка Лоліта: "Я – дисидент..."

    Экс-мукачевка Лолита даст концерт в киевском Дворце "Украина"

    Лолита шокировала всех... спев о климаксе (ВИДЕО)

    Бывшая мукачевка признана самой сексуальной в 2005 году

    Экс-мукачевка Лолита споет в столице Азербайджана (Фото)

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    Як звуть всіх ваших чоловіків

    Пунктів: 0