Гірське Закарпаття. Немає дороги — немає життя!

Тячівська об’єд­нана громада Закарпатської області розвиває туризм і бізнес у гірському селі Округла після відновлення дороги.

— Не було туй дороги, не було! — каже секретар Тячівської міської ради Іван Кричфалуший, коли наш службовий Lanos жваво котиться вузеньким шосе, прокладеним просто в гірській ущелині. — Ви розумієте, що значить «нема дороги» до гірського села? Ет! Нічого не розумієте! Це означає, що із села ніяк не вибратися і до нього ніяк не добратися! Жоден перевізник не пустить до села маршрутки! Жоден таксист не повезе вас туди! І навіть — страшно сказати — до цього села не поїде жодна швидка.

Дорогу Тячівська ОТГ зробила тільки до власної межі. У необ’єднаних громадах дорожні проблеми залишаються. Фото О. Баклажова

Гори шумлять над нами сотнями смерек, котрі бозна-як чіпляються за кам’янисті схили. Поряд стрімка річка Тячівець, одна з приток Тиси. Від Тячева 7 кілометрів до села Лази і ще стільки само до села Округла Лазівської сільради, що має відмітку 305 м над рівнем моря. З 2010-го, понад 7 років, обидва села були відрізані від світу, бо не було дороги. Нею їздили дедалі менше, доки вона зовсім не зійшла нанівець: люди скаржилися, що пішки до Тячева можна дійти за стільки ж часу, скільки треба їхати на маршрутці. Та згодом маршрутки скасували.

— Коли ми йшли-сти у громаду, то постиновилиси, щоби нам головне зробили — дорогу, — каже Лазівський староста Василь Ключкей, що сидить поруч зі мною. — Домовилися, що у 2017-му громада витратить на наші села Лази та Округлу не менш як мільйон гривень. А тепер, чоловіче добрий, я не годен порахувати тоті мільйони, що на нас повитрачали. На самі лише наші дороги пішло понад 12 мільйонів гривень, а ще на дві школи — по 300 тисяч на кожну. На 26 наших доріг торік громада завезла 300 машин гравійної суміші. Від сільської ради до Тячева я раніше їхав сорок хвилин, а тепер — сім! Щойно у нас відновили дорогу, як перевізники пустили нею до Лазів маршрутки.

До об’єднання бюджет Лазівської сільради заледве доходив до мільйона гривень — на 5 тисяч населення, і наприкінці року часто вся сільрада сиділа без зарплати, чекаючи на милостиню з району. Дотаційність становила 80%. А тепер працівники старостату забули про такі проблеми: їм вчасно виплачують не тільки зарплати, а й премії. Та головне не це: завдяки відновленню дороги лазівчани отримали змогу розвивати свій дуже перспективний туристичний проект.

У місцині з назвою Чорна Вода між селами Лази та Округла б’ють джерела з трьома видами цілющої води, дуже помічними в разі хвороб опорно-рухового апарату. Але якщо раніше приватні будиночки, готові приймати туристів, стояли тут майже порожніми, то тепер від відпочивальників немає відбою. Почувши, що до Чорної Води з’явилася дорога, сюди прийшов чеський інвестор, який планує будувати у цій місцині відпочинковий комплекс.

— Дуже часто перепона розвитку громад — брак доріг, — зазначає керівник Швейцарсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO Оксана Гарнець. — І коли ці дороги з’являються, оживає місцевий бізнес, з’являються туристи, і віддалені села перестають бути кінцем географії. Спроможні об’єднані громади тепер мають достатньо ресурсів, щоб вирішити дорожні проблеми і врятувати села від занепаду.

Дмитро СИНЯК