Головний податківець Ужгороду Марія Бадида — майстер компромісів

Одвічне запитання: що вибрати жінці, коли на шальках життєвих терезів лежать дуже важливі речі – сім’я та кар’єра? Голова ДПІ у місті Ужгороді Марія Бадида зуміла уникнути цього вибору і поєднати все. Дружина, мати, керівник, депутат, а віднедавна ще й Жінка ІІІ тисячоліття – вона вже встигла в житті чимало, хоча на життєвому горизонті всього-на-всього "полудень".

Марія Петрівна переконана, що вона справді "осіння жінка", тому що народилася в листопаді, дуже полюбляє хризантеми і є яскравою представницею загадкового "стрілечого" знаку – натура відважна й незалежна, почуттєва із твердим духом, оскільки надзвичайно вимоглива до себе і оточуючих. Пані Марія добре знає, що все в цьому житті треба досягати напруженою працею, причому, перш за все, над собою.

– Маріє Петрівно, ви ніколи не приховували свого віку?

– Ні, свого віку я ніколи не приховувала. Вважаю, що у кожному періоді життя жінки є свої проблеми і свої переваги. Так, поки ти молодий на перший план виступають зовсім інші цінності, хочеться все встигнути – створити сім’ю, народити дітей, зреалізувати себе. У зрілому віці, коли більшість із запланованого вже зроблено, можна більше часу приділити собі, подорожам, духовному розвитку та вдосконаленню досягнутого. Ось я, приміром, минулого року вирішила вдосконалити своє знання англійської мови, займалася з репетитором, і в мене все вийшло! Тепер, буваючи за кордоном, можу вільніше себе почувати. Це я веду до того, що на будь-якому етапі життя можна досягнути задуманого.

– Вважають, що коли людина дорослішає, то вона втрачає здатність дивуватися, її вже нічого не вражає. Ви як себе відчуваєте?

– Ні, я не згідна з таким твердженням. Працюючи з людьми вже понад тридцять років я можу з впевненістю сказати, що кожен день може принести свої несподіванки і сюрпризи. Адже робота керівника та ще й фіскального органу потребує постійного спілкування з різними людьми. Проводячи особистий прийом, мені доводиться зіштовхуватися з різними людськими проблемами, деякі з яких не можуть не зачепити. Тому не можу сказати, що тривала робота в податковому органі зробила з мене людину стійку до емоцій, яку нічим не вразиш і нічим не проб’єш.

– Скажіть, ви завжди дістаєте задоволення від своєї професії? У вас ніколи не було сумнівів, що ви зробили неправильний вибір?

– Якщо взяти в цілому, то, безумовно, сумнівів не було. Звичайно, кожна людина на певному етапі життя замислюється над тим, чи правильний вибір зробила свого часу. Осмислюючи це, особисто я з впевненістю можу сказати, що у виборі я не помилилася. Свою професію я дуже люблю. Плани, цифри, показники – без всього цього я вже просто не уявляю свого життя, і якщо хтось скаже мені, що це нудне заняття, особливо для жінки, то нам буде про що подискутувати.

– Ви співпрацюєте з підприємливими людьми, як взагалі ставитеся до так званого "жіночого" бізнесу і жінок на керівних посадах?

– Хочу сказати, що жінки, завдяки силі свого характеру, мають неординарний підхід до справ та, подеколи беручи на озброєння жіночу хитрість, інколи є навіть кращими управлінцями, ніж чоловіки. Це стосується і бізнесової сфери, і державної служби. Є дуже багато успішних жінок, і така тенденція простежується у всіх галузях і не тільки по Україні. Варто зазначити, що жінка поєднує дві ролі – і матері, і працівника. На мою думку, до жінки, яка все таки залишається слабкою половинкою, в сучасному суспільстві стали ставити занадто високі вимоги, тому і маємо так багато успішних жінок. Межа між чоловіками та жінками нівелюється, а чи добре це, чи погано, покаже час.

– Марія Бадида у суспільному та приватному житті, частіше є "борцем" чи майстром компромісів?

– Можу з впевненістю сказати, що в суспільному житті я – борець, а в приватному – майстер компромісів. Що стосується роботи, то я вже виробила свій стиль спілкування як з підлеглими, так і з платниками податків. На моє переконання, керівник податкового органу не може бути занадто м’яким, бо ми виконуємо важливу державотворчу функцію, наповнюємо бюджет, і до цього треба підходити відповідально. Хоча вважаю неприпустимим у роботі з людьми тиранію, коли працівники бояться переступити поріг шефа, бояться проявити себе. Крім того, до податкового органу звертається переважна більшість ужгородців, це дуже специфічна робота, бо виникає чимало конфліктних ситуацій, в яких треба проявити неабияку твердість характеру. А от коли переступаю поріг свого дому, то стараюсь стати вже дружиною, матір’ю, бабусею і свекрухою, а не "борцем".

– Ви ризикована жінка?

– Без сумніву. Життя завжди ставить мене перед вибором, але я не боюся ризикувати, якщо це ризиковане рішення в подальшому виправдає себе і принесе користь.

– Є такий вислів: якщо у жінки все добре у сім’ї, є родинна підтримка на всі сто відсотків, то в роботі у неї все гаразд та є натхнення до праці. Це про вас?

– Думаю що так. Кожна жінка щаслива в першу чергу лише тоді коли в неї є діти, а тим паче внуки. Якщо є внуки, то це вже суперщаслива жінка! Якщо жінка нещаслива в особистому житті, то вона не буде мати ні бажання ні натхнення викладатися на всі сто на роботі. Сімейні негаразди найбільше вибивають з колії і найгіршим чином впливають на організацію роботи колективу. В цьому я вже не один раз переконувалася, оскільки колектив податкового органу нашого міста переважно жіночий і ситуації в кожного бувають різні. Тому я дуже вболіваю, коли в когось з моїх підлеглих складається щось не так, усіляким чином намагаюсь допомогти чи порадити.

– Чи погоджуєтеся з фразою, що сім’я – це щоденна праця?

– Відповідально потрібно ставитися до своїх обов’язків як на роботі, коли ти керуєш підлеглими, так і вдома – у народженні та вихованні дітей, підтримці сімейного затишку. Для мене це не є легкою справою, бо коли ти є керівником, та ще й такої структури, де працює понад 150 чоловік, то буває непросто прийти ввечері додому і переключитися на домашні справи. Але ці клопоти є приємними, тому не буду лукавити і скажу, що не уявляю себе без моєї родини, яка усіляко підтримує мене і яку я дуже люблю.

– Пані Маріє, а яка ви мама? Розкажіть, будь ласка, чим займаються ваші діти, чим особливі?

– Яка я мама мені сказати важко. Доля розпорядилася так, що в мене тільки одна дитина – син Василь, тому сім’я наша невелика. Все життя я старалась виховувати його так, щоб він став чесною і порядною людиною, і бачу, що мені це вдалося. Як і діти переважної більшості ужгородців, він закінчив УжНУ, за фахом – економіст, працює в банківській сфері. Син має вже свою сім’ю, привів мені гарну невістку, яка подарувала найдорожчу в світі внучку – Машу, якій тепер вже виповнилося два рочки.

– Оскільки ви дуже зайняті, хтось має робити хатню роботу. Чи маєте домогосподарку?

– Вся жіноча робота в своїй переважній більшості лягає на мої плечі – і готування, і прасування, і прибирання. Напевне, це мій прорахунок, що всю ту роботу, яка є вдома, виконую сама, бо так привчила своїх домашніх. Тому як такої домогосподарки, яка б приходила щодня і допомагала в нас немає. Але коли часу геть не вистачає, наприклад перед святами, то мені допомагає в хатніх справах знайома жінка, яка вже майже є членом нашої сім’ї.

– На вашу думку де жінка має більше зреалізуватися?

– Я так була вихована і по натурі є такою, що не уявляю себе зреалізованою тільки в особистому житті. Так, жінка має бути в першу чергу – дружиною, матір’ю. Проте це не звільняє її від якихось професійних досягнень. І не має ніякого значення, чи це буде керівна посада, чи проста робоча спеціальність. Головне, щоб робота приносила задоволення і давала можливість трохи вільніше почуватися в сучасному суспільстві, в якому, як не крути, "бал правлять" все-одно чоловіки.

– Ви носите доволі стримані прикраси, і макіяж непомітний. Це слідування європейському стилю?

– Я відношуся до тих жінок, які не люблять одягати яскравий одяг чи чіпляти на себе купу прикрас, щоб привернути увагу оточуючих. До прикладу, не в моєму стилі одягати більше одного перстня на руки. Це ж стосується і макіяжу. Все повинно бути в міру.

– Які чоловіки вам подобаються? Можна без прізвищ.

– В першу чергу, мені подобаються чоловіки, які є професіоналами своєї справи, порядні, вміють зацікавити жінку. Вважаю, що сильна половина повинна постійно вдосконалюватися, як інтелектуально, так і духовно, щоб бути цікавим співрозмовником. Також чоловік не повинен бути скупим по відношенню до жінки, до сім’ї чи дітей. І ще обов’язковою рисою для чоловіків повинна бути уважність і турбота. Відсутність саме елементарної уваги і теплоти по відношенню до близьких є на сьогодні, на жаль, основним "гріхом" сучасних чоловіків.

– На вашу думку, що потрібно жінці, аби бути щасливою? Вважаєте себе щасливою жінкою?

– Так, я вважаю себе абсолютно щасливою жінкою і кожного дня дякую за це Богу та долі. Все своє життя, а це понад 30 років трудового стажу – від простого інспектора до керівника, я присвячую улюбленій справі. До того ж варто зазначити, що активно займаюся громадською роботою, є депутатом та головою бюджетної комісії Ужгородської міської ради, що допомагає мені вирішити багато наболілих проблем мого улюбленого Ужгорода. Отже, можу з впевненістю сказати, що для щастя потрібно так багато і так мало – здоров’я, родина і улюблена справа, тобто те, чим ти займаєшся і що дає поштовх для усього подальшого життя.

– Яке кредо і філософія життям Марії Бадиди?

– Дуже люблю фразу "Вік живи – вік учись", бо вдосконалення кожної людини як особистості та професіонала, не має меж. Зокрема я завжди слідкую за останніми новинами, змінами в чинному законодавстві, зустрічаюся з платниками податків, вислуховую їх проблеми, щоб бути в курсі всього, що відбувається. Як жінка та керівник не можу відставати і від останніх тенденцій моди, бо на це також звертають увагу. Тому користуючись нагодою хочу побажати усім жінкам, залишайтеся завжди в першу чергу жінками, чарівними та усміхненими, тоді усе у вас буде добре.

Світлана ТЕРПЕЛЮК, "Трибуна"

Податківці Ужгорода шукають резерви для поповнення бюджету

Ужгородські податківці звітували про результати роботи за 1 квартал 2009 року