Горе з розуму в закарпатському Міжгір’ї!

Проблема йодного дефіциту в продуктах харчування та воді призвела до того, що в Міжгір’ї, як і в багатьох місцях України, почалося горе з розуму, як у відомій п’єсі «москальського» драматурга Грибоєдова.

Втім, не так із розуму, як із прогресуючої відсутності його — в словах, діях і веденні лінії життя. Раніше ж, кажуть, було добре, бо цей дефіцит через відповідні народні традиції, ще не заглушені, компенсувався зернятками з диких яблучок і груш. Ці сухофрукти давали цілком достатньо цього харчового йоду, щоб різні суб’єкти не пороли стільки дурні, як зараз.
— Із 1947 року, — говорить мені під красенем-дубом місцевий мислитель Володимир Шемет, — змінилася вся природна система харчування, бо змістилися в інший бік усталені традиції. Пішла деградація народних мас. Хоч не мало би бути, хоча б на посадах, людей із явним дефіцитом йоду в організмі й відповідними нерозумними діями на всіх напрямках «діяльності». До того ж, на шкоду розвитку суспільства, зникло «копне право», характерне для часів Чехословацької Республіки початку ХХ століття, коли дурня з посади можна було елементарно копнути без зайвих церемоній.
Разом ми дивимося архівні сільськогосподарські звіти з Міжгірщини 1939 року. Дійсно, тоді тут вирощували в плановому порядку льон, коноплю, конюшину, люцерну, овес, ячмінь, жито, кукурудзу. Тепер нічого цього нема. Лиш кожен «про себе».
— Раніше тут льняним маслом заправляли картоплю, — говорить культуролог, — а нині хоч машинним заправляй. Втім, і до цього можуть «додуматися». Збільшення нерозумного елемента у владі робить неможливим скорочення на 70 відсотків управлінського апарату. Хоч воно потрібне, коли підібрати розумних, а не добиватися коефіцієнта корисної дії від дурнів. Їх треба немилосердно скорочувати, бо від них і в третьому поколінні будуть народжуватися кретини і на щось претендувати в цьому житті.
В.Шемет додає, що раніше замість сучасної нездорової солі вживали в їжу солону ропу з Хустського району, їли хліб на заквасці, а не на термофільних дріжджах, якими ще Геббельс хотів знищити впертих росіян під час війни. Такі ці дріжджі, виявляється, страшні!..
Найголовніше, на думку між гірського мудреця, що живемо ми скрізь по Україні не по Закону. Навіть нібито повсюдно приватизовані землі будуть згодом переглядатися територіальними громадами, бо необхідні на все правові установчі документи, а не папірчики, куплені в продажних інституціях за темні гроші.
Василь ЗУБАЧ