ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Громадська рада Ужгорода : негідники й пройдисвіти рвуться до влади

    22 вересня 2018 субота
    Картинка користувача uzhgorod.
    Більшість членів Громадської Ради - відчайдушні негідники

    Псевдогромадськість монополізувала Громадську раду при Ужгородській міськраді
    Вчорашні бандити, шахраї, аферисти і просто дуже непорядні люди сьогодні стали членами Громадської ради при Ужгородській міськраді і намагаються пожати плоди революції по-максимуму. Вже очевидно – більшість із них розцінює Громадську раду як можливий трамплін для майбутнього стрибка у владу. При цьому люди ці, як правило, не заслуговують не те що на прихильність громади міста. Декому просто руки не варто подавати, а за деким і в’язниця плаче.
    Що після бурі винесла на берег хвиля?

    Остання ужгородська зима, яка нас змінила, ще зовсім недалеко в історичному вимірі. Події свіжі у пам’яті, тому легко пригадати, як під час протесту проти попередньої злочинної влади у місті сформувалися два об’єднання активістів. До першого (групи так званих модераторів-планшетників) входили Юрій Світлик, Павло Гомонай, Василь Маняк, Юлія Дуб, Володимир Феськов, Валентин Волошин, Надія Ваць, Віталій Лазаренко і Василь Чайкович. До другого – (група з умовною назвою «Трєвожная Осєнь») входили Томаш Лелекач, Сергій Білей, Ростислав Буланов, Віктор Щадей, Роман Сарканич, Констянтин Куцов, Олександр Волосянський, Віталій Грегор та інші.
    Однак уже після перемоги революції в Ужгороді 20-23 лютого раптово виникли 2 об’єднання псевдоактивістів, які до лютого цього року не були поміченими у боротьбі проти режимів Погорєлова та Януковича.
    Більшість із «новоявлених борців» сьогодні є членами Громадської ради при Ужгородській міськраді. Саме тієї Громадської ради, котра за надзвичайно короткий час дискредитувала себе в очах містян абсолютно незваженими і нелогічними діями та рішеннями. 90% опитаних нами співрозмовників (і тих, які перебувають у вирі політичного процесу в Ужгороді, і тих, котрі спостерігають за ним збоку) переконані, що Громадська рада, яка мала би захищати права жителів обласного центру, натомість відстоює інтереси чиновників-реваншистів, яких революція винесла із теплих насиджених крісел і які сплять і бачать, як повернуться до корита з грішми. І скидається на те, що одним із пунктів плану їхнього повернення є деструктивна Громадська рада, до якої ратушняки, беді і погорєлови, зрозумівши, що революція перемогла і януковичівська система рухнула, поспішили завести своїх людей.
    Хто ж ці люди? Чого вони хочуть? Що керує їхніми діями? І хто вкладає їм у спочатку у голови, а потім в уста свої думки і плани? Не претендуємо на глибокий аналіз. Інформація про «героїв» цієї статті отримана із абсолютно відкритих джерел – в основному із публікацій ЗМІ, в яких вони фігурують. А ще із пам’яті ужгородців, котрі спостережливі, небайдужі і не страждають забудькуватістю. Отже, почнемо.
    «Принципові» юристи, що «лягли» під Бедя
    Риба, як каже народна мудрість, гниє із голови. Тож із неї і варто розпочати. Голова Громадської ради – такий собі Олександр Пересоляк. Юрист, до революції відомий хіба що у вузьких колах правників. Є одним із представників «групи Бедя» (Віктор Бедь – юрист, священик, ректор і бізнесмен в одній особі) у Громадській раді. Олександр Пересоляк є членом Демократичного альянсу, головою Закарпатської обласної організації цієї політичної партії. Проте, на відміну від демальянсівців інших областей і насамперед Києва, які надзвичайно активно і відважно воювали з режимом під час революції, пан Пересоляк і його 2-3 закарпатські однопартійці бойовою славою не оповиті. Бо відваги у складний час не проявили.
    Олександр Пересоляк на майбутніх виборах планує пройти до міської ради по партійному списку -- за прикладом Демократичного альянсу на київських нещодавніх виборах. Знаючі люди кажуть, що з собою в депутатське крісло він має намір протягнути свого однопартійця Ференца Бакі (також входить до «групи Бедя» у Громадській раді). Наразі вони удвох вправляються у пустопорожньому критиканстві, таким чином намагаючись пропіаритись за будь-якої нагоди. До речі, Олександр Пересоляк – частий учасник різноманітних прес-конференцій, за першої ліпшої нагоди він намагається залізти в телевізор.
    Ще одним юристом у Громадській раді є адвокат Анастасія Бачинська, яка також входить до «групи Бедя». На прес-конференціях і в інтерв’ю вона неодноразово розповідала, що однією з основних задач Громадської ради буде захист мешканців від забудови їхніх прибудинкових територій. Однак принциповість пані Бачинської, схоже, закінчується тоді, коли в руках клієнта з’являються гроші. Чому так? Ось тільки один приклад: Анастасія Бачинська є адвокатом нинішнього депутата міськради Марії Зілгалової в справі, де пані депутатка хоче відібрати землю – прибудинкову територію, зелену зону площею 4с від мешканців багатоквартирного будинку по Берчені, 19.
    Ця скандальна історія свого часу випливла в ЗМІ, зокрема, про нахабну поведінку депутатки писала газета «Старий Замок «Паланок». Зілгалова, яка пройшла до ради від партії «УДАР», а потім переметнулася в команду Віктора Погорєлова, вирішила привласнити непоганий шмат землі на вулиці Берчені. Йдеться про 263 квадратні метри прибудинкової території, зеленої зони, якою спільно користувалися 6 ужгородських родин. Ставши членом команди Погорєлова, Зілгалова протягнула відповідне рішення сесії міськради. А вже затим почалися судові спори з сусідами. І саме інтереси депутатки-рейдерки, а не простих ужгородців, захищає як юрист нинішній член Громадської ради Анастасія Бачинська. Мабуть, для пані адвоката гроші не пахнуть. Навіщо тоді вдавати з себе борця за народ?
    Революція – шанс для пройдисвітів?
    Ще одна представниця «групи Бедя» -- подруга адвоката Бачинської Вікторія Слісаренко. Ця пані, до речі, є секретарем Громадської ради. Аби зрозуміти, що вона з себе представляє, достатньо ознайомитися з фрагментом публікації про неї на сайті «Нове Закарпаття».
    Читаємо і дивуємося: «Нові «герої революції» активно рвуться до влади, не гребуючи методами й засобами. Ще недавно відома вузькому колу ужгородців Вікторія Слюсаренко переконує всіх і вся, що тільки під її чуйним керівництвом обласна податкова працюватиме так, як слід. Позиціонує себе виключно як борець за права підприємців, розпинаючись на кожному кроці (бажано у присутності ЗМІ) про неправомірні дії та тиск податкової на бізнес, не забуваючи при цьому акцентувати увагу на важливості чесної сплати податків. Останнім часом Інтернет-мережа аж кишить описами її доблесних подвигів. До речі, саме вона є автором рішення сесії обласної ради, в якій остання з порушенням своєї компетенції зобов’язує податкову скасувати рішення, прийняті нею з 2008 року.
    Чому ж з 2008 року, спитає хтось. А відповідь проста: саме в 2008 році пройшли перевірки підприємницької діяльності пані Вікторії та її родичів, які закінчилися донарахуваннями податків до бюджету. Використовуючи різноманітні схеми, закарпатська «бізнес-вумен» та її оточення не особливо горіли бажанням поповнювати бюджет сплатою податків від своєї підприємницької діяльності. Яку ж лепту у розвиток міста, краю чи держави внесла зазначена пані, мабуть, цікаво всім. Так ось, будучи активним підприємцем на світлій стороні (боронь Боже, не «в тіні»), вона сплатила за кожен рік, починаючи з того ж таки 2008 року, аж 0 цілих 0 десятих гривень… Показово чи не так?
    Як підприємець, В.Слюсаренко використовує свою діяльність для формування витрат для інших суб’єктів, для чого не гребувала просто підтасуванням (а реально —підробкою) документів.
    Заразом Вікторія не забуває піарити себе на темі боротьби з «свавіллям» податкової, даючи прес-конференції. Причому підходить до цієї справи абсолютно непрофесійно, плутається у думках, одночасно обвинувачує податківців в тому, що вони, з одного боку, здійснюють тиск на бізнес, а з іншого, що значна частина того ж таки «утисненого» бізнесу – в тіні і з цим явищем податківці не борються. Хоча, від цих прес-конференцій є й свої плюси – присутні на таких заходах журналісти мають змогу особисто пересвідчитися у компетентності та послідовності новоспеченої революціонерки».
    «Кидали», шахраї і аферисти
    Ще один представник Громадської ради, стосовно чесності і порядності якого виникають великі сумніви, -- Олег Пагулич. Наразі не помічений в лояльності до Бедя, Погорєлова чи Ратушняка – працює сам на себе. Очевидно, Громадську раду розцінює як можливість крутитися в навколовладній орбіті. Для чого? Питання відкрите. У минулому цей псевдоактивіст мав гріхи перед законом, не виключено, що стара звичка нікуди не зникла й зараз.
    Відомо, що Олег Пагулич у 2011 -2012 роках мав фірму «Білий Барс», яка розмістила більше ніж 50 рекламних щитів на огорожі біля універмагу «Україна» та на перехресті Заньковецької-Грушевського. Цікаво, що дозвіл на ці об’єкти зовнішньої реклами він отримав, але договір не було підписано і в бюджет міста за 8 місяців не було сплачено ні копійки. А реклама успішно розміщувалася, і прибутки пан Пагулич отримував немалі. За місяць оренди одного носія рекламодавці платили від 150 до 300 грн., за 8 місяців фірма Пагулича отримала не менше 80 тис грн. прибутків. При цьому підприємство не сплатило ні копійки з близько 20 тис. грн. нарахованих податків за землю. Також для багатьох угородців не секрет, що Олег Пагулич мав у місті точки з гральними апаратами, хоча в Україні, як відомо, заборонений гральний бізнес...
    Ще один «активіст» Громадської ради – такий собі пан Марусенко. Сім’ї не має, ніде не працює. Відзначився тим, що «захищаючи» ужгородських підприємців на ринку по вул. Фединця («Зелений базар») при відселенні їх Ратушняком у 2010 році, назбирав із бізнесменів «гонорари» і … зник.
    Станом на сьогодні є фігурантом кримінальної справи по підробці документів та шахрайству -- стосовно спроби рейдерського захоплення заводу «Електродвигун». Також він брав активну участь у рейдерському захопленні готелю «Закарпаття». За такі діяння, за поданням прокуратури Закарпатської області, його фірму «Вест-Трансферт» було позбавлено ліцензії на діяльність.
    Олександр Марусенко, як і згадувані вже Анастасія Бачинська, Олександр Пересоляк і Ференц Бакі, є активним учасником «бойової сотні» ще одного «політика-адвоката» нарядженого в попа – Віктора Бедя, який також відзначився в багатьох скандалах.
    Наступний кадр Громадської ради -- Дмитро Куровський – земельний аферист, один із колишніх керівників КП «Румб» та ПП «Бакс». Ужгородом ходять легенди, як він тривалий час збирав від людей документи для оформлення актів на землю і, звичайно, гроші, а потім раптово зникав. Люди, що знають пана Куровського ближче, розповідають, що він щодватижні змінює номер мобільного телефону, бо його постійно намагаються знайти ошукані клієнти. Тепер ужгородці, яким він винен документи і кошти, знають де його шукати – щовівторка, з 16.00 до 18.00 в великій залі Ужгородської міської ради, на засіданнях Громадської ради, в якій знайшов прихисток земельний аферист.

    Інший член Громадської ради Сливка Ярослав Володимирович прописаний і є членом територіальної громади с.Сторожниця, більше того -- є депутатом Сторожницької сільської ради і головою її бюджетної комісії. Чому ж він є членом Громадської ради при Ужгородській міській раді??? Цікаво, що батько Ярослава Сливки все життя пропрацював в правоохоронних органах і на хабарах вибудував шикарний будинок в Сторожниці. Сам «псевдоактивіст» до березня 2014 року працював в податковій Ужгорода при злочинному режимі Януковича, однак після перемоги революції, як і більшість членів Громадської ради став полум’яним революціонером і громадським діячем, борцем із режимами Погорєлова-Януковича.
    Загалом, якщо переглянути список зі 100 членів Громадської ради, можна знайти у ньому дуже багато нікому невідомих випадкових людей, які проте усе-таки там – ще не у владі, але вже біля неї. До прикладу, викликає подив присутність серед громадських діячів Андрія Веніаміновича Дорошука, представника релігійної громади місцевої християнської Євангельської Церкви "Живого Бога" та Олега Івановича Бенедика від релігійної громади християнської Євангельської Церкви "Нового Завіта".
    Заради об’єктивності варто сказати, що для надання вигляду справжнього громадського руху пристосуванським схемам, які реалізуються в Громадській раді, до них було залучено дійсно щирих молодих людей, яким небайдуже майбутнє України. На жаль, досвідчені політики-шахраї використовують їхній максималізм (до певної міри підлітковий) у своїх брудних політичних іграх.
    «Група» Химинця-Ратушняка
    Окремо варто зауважити на тому, що, крім Бедя, свої групи псевдоактивістів у Громадській раді має Володимир Химинець.
    Володимир Химинець -- колишній заступник одіозного дерибанщика землі і майна Ужгорода екс мера Сергія Ратушняка. Він – екс-регіонал, був заступником голови Ужгородської райдержадміністрації при режимі Януковича. Зараз намагається повернутися до міської влади.
    Зокрема для цього він створив кишенькову Громадську організацію «Самодопомога Закарпаття», один із представників якої - Юрій Фрінцко – став членом Громадської ради при Ужгородській міськраді. Сам пан Фінцко є депутатом Киблярської сільської ради від Партії регіонів. У 2010-2014 роках був юристом Ужгородської РДА – саме в той період, коли Химинець і регіонал розкрадали землю, майно і гроші Ужгородщини.
    Також у групі Хминця-Ратушняка ще один регіонал – Ерік Глеба – представник ГО «Молоді Регіони» – молодіжної організації партії Регіонів. А ще – брат Володимира Химинця – Олексій.
    Сам Володимир Химинець не є членом Громадської ради, хоч і ввів до неї своїх людей. Подейкують, що він ще не визначився, чи балотуватися в мери на наступних виборах, чи задовольнитися депутатським кріслом. Пан Химинець свого часу засвітився в багатьох скандалах, пов’язаних із міською землею та майном. В каденцію Ратушняка він роздерибанив близько гектара землі на головній парковій алеї в Боздоському парку, оформивши на свою дружину Юлію декілька земельних ділянок, кафе і майже всі тамтешні атракціони!
    Окрім того, Володимир Химинець через підставних осіб володіє багатьма ужгородськими МАФами. Найцинічніше те, що в часи свого перебування у владі, саме він був призначений відповідальним за виконання рішення щодо заборони встановлення МАФів. А будки і кіоски, які приносили пану Химинцю немалі прибутки, порушуючи законодавство, встановлюали в центральних районах міста і навіть на пішохідному мості… Сьогодні ж ця людина рветься до влади і використовує для цього своїх пішаків-псевдоактивістів.
    Історія нічому нас не навчить?
    Як бачимо, сумнівні особистості, що прагнуть «під шумок» отримати керівну посаду, а принагідно ще й вирішити свої корисливі інтереси, -- під виглядом громадських активістів монополізували Громадську раду при Ужгородській міськраді.
    Направду -- «Будь-яку революцію задумують романтики, здійснюють фанатики, а користуються її плодами відчайдушні негідники». Цю знамениту фразу Томас Карлейль написав у праці «Французька революція. Історія». У наші дні і в нашому місті вона, на жаль, актуальна, як ніколи.
    90% членів Громадської ради при Ужгородській міськраді навіть голови не підіймали і ніколи не протестували протягом 2010-2014 років. Кожен, хто приходив на мітинги на Театральну площу, знає, що хіба що 10-20 представників нинішньої Громадської ради вперше з’явились перед громадою лише взимку, коли вже легко було боротися з режимом, а ще 70-80 членів Громадської ради стали «боротися з режимом» вже після його повалення. Іншими словами – замість справді активної і дієвої Громадської ради, котра могла б ефективно працювати, аби місто ставало кращим і жити в ньому було комфортніше, маємо зборище пристосуванців і нахаб.
    Більшість членів Громадської Ради - відчайдушні негідники, які прагнуть скористатись плодами революції, яку вони не задумували (бо задумували романтики) і не здійснювали (а здійснювали фанатики у доброму розумінні цього слова), і прийти до влади самим разом із вічно вчорашніми Погорєловим, Ратушняком, Бедьом. У їхньому розумінні статус члена Громадської ради має давати право незаконно продавати квас і без податків заробляти на рекламі. А ще нинішнє членство в Громадській раді, вочевидь, дає їм надію в майбутньому стати владою, щоб дерибанити вже по-крупному: бюджетні гроші, міське майно і землю.
    Ужгородці, невже і цього разу історія нас нічому не навчить?

    Пост Олександра Бондарука на сторінці у Фейсбук

    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору
    Загрузка...