ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Хто хоче загарбати УжНУ, роздмухуючи міжнаціональну ворожнечу?

    30 жовтня 2020 п'ятниця
    Ректор УжНУ Микола Вегеш вважає, що міністерська перевірка була замовною

    Міністерська перевірка була замовною вважає ректор Ужгородського національного університету Микола Вегеш.

    Міністерство Освіти і Науки за підсумками перевірки спеціальної комісії оголосив догану ректору Ужгородського Національного Університету М. Вегешу за порушення, допущені під час цьогорічної вступної компанії. За твердженням МОНУ нібито із-за вини ректора випускники шкіл з українською мовою навчання не змогли поступити на бюджетне навчання, бо їхні місця зайняли інші громадяни України – випускники шкіл з угорською мовою навчання. М. Вегеш вважає, що винесена догана не справедлива і направив оскарження до суду.


    – Микола Миколайович, що Вас зумовило оскаржити результати міністерської перевірки?

    – Після скарг, які поступили у міністерство освіти від двох викладачів УжНУ Володимира Фенича і Романа Офіцинського , майже миттєво, до університету була направлена спеціальна комісія , яка фактично перевіряла роботу приймальної комісії. Однак було підготовлено дві довідки: перша по справі Фенича і Офіцинського, а друга по роботі приймальної комісії. Я глибоко переконаний, і це заявив на кадровій комісії МОНУ, що ця перевірка була замовною, тому-що коли поступає скарга від того чи іншого викладача, тим паче, коли звинувачують ректора у дискримінації при прийомі до вузу по національній ознаці , то в такому випадку члени комісії повинні були зустрітися зі мною і почути мою думку. Це загальноприйняте правило комісією було проігноровано, що також нами зафіксовано при поданні до суду. Те що міністерська перевірка замовною, було видно вже з перших хвилин її роботи. Голова комісії пані С. Іванова відмовилася приймати від нас папку з документами, що стосувалося даної справи, і яку ми спеціально підготували для перевірки. Вона заявила, що не буде розглядати жодні документи, оскільки документи її не цікавлять і буде викликати до себе в кабінет тільки тих, кого знайде потрібними. По розробленому нею сценарію було вивішено оголошення про прийом комісією МОНУ бажаючих з числа вступників або їх батьків. Охочими виявилися тільки декілька осіб, яких на очах працівників приймальної комісії за руку вводили в кабінет Іванової пан Офіцінський , як представників "дискримінованих" вступників. До речі всі ці "дискриміновані" молоді люди, на моє переконання силоміць заставили бути статистами в брудній виставі пані Іванової. Підтвердженням цього є той факт, що всі вони були зараховані і вчаться на історичному факультеті і потреба штучно роздмухувати проблему дискримінації була надуманою. На скільки мені відомо, в той же час представникам угорської общини області, які попередньо записали на прийом до п. Іванової і мали такі ж права бути почутими як інші заявники, пані Іванова як відповідальна особа МОНУ, відмовила у прийомі щоб їх вислухати і дати відповідні роз’яснення і на місці зняти напругу і розв’язати проблемні питання. Хоч згідно закону, держслужбовець зобов’язаний був це зробити. Все що не відповідало режисурі голови комісії відкидалося, мабуть її завдання було не знімати проблему, а нагнітити обстановку і, зрозуміло, що перший варіант довідка від комісії реалізувала сценарій в основу якого лягла скарга Фенича і Офіцинського. Згідно з існуючим положенням, я з проректорами до чотирьох годин ранку формулювали наші аргументи в протоколі розбіжностей. Наш протокол розбіжностей в порівнянні з довідкою МОНУ був десь на п"ять сторінок більший. Ми поставили умову, що тільки тоді підпишемо довідку комісії, коли будуть враховані наші аргументи. Це подіяло. Коли С.Іванова прочитала протокол розбіжностей і зрозуміла, що бліц-кріг не проходить, вона відмовилася від змісту попередньої довідки і сказала, що вони будуть всі змушені знімати бездоказові пункти. Це ж саме сказав член комісії, проректору по науковій роботі Тернопільского технічного університету, який приїхав наприкінці роботи комісії і чомусь підписав перший варіант довідки, практично не читаючи жодних первинних документів. В напружених дискусіях ми зняли всі звинувачення, які ставили нам у вину п. Фенич та Офіцінський. Причому я маю конкретні факти, тому-що я маю обидві довідки. Вони мали необережність мені дати з своїми підписами першу довідку, яка повністю захищала Фенича і Офіцинського, і другу, видану наступного дня, в якому вже викладено, що ніяких зловживань у чому нас звинувачує Фенич і Офіцинський, не виявлено. Кінцеву довідку я підписав, тому-що вона підтверджувала, що ми працювали і працюємо в правовому полі . Всі ці довідки передані вже до суду і підшиті до справи .Отже виникає питання, по-перше: про замовність комісії, некомпетентність і її упередженість. Тому-що важко назвати професіоналами таких людей, з такого серйозного органу, як Державна Інспекція Вищих Навчальних Закладів при МОНУ, яка протягом двох днів видає дві протилежні по змісту довідки.


    – Цікавий був і склад комісії, тому-що туди був включений заступник ректора іншого закарпатського вузу, тоді, коли в наказі МОНУ це прізвище не фігурірувало... Як це могло трапитися?


    – Ви дуже правильно це помітили. Це питання, що Ви тепер задали і спонукало мене звернутися до суду. Тому-що комісія допустилася цілого ряду не помилок, а порушень. Вони полягали в наступному. По-перше комісія не витримала відповідний термін. Десять днів до початку роботи комісії я мав мати на руках офіційне повідомлення від міністерства, а це було днів на багато менше. По-друге: голова комісії пані Іванова не познайомила мене з усіма членами комісії. Це входило до її обов"язків. Я, в принципі, мав повне право відхилити цю комісію. Мало того, що ті люди, які були перераховані в наказі, в повному складі так і не приїхали. Замість того нове порушення. Ті , які не були в наказі МОНУ, представники конкуруючого вузу, провіряли наш університет. Добре знаючи, що Закарпатський Державний Університет є конкурентом УжНУ, голова комісії залучає до перевірки представників ЗакДУ. З міністром освіти, Іван Вакарчуком, ми про ці конфлікт інтересів говорили, коли йшла мова про акредитацію однієї з спеціальностей на інженерно-технічному факультеті. На акредитаційній комісії ректор ЗакДУ виступив в якості експерта і не маючи ніяких підстав, заявив про відсутність у нас необхідної кількість кадрів для заявленої спеціальності. Це дало підставу міністру відхилити акредитацію однієї спеціалісті нашому вузу, тоді як в ЗакДУ подібна спеціальність в міністерстві пройшла акредитацію без застережень. Ужгород невелике місто і про кадрове забезпечення ЗакДУ всі добре знають. Ось і дивним є залучення МОНУ від ЗакДУ без наказу двох незаявлених раніше перевіряючих. Проводячи перевірку вони копіювали і усилювали агресивну поведінку голови комісії і вели себе неадекватно. Якщо ця судова справа дійде до технічної комісії, то є багато свідків, які це підтвердять. Я вважаю, що якщо планувалася перевірка то всі члени комісії мали бути перераховані в наказі і якщо є конфлікт інтересів вузів, то він має бути врахований при формуванні списку перевіряючих. Ці порушення і привели до того, що ми звернулися до суду.


    – Звинувачення в сторону угорців на мою думку не справдилися, адже статистика минулих років показує меншу кількість поступаючих цього року від угорських випускників минулих років...


    – По цьогорічному вступу називаю вам статистику. На перший курс зараховано 227О студентів. З них 1685 на стаціонар і 585 на заочне навчання. Якщо брати державне замовлення, ми його повністю виконали. У нас є 979 місць заповнені на денному відділенні і разом із заочниками 1142 місця. Якщо візьмемо національний склад, то на першому курсі на стаціонарі зараз навчається 1564 українців, що становить 93 відсотка, з числа тих, що навчаються. З числа тих, що закінчили школи з угорською мовою навчання є 103 особи, із них 77 угорці. До нас поступило 5 румунів і поляків, по двоє словаків і росіян і 4 іншої національності. Угорці завжди стояли на другому місці, і якщо порівняти з минулими роками, то цього року їх поступило значно менше. Угорців у 2ОО7 році поступило 12О осіб, що становить 1О процентів від складу випускників угорських шкіл, у 2ОО8 році 98, тобто 8,2 відсотка, а в 2ОО9 році, я вже раніше цю цифру назвав , вона відповідає менше 7 відсоткам. Тобто, якщо була дискримінація українців, то я мав би прийняти набагато менше українців і більше угорців. І ще один аргумент. Коли було засідання кадрової комісії де мені пропонували догану, пан Олександер Бурлаков, голова Державної Інспекції Вищих Навчальних Закладів називав факти не з довідок, а чомусь із газет, які були і його розпорядженні, а це Трибуна і Місцевий час.

    – Але в цих виданнях наведені фальшиві дані...


    – Для людей, які не розбираються в справі це легко використати. Я ж їм пояснював, що з тих 45О поданих заяв на напрям "історія", абітурієнтами було подано ще на декілька факультетів, де в переліку дисциплін для конкурсного відбору була Історія України. Якщо там була дійсно проблема, ті 45О чоловік пішли на історичний і дехто не попав би у ліцензійні обсяги. Тому-що ми більше, ніж передбачено ліцензією взяти не можемо. Але на історичному факультеті виявився недобір по ліцензії. Це означає, що Офіцінським і Феничем була штучно створена проблема. Мало того, я конкретно Вам заявляю, що мета полягала не винесення мені догани за результатами перевірки. Після кадрової комісії до мене підходили люди, які вибачалися. Один навіть сказав: "Я Вас вітаю, тому-що ми сьогодні обговорювали питання про Вашу відповідність займаній посаді". Тобто мета була наступна. Комісія повинна була підготовити такі документи, які б дали підставу міністру зняти ректора з роботи. Після того хтось міг бути призначеним в/о, тобто виконуючим обов"зки. Далі б ця особа створила під себе раду трудового колективу і провела "успішні" вибори нового ректора. У мене немає сумнівів хто це мав бути, і не називаю прізвище. Але то, що це провело б до дестабілізації в університеті, напруженій ситуацію, це однозначно. Коли йде мова про Фенича і Офіцинського, це є рядові люди, які просто виконували волю замовника. Це моя думка. Якби була ініціатива хоч 3О відсотків членів колективу університету про мою відставку, я б сам поставив питання про висунення мені недовіри. Але декани факультетів стали на мій захист.


    – На скільки має університет автономію при вирішенні деяких внутрішніх проблем?


    – Міністр Вакарчук ще будучи ректором взагалі виступав за автономію вищих навчальних закладів. Зараз я Вам відверто можу сказати, що великої автономії я не відчуваю. Можу приклад назвати. Коли були ті події, про які ми зараз з Вами говоримо. Для виконання міждержавних угод я звернувся з офіційним листом до міністра освіти і науки, щоб він дозволив, як виняток, провести співбесіду на знання угорської мови. В моєму листі наголошувалося, що на історичному факультеті штучно створена проблема в результаті якої я можу не виконати угоду між Україною і Угорщиною. В мене в контракті записано, і пан міністр мав би знати, що я зобов"язаний виконувати державне замовлення і міжнародні угоди. Прийшло офіційна відповідь від міністерства, яка була настільки завуальованою, що її виконувати було неможливо, а ситуація заставляла діяти. Відповідь МОНУ складалося з двох абзаців: перший, внести зміну у правила прийому не можливо. Другий абзац сформульований так, що приймальна комісія сама вирішує такі питання, але повинна про це повідомити абітурієнтів як у засобах масової інформації так і в усному порядку (по телефону).

    – А Ви так і зробили...


    – Так, і це ще одна з причин, що я подав у суд. Тому-що цей другий момент хай мені його потрактує пан заступник міністра, що підписав лист. Якби цього другого пункту не було я б взагалі не допустив співбесіди. І тоді би виникли інші проблеми. Угорщина і Євроспільнота мала б повне право висунути претензії до України і задати питання: Чому ігноруються міжнародні угоди? Що, Україна стає на шлях денонсації угод ? А ці угоди я зобов"язаний виконувати. І само цікаво, що коли було засідання кадрової комісії, на той другий пункт ніхто не звертав увагу. Я переконаний, що О. Бурлаков отримавши доповідні записки від направленої ним комісії, підготував міністру доповідну не по довідках комісії, а по фальсифікованих і тенденційним даним, наведених у статтях у ЗМІ. На мою думку він наперед знав які клітинки треба заповняти, і що в них має бути, щоб очорнити ректора. Виникає запитання: чи Вакарчуку була подана повна інформація, чи Він не розбирався в справі? Але...і це відпадає. Тому-що коли я зробив доповідну на ім"я Бурлакова О. , аналогічну відправив на ім"я міністра з додатками багатьох інших документів . Доповідна записка була відправлена не поштою, а персонально передана одним з моїх проректорів у приймальну міністра. Так що Вакарчук або не прочитав мою доповідну записку, або не хотів прочитати...

    За матеріалами газети "Карпаті Ігоз Со"

    В УжНУ не допустили разжигания межнациональной розни (Фото)

    Вузы Закарпатья не следует втягивать в политическое, религиозное или этническое противостояние

    "Межнациональный конфликт" в УжНУ завершился ничем

    Ректор УжНУ Николай Вегеш мечтает, чтобы в Украине наступили покой и стабильность

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору