Хто привезе на Закарпаття «вантаж-200»? (ФОТО)

Про цю проблему в Україні воліють не говорити.

Вона, як смерть. Про неї не думають, а якщо й зустріли, намагаються якнайшвидше забути. Транспортування тіл загиблих на сході українців ні у кого не викликає запитань. Крім матерів Героїв та випадкових водіїв, які опинилися у них на порозі з «жемванта-200».

Інструкція 2001 року

В Україні порядок організації зберігання та транспортування тіл військовослужбовців, які загинули під час проходження військової служби в зоні АТО, регламентується інструкцією, затвердженою Наказом Міністра оборони України ще у 2001 році. Згідно з Інструкцією, персональну відповідальність за організацію транспортування тіла загиблого до місця поховання несе командир військової частини, у якій проходив службу загиблий.
Та дуже часто командири військових частин в силу об’єктивних чинників не в змозі забезпечити належну організацію збереження тіл військовослужбовців, а так само їх транспортування до місця поховання, в тому числі зумовленими бойовою обстановкою в зоні АТО.
За весь час проведення антитерористичної операції на Сході України загинуло 77 закарпатців. Цю інформацію підтверджує перший заступник військового комісара по роботі з особовим складом Закарпатського обласного військового комісаріату Петро Марко: «67 загиблих – це Збройні Сили України, 5 – Державна прикордонна служба, 5 – добровольчі батальйони». За словами Петра Михайловича, у зв’язку з тим, що добровольчі батальйони довгий час не входили до жодної з воєнізованих структур, інформація потребує уточнення.
«Транспортування загиблих покладається на командирів військових частин, - розповідає Петро Марко. – Коли у нас були інтенсивні бойові дії, то військова частина не могла безпосередньо здійснювати транспортування «грузу-200». Це питання вирішувалося наступним чином: командири виходили на командування сухопутних військ, ті виходили на командування повітряних сил через Генеральний штаб і, таким чином, левова частина загиблих закарпатців були транспортовані літаками ПС ЗСУ.
Були ситуації, коли літаки приземлялися в аеропорту міста Ужгорода, були випадки, коли, через погані погодні умови, судна сідали у Львові чи Івано-Франківську, і вже звідти тіла загиблих забирали автомобільним транспортом. А були і моменти, коли для того, щоб прискорити процес доставки «грузу-200» з одного із госпіталів Дніпропетровська, Харкова чи Запоріжжя, знаходили волонтерів, які відправляли туди машину і забирали тіло».

«Останні 4 рази ми доставляли загиблих в АТО закарпатців додому самостійно – «спринтером»

Петро Марко згадує випадок, коли потрібно було доставити тіло загиблого військовослужбовця зі Скнилова у Міжгір’я: «Міжгірська районна адміністрація виділила транспорт і вони поїхали до Львова. Там виявилося, що літак сісти не може. І от я дзвоню – вертайтеся, бо сьогодні «грузу-200» не буде. Літак прилетів наступного дня. Ось так довелося їздити за труною двічі».
«Останні 4 рази ми доставляли загиблих в АТО закарпатців додому самостійно – «спринтером». Так – найшвидше, - розповідає виконуючий обов’язки командира 128 окремої гірсько-піхотної бригади, підполковник Іван Стахів. – Розумієте, борт замовляти – дорого, і не завжди він долітає до Закарпаття, а лише до Львова. Якщо везти тіло зі Сходу військовою вантажівкою – на це йде мінімум 4 доби, якщо автомобілем, типу «спринтер» - дві. Але тут вже потрібно шукати людину, яка піде на це».
За словами комбрига, найгірше транспортувати «груз-200» влітку, коли під дією високих температур тіло розкладається. «Я вважаю, це має бути спецмашина з рефрижератором, логотипом, розпізнавальними знаками, - говорить Іван Стахів. – Щоб люди бачили, що везуть Героя, щоб це було зрозуміло і урочисто. За кордоном похованнями військових займаються спецорганізації з власним автопарком. Подивіться, як це роблять у США – з усіма атрибутами, почестями прапором. Героїчно!».

«Нас могли розстріляти»

Начальник медичного пункту механізованого батальйону Дмитро Перегняк зараз на передовій, у зоні АТО. Розмовляємо телефоном, зв'язок весь час переривається. Дмитро підтверджує, що питання транспортування загиблих військових досі не вирішене. «З початку 2016 року ми маємо 15 загиблих у зоні АТО, - говорить Перегняк. – Тіла всіх їх було транспортовано додому або коштами батальйону, або за допомоги волонтерів». Начальник медпункту розповідає про процедуру, яку проходить тіло військового з АТО після смерті. Спочатку його відправляють у морг Дніпропетровська, де роблять розтин і заключення про смерть. А вже звідти «груз-200» їде до місця захоронення.
Волонтер із Закарпаття Власта Негря розповідає, як у минулому році їй разом з іншими небайдужими довелося транспортувати тіло загиблого Героя додому. «Це було в лютому 2015 року, під час виходу наших з Дебальцевого, - каже Власта. – Ми займалися транспортуванням «груза-200» на Закарпаття. «Чорний тюльпан» доставив труну з Дніпропетровська до Ужгорода. Далі водій, з яким ми їздимо на Схід, Микола Маслянка, за проханням комбрига Івана Стахіва, відвіз «груз-200» до Рахова».
Власта Негря згадує, як у минулому році, коли загинуло троє закарпатців, сам командир 128-бригади шукав транспорт і їхав до Дніпропетровська, де волонтери домовлялися про труни, і вже звідти транспортували тіла загиблих в Мукачево. «В одній із поїздок за «грузом-200» ми мало не потрапили в оточення в Логвиновому, - говорить Власта. – Доїхали до Миронівського, де нас зупинив командир окремого гірсько-піхотного батальйону 128-бригади. Якби не він, нас могли тоді розстріляти».

P.S. Коли матеріал був готовий до друку, стало відомо про ще дві втрати 128-бригади на Сході. Загинув одесит та вінничанин. Матерям загиблих «груз-200» доставили побратими, попередньо зібравши серед своїх на транспортування тіл Героїв по 3 і 7 тисяч гривень відповідно.
Андрій Андрусяк