ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Хто ще кілька років тому на Закарпатті вважався ледве не святим, сьогодні постає вже вельми непривабливо!

    28 березня 2024 четвер
    59 переглядів
    Чому на Закарпатті не залишилося моральних авторитетів
    Хто ще кілька років тому вважався ледве не святим, зараз уже постає у максимально непривабливому світлі, пише газета «Неділя Закарпатські новини».
    Україна вступає у чергову зону турбулентності. До неухильного зниження рівня життя ми вже якось звикли, воно давно перестало дивувати. Злидні обступають наше суспільство звідусіль, на цьому тлі стабільність радянської доби з її гарантованим мінімумом лишається далеким спогадом. Естетика бідності заполонює нашу свідомість і примушує нас набирати побільше повітря у легені, бо що ще попереду – то взагалі невідомо.

    Може, незабаром ще й повітря бракуватиме. Державний бюджет економить на всьому, крім олігархів і силовиків. Всі, хто не належить до їхньої челяді, витісняються за кордон. Там українці, звичайно, є людьми другого сорту, зате живуть заможніше, ніж удома.

    До цього всього поступово додається ще й політична нестабільність, оскільки країна невмолимо скочується у вибори. Десятки політиків уже виступають з різноманітними обіцянками, проте жодна з них чомусь не надихає. Ми з ними живемо якось у паралельних світах. Усе, що важливо і цікаво для них, нам якось байдуже. Від їхніх планів по переписуванню Конституції вже просто вивертає з душі. Те, що ситуацію поліпшить перейменування першої особи з президента на канцлера, така божевільна ідея може зародитися тільки у геть відірваній від наших реалій свідомості. Під стать цьому й усі інші пропоновані нам конституційні зміни, від яких ні холодно, ні жарко. Ідея децентралізації адміністративно-територіального устрою на практиці звелася до своєї протилежності – укрупнення сіл, на чому все і загальмувалося.

    Зараз три місяці політики перемиватимуть одне одному кістки, скомпрометують себе ущент, після чого хто-небудь, найбільш обпльований, стане символом нації і гарантом нашого майбутнього. Слабкою втіхою є те, що так відбувається в усьому демократичному світі. Там є бодай якісь правила гри, естетичні й етичні межі, нижче яких не опускаються. У нас таких меж немає, тому кожна наступна кампанія брудніша за попередню. Основний спосіб спілкування з виборцями – брехня. Правда, ми вже давно у неї не віримо, проте вони все одно вперто брешуть. Просто тому що звикли і вже не можуть зупинитися.

    Ті, хто має владу, хочуть її зберегти. Хто не має, хоче її здобути. При цьому між першими і другими не помітно жодної різниці. У суспільстві не лишилося моральних авторитетів. Хто ще кілька років тому вважався ледве не святим, зараз уже постає у максимально непривабливому світлі. Жоден політичний клан не здатний запропонувати чогось принципово нового. Питання полягає лише в тому, який з цих кланів зможе максимально утвердитися і приборкати усі інші. Це крок назад від демократії, зате шанс на стабільність у перспективі. Великою мірою на президентських і парламентських виборах наступного року ітиметься саме про оце. Наразі ніяка сила не має переконливої переваги над іншими – звідси постійні скандали, які ніколи не завершуються ніякими організаційними висновками, просто одна неприємність плавно перетікає в іншу.

    Чому на заході Європи змогли досягти пристойної якості життя для пересічного громадянина, а на сході – ну ніяк? Причин десятки – ментальні, конфесійні, освітні, культурні. Звідти теж свого часу була шалена еміграція за океан у пошуках кращої долі. Але одне відрізняє захід від сходу принципово: непорушне право приватної власності, чіткі правила успадкування майна, на чому і ґрунтується їхня стабільність. На фоні нашого перманентного рейдерства, завищення цін і знецінення гривні – це головна відмінність. Неможливо успішно розбудовувати державу кримінальними методами, якими би красивими гаслами при цьому не прикривалися. На заході це зрозуміли набагато раніше, ніж на сході, тому пішли уперед. Ми же тільки зараз доходимо до цього.

    Стабільність – головне, чого бракує нам зараз. А вона ґрунтується на непорушних відносинах власності, з яких випливають залізобетонні правила гри. Хто з політиків зможе гарантувати це все? Хто з них уникне спокуси власного збагачення заради вирівнювання нашого човна? Оце має бути головними питаннями для виборця, а не обіцянки дешевої ковбаси чи покарання якогось конкретного негідника. На виборах більше важитимуть не програми (традиційно про все і ні про що), а біографії кандидатів, увесь їхній послужний список, бізнесова кар’єра, зв’язки з вітчизняними і зарубіжними елітами, суто людські риси, які виявляються у манері говорити, рухатися, позиціонувати себе серед присутніх. Тяжко сказати, наскільки вирішальним буде саме електоральний вибір для формування майбутньої конфігурації влади. Але щось все-таки поки залежить і від рядового виборця, тож скористатися своїм правом слід розумно.

    Сергій ФЕДАКА

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору