ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

"Хвороби тіла переможе світ, як для душі знайде цілющі ліки" в Закарпатті

    24 вересня 2020 четвер
    Мінеральної води на сонячному Закарпатті не бракує

    Ці поетичні рядки належать Рамсулу Ґамзатову. Либонь, поет мав на увазі благоліпну природу, її дари – сонце, повітря і воду. Якраз цього на Закарпатті не бракує. Недарма ж його називають сонячним. Про бальзамічне прозірне повітря, настояне на живиці хвойних пралісів, зайве говорити й поготів.


    А про цілющі мінеральні джерела, на які так багатий цей край, складено безліч легенд. На жаль, безцінним Божим даром, котрим, без перебільшення, є мінеральна вода, в області не вміють або не хочуть скористатися. Про мінеральні джерела, їх цілющість, проблеми використання й піде далі мова.

    ПРО ЖИВЛЮЩУ Й ЦІЛЮЩУ ВОДУ ЗНАЛИ СПОКОНВІКІВ

    Перші відомості про використання мінеральних вод у лікувальних закладах на Закарпатті належать до ХVІ-ХVІІ ст. Були це примітивні водолікарні – „купальні”, а також викопані в землі ями біля виходу мінеральних джерел. Варто стисло у хронологічному порядку згадати процес водолікування на Закарпатті.
    Поблизу села Лумшори Перечинського району 1600 р. приватними особами був організований лікувальний заклад, який у XVIII ст. почали називати „Курортом Лумшори”. В Ужгородській інвентарній книзі за 1631 р. зроблений запис про наявність мінеральних джерел та водолікарні.
    Власник більшості мінеральних джерел Свалявщини - граф Шенборн Євген-Ервін у 1755 р. направив до Відня (тодішньої столиці Австро-Угорської імперії) для аналізу мінеральної води Неліпинського і Сусківського джерел, але результати цих аналізів залишилися невідомими. 1796 року хімічний склад мінеральної води Закарпаття вивчав відомий вчений, почесний член Московського фізико-хімічного товариства і Петербурзького товариства лікарів та природознавців, професор хімії й ботаніки медичного факультету єдиного на той час Угорського університету - Пауль Китайбел.
    Наприкінці XVIII ст. поблизу поселення Міжгір'я (Волове) приватні підприємці відкрили водолікарню для вуглекислих купалень. У XIX ст. біля неї були споруджені невеликі помешкання. В 1900 році, після визначення хімічного складу мінеральної води джерела „Сойми”, цей район визнано курортною місциною. Найбільшого розвитку курорт Сойми набув у 1910-1914 рр., але в період Першої світової війни він був повністю знищений. Приватні підприємці на місці попереднього курорту відкрили невеличку водолікарню, яка також незабаром перестала існувати.
    1800 р. У селі Неліпино відкрито Сваляво-Неліпинський курорт. Власне, це був перший досить примітивний курорт з дерев'яною водолікарнею і кількома приміщеннями для помешкань, готелем „Єлизавета”. Значним досягненням стало те, що на курорті був лікар, який й заорендовував курорт. Цей заклад функціонував на базі двох мінеральних джерел: гідрокарбонатно-натрієвого з вмістом вуглекислоти (джерело „Стефанія”) та іншого, аналогічного, з вмістом заліза („Залізисте Джерело”). У 1887 році курорт значно розширився: відкриті водолікарня на 24 ванни, житловий фонд на 90 спальних кімнат. У 1907 р. він сягає максимального розвитку - 130 кімнат. Під час Першої світової війни значна частина курорту була знищена, а в 30-ті роки він перестав існувати.
    З'являються перші відомості про розлив закарпатських мінеральної води, коли Редліх Сем'єн, власник ресторану у Львові, возив свалявську мінеральну воду для реалізації у своєму ресторані як дорогоцінний напій. Свалявська мінеральна вода експортується до Відня, Парижа. У 1842 р. у Будапешті вона була визнана однією з кращих за смаковими якостями, а в 1855 р. отримала Золотий диплом на виставці вод Європи в Парижі. В 1884 р. високою оцінкою була відзначена у Відні. На околиці поселення Свалява у 1826 р. була збудована невелика водолікарня для мінеральних купалень. У 1856 р. лікарем Карловським був організований Свалявський лікувальний пансіонат (філіал курорту Неліпино), але він існував недовго і згодом був перетворений у цех для розливу мінеральної води Свалява.
    У долині річки Синявки на базі сірководневого мінерального джерела в 1832 р. споруджується убога водолікарня для лікування ревматичних хворих, а в 1873 р. водолікарня реконструюється й значно розширюється. Створюється пансіонат, а район оголошується курортним місцем. У 1918 р. усі будови пансіонату були повністю зруйновані пожежею. У 1932 р. була поновлена водолікарня „Купальний дім”, а в 1944 р. на її місці збудували так званий „Мисливський дім” з купальнею, їдальнею та помешканнями, котрий існує й донині.
    Початок XIX ст. На базі мінеральної води джерела „Поляна-Купіль” була створена водолікарня з примітивним пансіонатом. Мінеральна вода використовувалась для ванн і внутрішнього прийому при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, нирок і крові. У 1863 р. тут побудований приватними підприємцями санаторний заклад із 40 помешканнями та 20 купальними.
    1862 р. У селі Кобилецька Поляна працює курорт „Квасний”, а в селі Кваси - невелика водолікарня. У селищі Солотвино, поблизу солерудника, функціонують пансіонати „Павел” і „Людвик” на базі ропи озер.
    1873 р. На околиці села Вишково на базі двох мінеральних джерел функціонує водолікарня „Замкова Купіль”. 1878 р. у районі села Голубине економією графів Шенборнів розпочалося використання мінеральної води „Маргіт”, „Лугі-Ержібет” та „Панонія-Жофія” - джерел, що знаходилися поруч.
    В Ужгороді в 1890 р. діяла купальня „Квасна Вода” на базі вуглекислого залізистого джерела (колишній дитячий майданчик на вул. Панаса Мирного), яка була побудована ще на початку XIX століття. Численні прояви вуглекислих вод у районі Ужгорода зафіксовані навіть на глибині 10-15 м при копанні населенням колодязів для водозабезпечення.
    В ілюстрованому путівнику по курортах за 1914 р. так описується Полянське цілюще джерело: „Це першокласна мінеральна вода, чудова столова вода, у змішаному вигляді з вином, молоком дає таку суміш, що є прекрасним слизорозчинним засобом. Наразі у цьому місці наявні тільки дві будівлі для розливу та упакування мінеральної води, хоча чудове місцезнаходження джерела, хороше повітря, клімат і закрита з усіх боків місцевість може бути використана як курорт. Джерело каптоване цементним спорудженням й зразково експлуатується. Хімічний склад мінеральної води вивчений Я. Молнаром в 1911 році. Мінеральна вода „Поляна” використовувалась до цього часу, головним чином, як столова вода, хоча вона є однією з найцінніших мінеральних вод, які з успіхом вживають при катарі верхніх дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, а також є прекрасним протиподагричним засобом”.
    Одразу по Другій світовій війні почали працювати санаторій „Синяк” для лікування захворювань серцево-судинної системи і моторно-рухового апарату та санаторій „Поляна” для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. У колишньому замку графів Шенборнів відкритий кліматичний загальносоматичний санаторій „Карпати”.
    З 1946 року у проведенні гідрогеологічних робіт беруть участь співробітники Центрального геологорозвідувального інституту, Інституту геологічних наук АН УРСР, кафедри геології Львівського університету.
    У 1958 році відкриваються санаторії „Шаян”, „Верховина” та „Гірська Тиса”, у 1964 році стали до ладу санаторії „Сонячне Закарпаття” та "Квітка Полонини".
    1 січня 1965 року створено Ужгородський філіал Одеського НДІ курортології, реорганізований 1988 року у відділ Одеського НДІ курортології і медичної реабілітації, а в 1992 році - в Науково-практичне об'єднання „Реабілітація” МОЗ України.

    ЗАКАРПАТТЯ МАЄ ТРЕТИНУ УСІХ АНАЛОГІВ МІНЕРАЛЬНИХ ВОД СВІТУ

    Мінеральні води Закарпаття, що можуть використовуватись з лікувальною метою, представлені 62 основними родовищами, які були визначені на основі розвідувальних робіт, проведених Берегівською геологічною експедицією, гідрогеологічними групами об'єднання „Закарпаткурорт”, Українського НДІ курортології. За даними першого Кадастру мінеральних вод України, із 205 родовищ, що освоєні в Україні, 39 (19%) - на території Закарпаття.
    Вивчення фізико-хімічного складу мінеральних вод виявило, що практично не існує „унікальних” вод. Усі вони можуть бути розділені на певні класи та групи. За своїми властивостями виділяються аналоги тих чи інших вод. У загальному, в Україні переважають сульфатні, за ними - хлоридні натрієві води, а в Закарпатті розташовані основні запаси вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих вод та гідрокарбонатних вод інших типів. У той же час сульфатні води - рідкісні для Закарпаття.
    За газовим складом основна частина мінеральних вод Закарпаття - вуглекислі (75,0%), азотні та азотно-метанові (18,0%), сульфідні (7,0%). Відомо, що в певних геологічних умовах можуть формуватися тільки мінеральні води відповідного хімічного складу. Це зумовило специфіку розповсюдженості їх і на Закарпатті.
    Вживаються міжнародні та національні назви типів вод. Міжнародну групу складають типи вод, основними представниками яких є високоцінні, характерні, загальновідомі та добре вивчені родовища мінеральних вод тих чи інших країн. Національні групи типів вод даються в кожній країні для найбільш характерних її представників, а для окремих типів вод вказується подвійна назва - міжнародна й національна.
    Серед мінеральної води Закарпаття - 11 вод міжнародних типів та чотири типи вод Закарпатського походження - Поляно-Квасівський, Сойминський, Келечинський, Ужгородський (всього представлено 32 типи міжнародних вод).
    Визначення типу води має першочергове значення при розробці методики їхнього лікувального використання, яка проводиться не окремо для кожної води, а для даного типу мінеральних вод.
    Звісно, мінеральні води, як і всі природні багатства, треба оберігати. Слід визнати, що в цій справі на Закарпатті не все зроблено. Якщо в здравницях, як правило, вода відпускається у бюветах, а для населення у місцях виходу джерел на поверхню зроблено контажі, фонтанчики, то у місцях, відведених під промисловий розлив, цілюща вода тече часто-густо марно. Хоча вона, розлита в пляшки, могла б зцілити багато людей. До речі, закарпатські мінводи на відміну від інших, приміром, тієї ж „Нафтусі”, під час правильного зберігання (темні скляні пляшки, кімнатна температура) не втрачають своїх лікувальних властивостей протягом року.
    Сподіваємось, що нова влада Закарпаття докладе усіх зусиль, аби мінеральні джерела не лише не міліли, а зцілювали все більше і більше людей в Україні, закордоном. Гріховно не зужиткувати благодатний дар природи.
    Іван ДМИТРІВ,
    «Українське Слово»
    www.ukrslovo.net

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору