Ігор Царенко: Ідеальна машина для Закарпаття — дизельна повнопри­відна "Шкода Октавія"

Якщо раніше вибирати автівку було до смішного легко, бо й вибору, як такого, не було, то тепер очі розбігаються від різноманіття машин на всякий смак і гаманець. Тож і говорити про найбільш підхоже авто для нашого клімату, стану доріг, зрештою, ментальності чи смаку, можна нескінченно.

А надто, як зважити, що кожен водій, певно, переконаний – саме він знає, який засіб пересування ідеальний. Та все ж ми спробували поговорити на таку тему з незаперечним фахівцем в автомобільній промисловості – директором із виробництва заводу «Єврокар» Ігорем Царенком. Зрозуміло, що пан Ігор, як людина зацікавлена в успіху рідної марки, може здатися дещо суб’єктивним (про що сам же й попередив на початку нашої розмови), однак гадаємо його фаховий погляд буде цікавим для закарпатських автолюбителів.

– Отже, пане Ігорю, нібито просте й водночас дуже складне питання – яка машина май закарпатська?

– З тих моделей, які ми збираємо, "найзакарпатськішою" я б назвав дизельну повнопри­відну «Шкоду Октавію». Але вона має один недолік для нашого регіону – це досить дорогий автомобіль. Тому виникає питання пріоритетів: ми обираємо машину на всі випадки життя чи все ж таки підбираємо транспорт із огляду на ціну. Якщо порівнювати з машинами цієї категорії, то в інших ціна буде вища. Повнопривідна «Октавія» хорошої комплектації коштуватиме близько 30 тисяч доларів. Аналогічна машина з платформи «Фольксвагена», наприклад, «Гольф», уже буде дорожчою, «Пассат» – і поготів. Також трохи більшу суму треба віддати за повнопривідний «Ніссан Кашкай». Якщо ж вести мову про вітчизняних виробників чи з СНД, то в цій ніші, на мою думку, буде переважати «Нива Шевроле». Вона ідеально відповідатиме умовам сільської місцевості, гористим дорогам – і ціна нижча. Але, відповідно, гірша якість, слабший ресурс.

Потребам людей, що живуть у горах, думаю, в цій ціновій ніші повнопривідних атомобілів і всюдиходів, відповідає російський УАЗ «Патріот», який нині коштує від 12 тисяч доларів. Цілком прийнятна машина за винятком того, що потребує досить багато бензину. У неї невеликі експлуатаційні витрати, але й ресурс обмежений. Якщо у «Шкоди» пробіг може досягти мільйона кілометрів із якимись невеличкими ремонтами, то про «Ниву» чи УАЗ такого не скажеш.

Щодо «паркетників», наприклад, таких, як «Тойота РАВ4», то вони вже дорожчі, досить вибагливі до пального, ну й головне – не такі це вже й бездоріжники. Для їзди калюжами підходять, але не по горах. Звісно, варто враховувати, що водіям із села потрібен великий багажник. Цьому пункту «Октавія» відповідає, особливо якщо зняти задні сидіння.

Одне слово, з погляду ціни, якості, експлуатаційних затрат і бренду (марка «Шкода» досить відома), я б обирав «Октавію». Якщо ж шукати машину за нижчу ціну, зупинився б на «Ниві Шевроле». Ці дві моделі, на мою думку, ідеально підходять для тутешніх умов.

– Актуальними для людей, що живуть у сільській місцевості є також пікапи...

– Пікап є в УАЗу. У селах, де ремонтної бази немає, а люди звикли все робити самі, ці російські машини добре підходять, оскільки в них – нічого складного. Тому той, хто має руки й голову, може відремонтувати їх самостійно. Якщо згадати інші марки, то непогане співвідношення ціни і якості в «Міцубісі Л2000». «Ніссан Наварра» вже суттєво дорожчий. «Американці» «Дженерал моторс» чи «Крайслер» коштують не набагато більше, але виникнуть проблеми з сервісом і запчастинами, оскільки вони не так поширені, як європейські марки. Подивіться, скільки автосалонів в Ужгороді європейських чи японських марок, американські і не знаю, правду сказати, є чи ні. Люди ж теж зважають, потрібно їм їхати до сервісу за кордон – або у Львів чи в Ужгород.

– Що порекомендуєте працівникам офісів, тобто людям, які машину переважно використовують у місті?

– Розумієте, тут дуже багато складових. Не можна вибрати конкретну модель для всіх. Хтось зважає на колір, інший – на двигун, дизайн, ціну тощо. Якоїсь стандартної міської машини я не знаю. Дехто може їздити на роботу й додому на тому ж таки «Лексусі». Для середньостатичного закарпатця потрібно виходити з бюджетної моделі за 10, максимум 15 тисяч доларів. У цьому діапазоні з наших моделей це – «Фабія», «Румстер». З «Фольксваґенів» під таку ціну підходить тільки «Поло» – все інше суттєво дорожче. Може бути ще «Міцубісі Лансер» чи «Тойота Яріс». З машин класу «міні» мені дуже подобаються «Пежо», «Сітроен», які нині випускають у Словаччині.

Є ще «Ніссан», але я загалом до «японців» скептично ставлюся. До них є питання і щодо якості пластику (ну, дуже дешево виглядає), і до комплектації (дизельних двигунів дуже мало, та й серед бензинових вибір не багатий), хоча дизайн непоганий. Звернув останнім часом увагу на «корейців». Їх нині можна придбати й за 12 тисяч доларів. «Г’юндай», «КІА» на свою ціну ідеальні. Однак недовговічні. Я колись мав «КІА», то на третій рік вона вже почала обсипатися, лак облазив. Це було б соромно для таких брендів, як «Фольксваґен» чи «Ауді». Хоча нині їхня якість значно виросла. І, скажімо, в США «Г’юндай» посідає одне з перших місць за продажами.

– Напевно, дуже любительське питання, та все ж – кому б надали перевагу – «європейцям», «американцям» чи «азійцям»?

– Я б зупинився на «європейцях». Років два тому був у Азії, відвідав у Китаї 6 заводів – «Джилі», «Лефан», «Рове», інші. Виробництво їхнє має право на життя, але контролю якості – ніякої. Японські машини – так, гідні. Але якщо європейці можуть для однієї моделі випустити, скажімо, 5 різних двигунів, 4 комплектації, то японці роблять модель максимум із двома моторами та однією комплектацією. Стандартно тобто.

Зрозуміло, що в такому випадку легше дотриматися якості (хоча це умовно, тому що для внутрішнього ринку вони випускають набагато більше моделей, аніж доходить до нас). Європейські автокомпанії більш гнучкі, вони випускають машини під потреби клієнта. Якщо людина захотіла конкретну модель, то її й виготовляють. Від чого виробники у підсумку й страждають, бо велика кількість комплектацій рано чи пізно призводить до помилок.

Щодо США, то там, на жаль, до кризи робили ставку на великі потужні авто для своїх хайвеїв – і ніхто ніколи не зважав на витрату пального. Нині ж багато хто купує малолітражки, чого в арсеналі американських компаній майже немає.

– На якій машині ви їздите?

– На «Октавії комбі», повнопривідній, дизельній. Вже 8 років на них їжджу, змінюючи лише колір та рік випуску. Спочатку то були «Октавії А4 комбі», нині це вже нова «Октавія А5 комбі». Це насправді «тягловий коник». Я проїжджаю близько 100 тисяч в рік. На останній моделі за два роки вже наїздив 200 тисяч – і нічого суттєвого не міняв. Їдучи у відрядження за тисячу чи дві кілометрів в обидва боки, знаю, що нічого не зламається. Зрештою, сервіси «Шкоди» є в кожному місті – як за кордоном, так і в Україні.

Юрій Лівак "Старий Замок "Паланок"