ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Карпатська Україна в піснях, легендах та переказах

    21 квітня 2021 середа
    Карпатська Україна на поштовій марці

    Науковець, доктор мистецтвознавства, кандидат філологічних наук, заслужений діяч мистецтв України Іван Хланта порадував мешканців Закарпаття новим виданням «МИНУЛОСЯ, ТА НЕ ЗАБУЛОСЬ...» - книгою про Карпатську Україну в піснях, легендах, переказах, бувальщинах, літературних творах.

    Повірте: це - книга, якої не вистачало попереднім поколінням, а нинішнім, заангажованим ринками, прагненням висмоктати гроші навіть з природи, - теж!
    Я непевний, що це видання, яке можна назвати енциклопедичним, прислужиться всім, але можу стверджувати, що справжнім людям краю, до яких відношу чесних закарпатців, ця книга не лише зворушить спогадами, й спонукне їх до «передачі» правди не тільки своїм дітям, внукам, правнукам, а й тим, котрі ще не народилися (їм ці джерела історії і правди справді будуть потрібні, хоча й житимуть у павутинні надіндустріалізації, техніки, електроніки й суперелектро-нізації). Буде так, звісно. Але буде й так, що їм не вистачатиме історії й правди, як бджолам - квіток!
    Упродовж кількох десятиліть замовчувалася правда про Карпатську Україну - молоду державу на теренах Закарпаття, про її президента Августина Волошина, патріотів краю. Людям, зокрема учнівській та студентській молоді, втлумачувалось, що вони були буржуазними націоналістами, ворогами народу, хоча, насправді, були чесними й самовідданими патріотами, борцями за волю народу, його незалежність.
    Треба було піввіку, щоб угамувати фальсифікаторів нашої історії. І автор видання підтверджує цю істину й фольклорними, пісенними та літературними творами. І це не випадково, бо писалися вони серцем людей. Я перш за все виокремив би розділ про Карпатську Україну у народній пісенності. Як наголошує сам автор, у час підготовки боротьби за Карпатську Україну набули звучання пісні січових стрільців. Характерно, що вони супроводжували мітинги, зібрання людей, «вселяли мужність, мобілізували, об'єднували закарпатців у єдину бойову силу, кликали їх самовіддано виступати за своє визволення від чужоземного поневолення, набували широкої популярності і мали помітний вплив на формування національної свідомості».
    Завдяки старанням Івана Хланти в розділі про Карпатську Україну в народній пісенності автор зібрав усі пісні січовиків у багатьох варіантах - як в оригіналі, так і в народній інтерпретації. І подав ноти! Спостережливий читач одразу побачить, скажімо, виконання твору «Боже великий, єдиний» і «Боже великий». Порівняйте: у першому з названих творів:
    Боже великий, єдиний,
    Нам Україну храни,
    Волі і світу промінням
    Ти її осіни!
    у другому:
    Люд у неволі, край у руїні,
    Навіть молитись ворог не дасть.
    Боже великий, дай Україні
    Силу і славу, волю і власть.

    Треба сказати, що чимало пісень було тоді введено до концертних програм хорових колективів, їх співали на вечорницях. І цілком природно: люди жадали волі, своєї держави, стверджували, що вони -народ, а не безбатченки, і народ лише однієї держави - України. Пісні кликали не коритись поневолювачам, додавали сил та енергії.
    Можна би скрупульозно досліджувати всі досягнення мистецтвознавця та його історичні розвідки, - а є що досліджувати в аспектах минулого й сучасного, - та нехай це зроблять читачі - і почерпнуть крупиці справжнього - історичного й мистецького. Не можна обійти увагою розділ «Умираю за те, що любив свою Україну...». Не можна, передовсім, тому, що писали його люди, які засвідчували терор, жорстокість поневолювачів і боротьбу закарпатців з їх носіями. У цьому аспекті Іван Хлан-та подав не лише легенди, перекази, бувальщини, а й літературні твори тогочасся та сучасності. Серед авторів - Зореслав, Василь Гоенджа-Донський, Іван Ірлявський, Іван Колос, Спиридон Черкасенко, Юрій Боршош-Кум'ятський та багато інших, серед яких є і невідомі. Сучасники теж не залишилися осторонь - написали не лише літературні твори, а й дослідницькі, занотували спогади очевидців подій, нариси про видатних борців за волю людей. Вміщено у книзі й історичну драму Івана Козака «Кривавий березень».
    І треба віддати належне Іванові Хланті за аналітичну статтю, яка стала передмовою до книги, і за глибокі, об'єктивні «Примітки» з іменами людей, від яких записано твори, іменами авторів і назвами видань, котрі дали дорогу у світ творам, спогадам, іменами тих, хто взяв «на ноти» усі перлини, які знайшов у нашому краї той же мистецтвознавець Іван Хланта...
    І тут би перелічувати багатьох. Читачі побачать їхні імена, довідаються про творців і видавців. Жаль тільки, що така книга, яку можна сміливо назвати своєрідною енциклопедією, вийшла невеликим тиражем. Та це вже заувага на адресу тих структур, які й досі не можуть налагодити в державі книговидання для людей.
    Василь ГРЕБА

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору