Карпатських русинів не визнавали за народ за 5-ти президентів — сьогодні і Зеленський туди ж! (ФОТО)

Власне, існування русинів як окремої національності на державному рівні не визнають відтоді, як колишню Підкарпатську Русь приєднали до УРСР, і аж до сьогодні.

Президент Зеленський вважає, що необхідно напрацювати законодавче визначення корінних народів та надати кримськотатарському народу статус корінного.

«Врегулювання цього питання назріло давно, і ми нарешті маємо поставити в ньому крапку», – цитує главу держави Офіс президента. Міністерство закордонних справ у коментарі з нагоди Міжнародного дня корінних народів світу 9 серпня пішло далі і визначило, що «в Україні корінними народами є кримські татари, караїми та кримчаки». За дивним збігом, батьківщиною всіх цих народів є Крим. Зрозуміло, що влада таким чином бажає повернути собі прихильність мешканців де-факто втраченої території – жест за означенням запізнілий – але при цьому говорить навіть не про рівний статус всіх корінних народів Криму. МЗС згадує про необхідність розробки законопроектів «Про корінні народи» і «Про статус кримськотатарського народу в Україні».

Отож, кримським татарам хочуть надати особливого статусу, а корінні народи, які проживають за межами Кримського півострову, дивним чином ігнорують. Чиновники не пригадали гагаузів – тюркомовний народ, що проживає на Одещині, а також русинів Закарпаття.

Власне, існування русинів як окремої національності на державному рівні не визнають відтоді, як колишню Підкарпатську Русь приєднали до УРСР, і аж до сьогодні.

В цей же час, у сусідній Словаччині русинів розглядають як окремий етнос нарівні з словаками та українцями. В складі Пряшівського університеті діє Інститут русинської мови і культури. Сама русинська мова має міжнародний код за ISO 639-3 (rue), і її визнають як  регіональну мову або мову національної меншини в Словаччині, Чехії, Румунії, Угорщині, Польщі і Сербії. У Сербії, яка, здавалося б, неблизька до Закарпаття, русинською друкують книжки, виходять радіо- і телепередачі. Русинська діаспора присутня і за океаном – у США і Канаді. Членів русинських організацій різних країн об’єднує Світова рада русинів.

Під час перепису 1921 р. мешканці Підкарпатської Русі, яка тоді була автономною республікою у складі Чехословаччини, вказували національність «русин».

Русинами під час перепису 1921 р. на Підкарпатській Русі записалося 320 648 осіб, а у 1938 р. – 401 987 осіб.

У 1945 році Підкарпатська Русь відійшла до Радянського Союзу, який очолював Йосип Сталін. Ставлення його режиму до корінних народів вичерпно характеризує та сама депортація кримських татар, визнанню якої геноцидом зараз приділяють стільки дипломатичних зусиль.

У СРСР, де в ідеалі мали б існувати не окремі народи з різними мовами, традиціями і віруваннями, а один-єдиний народ – радянський, малі народи не мали шансів. Русинів не виселяли, проте їх окремішність заперечували, змушуючи записуватися українцями. Теперішня влада відмовляється визнавати, що згадка про русинів була примусово стерта.

Дехто відмовлявся декларувати іншу національність – тоді у відповідній графі ставили прочерк. Марія Іванівна Дрогобецька, покійна бабуся голови Закарпатського обласного осередку політичної партії «Опозиційна Платформа- За Життя» Івана Чубирка, називала себе русинкою, проте цього не записали, сказавши, що такої національності немає. Вона так і прожила на своїй землі без національності. Жінка народилася у 1928 році, та тільки у 1981 р. отримала свідоцтво про народження. Національність її батьків не була вказана. Дивно також, що місцем народження був записаний Мукачівський район Закарпатської області УРСР, хоча тоді, коли народилася Марія Дрогобецька, Закарпатської області у складі УРСР не існувало. Фактично, відомості були сфальсифіковані.

Під час перепису 2001 р. 10,1 тис. закарпатців ідентифікували себе як русини, проте їх все одно порахували як українців, зазначивши, що це етнічна група, яка входить до складу української національності. Водночас, за даними неофіційних переписів, які проводили русинські громадські організації, чисельність русинів на Закарпатті нині сягає 300 тисяч.

Місцевий політик Іван Чубирко також вважає себе русином. «Закарпатські обласні обранці у березні 2007 року прийняли рішення за номером 241 визнати русинів як національність. Жодна країна не цурається мультикультурності та мультинаціональності», – відзначив він під час виступу на одному з центральних телеканалів.

У тексті рішення, яке доступне на сайті облради, йдеться про таке:

«1. Визнати на території Закарпатської області національність “русин” та внести у перелік національностей Закарпатської області;

Звернутися до Верховної Ради України з клопотанням про визнання національності “русин” на законодавчому рівні».

При цьому частина закарпатців все одно переконана, що національності «русин» не існує.

«Це все фейк, і це все є видумка, видумка ваша, це все видумка ФСБ, яка дотує цю брехливу ідею в Закарпатті….Немає ніяких русинів, ні у Львові, ні у Закарпатті, – заявив у ефірі телеканалу ZIK нардеп родом із Тячівщини Іван Крулько, – і русинської общини немає, і мови немає русинської».

Тим часом, община існує і розвивається. На Закарпатті діють русинські громадські організації (Крайове общество пудкарпатських русинів, Закарпатське обласне науково-культурологічне товариство ім. О. Духновича, Русинський клуб), проводяться фестивалі русинської культури – «День русина» і «Червена ружа трояка».

«Українським державникам варто було б відвідати Словаччину, відвідати Сербію, Хорватію, Румінію, ту ж саму Угорщину, чи скажімо, Польщу, де фестивалів цих безліч. Тільки у Словаччині їх більше 20, і це суто русинські фестивалі», – зауважив у розмові з «Першим Кабельним» Юрій Шипович, член ради русинського культурологічного товариства ім. О. Духновича.

Очільники русинських організацій кажуть – вони просто хочуть зберегти свою культуру.

«Наші завдання – це відновлення нашої культури і традицій. Основні принципи: неподільність нашої держави. Я всюди говорю за кордоном: по-перше, я громадянин України, по-друге, я русин» – каже Микола Бобинець, голова «Крайового общества пудкарпатських русинів».

Комітет ООН з ліквідації расової дискримінації висловлював стурбованість відсутністю в Україні офіційного визнання меншини русинів, попри їхні наявні етнічні особливості, та рекомендував вивчити питання про визнання русинів національною меншиною.

Згідно з декларацією ООН про права корінних народів, корінні народи мають право на самовизначення. В силу цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно здійснюють свій економічний, соціальний і культурний розвиток. «Особливий статус» одним народів порівняно з іншими надавати неможливо – у декларації підтверджують, що корінні народи рівні з усіма іншими народами, хоча мають право вважати себе відмінними від інших і користуватися повагою у такому статусі. Окрім того, корінні народи та особи, що до них належать, мають право не піддаватися примусовій асиміляції або впливу з метою знищення їхньої культури. Держава повинна гарантувати законодавчий захист корінних народів від спроб позбавити їх території чи ресурсів, примусово перемістити або асимілювати. А намагання переконати тих, хто самовизначається як русини, що такої національності нема – ніщо інше, як примусова асиміляція.

Стаття 11 Конституції України стверджує, що «держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України». Ключове слово – всіх. Тому розмови центральної влади про «особливий статус» кримських татар з одночасним нівелюванням русинів як «вигадки» суперечать і міжнародним, і конституційним нормам.

Були в історії режими, які брали на себе сміливість вирішувати, які народи мають право на існування, а які – ні. Жоден із них не згадують добрим словом.

Нагадаємо, Русини: міфічний етнос чи окрема національність?