Казкові гейзери і чорничний рай замість моря: де і як дешево відпочити в Карпатах (ФОТО)

Морський курортний сезон у самому розпалі, але українським Карпатам також є чим вразити відпочивальників.

Улітку офісні працівники масово залишають насиджені місця й вирушають на Південь – змінюють вертикальний образ життя на горизонтальний. Але витративши на тижневий відпочинок у Затоці на Одещині стільки ж, скільки мої знайомі на п'ятизіркову відпустку в Туреччині, я вирішила, по-перше, все-таки вистояти чергу за біометричним паспортом, а по-друге, поїхати влітку в гори, бо відпочинок там набагато дешевший. Друзі порадили затишне місце – невеличке село Пилипець на Закарпатті, тож я, не роздумуючи, гайнула туди.

Пилипець розташований на висоті 700 метрів над рівнем моря у підніжжя гори Гемба (вона ж Гимба). З Києва до нього ліпше їхати потягом до Воловця, далі на автобусі ще 15 кілометрів. До речі, на вихідних тут автобуси не ходять, тож враховуйте це під час планування відпустки. Пилипець дуже довге село, тому коли ви сюди приїдете, селіться в будинках із номером до 200-го – так ви менше витрачатимете сил ходіння і збережете енергію для підкорення гірських вершин.

Перша і головна розвага Пилипця – гора Гимба. Навколо неї крутиться все сільське життя – тут люди навіть мають однойменні з горою прізвища. Туристи ж люблять її за мальовничість. Піднятися на Гимбу можна на підйомнику за 80 гривень, а тим, хто хоче помилуватися казковими краєвидами Карпат, раджу піти пішки, заручившись підтримкою гіда. Спершу може здатися, що гори тут невисокі і видно шлях назад, але насправді загубитися дуже легко. Я вирушила на Гимбу під проводом гіда Василя. Він за сумісництвом рятувальник і розповів мені байку про місцеве явище – блуд, який нібито охоплює людину і дезорієнтує її у просторі. Я не зовсім у це повірила, але заради власної безпеки таки вирішила не відставати від дядька Василя.

Такі гори, як Гимба, а також Магура, Стій і Великий Верх, що розташовані неподалік Пилипця і разом з іншими горами утворюють масив під назвою полонина Боржава, можна підкорити всього за кілька годин. А це тому, що тут добре протоптані стежки, пологі шляхи і чарівні краєвиди. Вершини цих гір зможуть здолати навіть діти, а там вас чекатиме сюрприз – чорничний рай.

Біля підйомника на Гимбу я побачила щось схоже на залишений сарайчик. Коли зайшла до нього, то у мене від подиву відкрився рот. Виявляється, це не сарайчик, а колоритна "Чайовня", де за невеликі гроші можна попити цілющого карпатського чаю. Господарі його самі збирають і готують за особливим рецептом. А ще тут можна поласувати млинцями з усюдисущими чорницями. Та головна особливість цього закладу, що стоїть на краю гори, – краєвид із панорамного вікна. Казкові Карпати, апетитні млинці й запашний чай – це Україна, крихітко.

Вид із вікна "Чайовні"

Але вершина Гимби – не єдина принада цього регіону. Біля її підніжжя розлився водоспад Шипіт. Він визнаний одним із найкрасивіших в Україні, і я з цим погоджуюся. З 14-метрової висоти вода падає настільки тихо, що одразу стає зрозуміло, звідки в нього взялася така назва. Я прийшла до водоспаду близько восьмої ранку. Послухала його ледь чутне журчання, поблукала стежечками довколо нього, а вже ближче дев'ятої ранку на невеличких автобусах до нього почали з'їжджатися туристи. За якихось півгодини затишне місце перетворилося на вулик. Тож якщо хочете насолодитися природою – не спіть, а виходьте на прогулянку якомога раніше.

А ще неподалік Пилипця розташовані джерела мінеральної води. Туди можна дістатися на велосипеді, за прокат яких за добу місцеві просять 150 гривень. Велики – гірські, тому відчайдухи деруться на них у гори і "злітають" на них донизу. Я не звикла ризикувати своїм життям, тому запаслася пляшками й поїхала по лікувальну воду не горами, а рівнішими шляхами – до села Келечин, що за 7 км від Пилипця. У Келечині джерело з мінеральною водою, з бульбашками, б'є просто понад трасою. Я ніколи не пила джерельну воду, тож навіть не очікувала, що вона буде настільки смачною.

Мінеральні води

Проїхавши ще з 10 км мальовничою дорогою, яку оточують гірські перевали, річки і підвісні мости, я дісталася села Сойми. Вода із тамтешнього джерела має неприємний запах сірководню, проте пити її можна і навіть корисно.

Наступне місце призначення – село Вучкове, точніше урочище Петровець, де розташована унікальна в Україні долина гейзерів. Зі штучної труби тут щогодини-півтори б'є високий струмінь мінеральної води, сягає він 6 метрів. Навколо – карпатський ліс, поряд тече потічок, стоять лавки і столи, на яких можна із комфортом почекати на дивовижне явище.

Від Пилипця до долини гейзерів близько 40 кілометрів, тож якщо ви не впевнені, що подужаєте цей шлях на велосипеді, можете домовитися з місцевими. Особливо – з власником будинку, де знімаєте житло. Будьте певні, вас підвезуть. Якщо ж господарі не мають автомобіля, то з радістю порадять тих, хто його має.

Долина гейзерів

Головна приємна особливість відпочинку в горах – дешевина. Оздоровчий відпочинок біля Гимби коштував мені у кілька разів менше, ніж поїздка на море. За добу у двокімнатному номері у зрубі із вигодами, видом на Гимбу та ще й за 5 хвилин ходу від водоспаду Шипіт я заплатила 300 гривень. Господарі до всього пропонують сніданок і вечерю за 100 гривень, а про обід можна домовитися окремо. Крім того, ціни в тутешніх магазинах не такі високі, як на курортах.

Сюди можна їхати і за пригодами, і за тишею. А ще – за карпатськими настоянками і винами з лісових ягід (не складно здогадатися, з яких саме). Хоч Пилипець і відомий як гірськолижний курорт, улітку тут не занудьгуєш. Тому щиро раджу не побоятися хоч раз проміняти море на чарівні Карпати.