Критичні статті «Репортера» викликали шалену паніку у влади

Минув тільки місяць з дня виходу газети «Репортер», а окремі мужлани вже починають казитися: мовляв, видання незаконно виходить у світ. Чесно кажучи, я не очікував, що нашу владу так зачепить правда, яка розкривається читачам через сторінки «Репортера». А правду людям потрібно знати.

П. Щерба, голова закарпатської організації дітей війни, видавець газети «Репортер»:
Панство! Достатньо вже було прикриватися цифрами та солодкими словами-обіцянками, постійно вказуючи на те, скільки зроблено для Ужгорода. Зроблено багато, але чи корисного? У багатьох ужгородців складається враження, що ми разом з містом погрузли у болоті проблем, яке створило нам нинішнє керівництво Ужгорода. До того ж воно ще й хвацько вимагає від нас повірити в їхні вигадані «рожеві слоники».
Отож, побачивши видання, невдоволене правління міста Ужгород, якому вказують реальні наслідки беззаконних, безглуздих та безтолкових їхніх дій, звичайно не сидітиме тихенько в куточку, а шукатиме гачечки, за які б зачепитися та, в результаті, знищити непокірне, неслухняне дитя. Цього разу гнів панства-керівництва вилився на інтернет-сторінках проратушняківських сайтів, де мене, як видавця, зановонародженого «Репортера» обвинувачено в протизаконності газетярської справи.
Прочитавши уважно публікацію «За ким плаче Феміда? За «Слободарцабою»», я дуже здивувався, що людина, яка цей матеріал писала, особисто не подумала над тим, що пише і не проаналізувала сказане замовником.
ЗОО ВГО «Захист дітей війни» — організація легітимна, і головою її на позачерговій обласній конференції (16 травня 2008 р. згідно з рішенням Координаційної ради ВГО «Захист дітей війни») обрано мене — Пилипа Пилиповича Щербу. Та й зареєстрована вона в Головному управлінні юстиції в Закарпатській області 25 червня 2009 р. за №301/01-08. Хочу повідомити, що попереднє закарпатське правління «Захист дітей війни», яке очолював пан Шарпов, тим рішенням Координаційної ради визнано нелегітимним. Недивно, що С. М. Ратушняк про це не знає, адже він навіть не цікавився життям організації та «дітей війни». На мою думку, наші політичні сили та влада про нас згадують тільки під час балатування на вибори.
Хочеться заспокоїти нинішнього мера С. Ратушняка: навряд чи вам «світить» чергове переобрання ужгородцями на виборах міського голови. Ваше нехтування своїми обов’язками, халатне відношення до благоустрою Ужгорода та життя мешканців міста над Ужем – уже набридли.
Разом зі своїми службами, які повинні займатися соціальним захистом, пан мер забуває про незахищені верстви населення. Зокрема, не бачить чи не хоче бачити Сергій Ратушняк проблем і «дітей війни», які потребують регулярної допомоги, адже більшість з них – одинокі та немічні люди. А медичні заклади та ужгородська міська організація «Червоного хреста» навіть не мають їх списків. Нехтує ними і Центр соціальної допомоги та реабілітації, що в мікрорайоні Шахта (Ужгород), не беручи їх під свою опіку.
Т. Горянка, головний редактор «Репортера»:
Я не очікувала такої реакції від панства-буржуа на критичні статті газети «Репортер». Невже владним «хамелеонам» не сподобалося, що в газеті чітко та ясно показані проблеми людей, на які керівництво міста закриває очі та відвертає голову в протилежний бік?.. Можливо, на думку верхів, про біди і негаразди ужгородцям потрібно мовчати і тихенько у кайданах «чвалати» вперед?..
Отож бо, «правда очі коле» мужланам, котрі сидять у своїх кріслах і думають тільки про те, як би побільше нагарбати грошей від простого народу. І, звичайно, видання, яке не схоже на інші та ніяк не хоче ігнорувати насущних проблем мешканців Ужгорода, стає поперек горла, як гостра кістка.
Щодо мене, як головного редактора, хочу сказати: це видання мені довподоби. Воно унікальне, цікаве та не схоже на інші газети нашого краю! «Репортер» іде до людей, відкрито бачачи проблеми і негаразди, з якими ми, ужгородці, живемо сьогодні.
P.S. До речі, панове, візьміть до рук окремі наші обласні газети, що регулярно виходять у світ до читачів, і подивіться уважно на їх вихідні дані. Якщо ви знімете зі своїх очей «рожеві окуляри», то побачите, що деякі заступники головних редакторів тут «живуть під псевдонімом», а адреса деякі редакції обласного видання — взагалі вказуються де-юре, а де-факто, тут взагалі нічого не може існувати, оскільки «поросло травой место наших встреч». А скільки разів газетярі забували вказувати тираж видання чи номер замовлення?..
Чому на ці та інші похибки редакцій та порушення закону ніхто роками не звертав уваги?.. В очі чомусь кинувся тільки «Репортер»…
Моя порада, панове, — перед тим як звинувачувати, подивіться довкола і гарненько подумайте: а чи варто помічати щепку в чужому оці, не помітивши у своєму колоду!..

П. Щерба,
Т. Горянка