ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Культурний скандал! Справжнісіньке "Сучилище" в Ужгороді!

    29 березня 2024 п'ятниця
    93 переглядів
    В Ужгороді на публіці показали просякнуту чорним гумором красиву еротику!

    Прем’єра ужгородського театру шокувала публіку

    На малій сцені Закарпатського театру ім. Шерегіїв відбулася прем’єра вистави М.Фіщенка “Сучилище” за п’єсою сучасного білоруського драматурга А. Іванова (переклад-адаптація закарпатки Любові Павлишин)

    Багатозначна назва (варіант – суржикове «С училища”) найчіткіше асоціюється з чистилищем. За католицьким віровченням, це місце, де дущі грішників, що не отримали прощення на землі, але не мали смертних гріхів, горять в очищувальному полум’ї допоки не отримують доступ у рай. Усі персонажі якраз перебувають приблизно у такому статусі.

    Спектакль багато в чому новаторський для нашого театру. Це спроба увібгати несподівані фабульні звиви у підкреслено прямокутні декорації (як писав поет: “Я с детства не любил овал, я с детства угол рисовал!”). Дуже тонка стилізація під швидкоплинну і практично не вловиму сучасну молодіжну моду. Унікальний образ сучасного “шкраба” (“школьного работника”) – педагогічного працівника, в якому більше від античного раба на галерах (особливо якщо викладаєш філософію дівчаткам із неблагополучних сімей), ніж від представника соціальної еліти. Образ жертви нинішньої освітньої реформи місцями сатиричний, місцями відразний, часто жалюгідний. Коли в епілозі він повідомляє, що втік до Італії, за нього тихо радієш, бо там він уже нікому (а найперше собі) особливого зла не заподіє.  

     

    ЧИТАЙТЕ також: Порошенка з його "Європейською солідарністю" мешканці Закарпаття послали чим подалі — це йому не Львівщина! (ФОТО+ВІДЕО)

     

    Натомість на сцені чимало красивої еротики, бо герої наважуються любити не тільки Батьківщину. Також все просякнуто чорним гумором. Одну з перших сцен – діалог Тані з батьком – перекладачка виклала таким соковитим діалектом, а Т.Гамага відтворив з неповторними акцентом і мімікою, що зал вже навіть не сміявся, а просто тихо стогнав.   Та й переважна більшість інших сцен – це теж діалоги між жінкою і чоловіком. В одному закарпатському романі мовиться, що найглибша суперечність світобудови полягає в антагонізмові жіночої і чоловічої природи: “Вся різниця між чоловіком і жінкою в одній-єдиній букві: чоловіка Господь створив, а жінку воістину сотворив. Тому жіноча природа така нескінченна і незбагненна. Бо жінка є доброю за самою своєю суттю. Вона ладна пробачити чоловікові все, навіть те, у чім він і не винен. Хоча, звичайно, не кожному і не завжди”. Уся вистава саме про це.

    Персонажі неодноразово згадують Софокла (власне, ним згадки про якусь культурну спадщину і обмежуються). Якихось прямих сюжетних перегуків з жодною із семи відомих трагедій цього класика дана п’єса не містить. Але сам дух античної трагедії просто фонтанує з неї. Класичну історія Абеляра і Елоїзи (учениця закохалася у вчителя) спроектовано на сучасне соціальне дно, перекладено відповідною мовою (часто літературними у фразі є самі займенники і прийменники), та через те трагічне відчуття несвободи людської волі стає тільки ще гострішим і дошкульнішим. Практично усі в цій заплутаній історії керуються інстинктами, бо людського у людях за таких обставин лишається все менше і менше. Проте навіть у такій атмосфері вони прагнуть з’ясувати найфундаментальніші питання буття і на менше не погоджуються.

    Що таке жінка? У даній виставі – це інструмент, за допомогою якого чоловіки з’ясовують стосунки, визначають свій статус (чоловічий світ максимально ієрархічний) – хто з них крутіший. Це інструмент, яким Провидіння випробовує чоловіка на міцність, витривалість, здатність бути самим собою. Звісно, жінка ображається на оте “інструмент”, виривається за межі нав’язаної їй ролі і від того стає просто вибуховою.  

    Таня живе за межею добра і зла, будь-які моральні критерії тут давно збиті. Іде до мети, не зважаючи на жодні перепони. Часом вона демонструє більш чоловічий характер, ніж її партнери. Напрочуд красива – як і більшість отруйних організмів. Внутрішню порожнечу компенсує бурхливим зовнішнім життям. Її коханий Сергій Романович позначений дуже складними взаєминами із власною матінкою. Намагається щось переграти за рахунок випадкової подружки. Коли з’ясовує, що мама і подружка заодно – просто ламається. Третій зайвий Ваня – найбільш загадковий з усіх персонажів, найбільш закривавлений (два вбивства), але і найбільш наївний і, як не парадоксально, найменш зіпсований з них усіх.

    Творчому колективу вдалося відтворити модель сучасного закарпатського суспільства-2019: дезорієнтованого, розбалансованого, у стані втечі від самого себе. Дзеркало, піднесене нам під самий ніс, не надто радує, але пеняти ні на кого. Спектакль безжально, але максимально точно ставить діагноз, а це вже – перший крок до майбутнього одужання.  

    Сергій Федака.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору