Мандрівників на Закарпатті зустрічають таємничі скелі та чарівні водограї! (ФОТО)

Закарпаття – чарівне і багате. У його серці чимало загадкових перлин туристичного значення. Із року у рік туристів так і тягне у цей край, сповнений магії довколишньої природи та оповитий безліччю легенд.

Особливо манять західного туриста – гірські місця регіону. Такими багата і Перечинщина, де під найвищою вершиною Полониною Руною, подалі від метушні та поближче до природи, очікує на туристів гірський Липовець – «брат»  Ликіцар та Лумшор. До сіл важко дістатись, проте це не заважає мандрівникам  відвідувати унікальні туристичні об’єкти на їх територіях.

Липовець розташований на північному сході Перечинського району, за 18,3 кілометрів районного центру. Що до виникнення села є небагато офіційних джерел, які точно б описали його історію. Та за припущенням дослідників село виникло ще у 16 столітті.

У джерелах воно згадується, як  «Lipoc», «Lipovce». За легендою, цю місцевість уподобали пастухи, які переганяли худобу до карпатських перевалів. Тут росли віковічні липи, в дуплах яких виявили соти лісових бджіл. Розповідають, що в селі двічі лютувала холера. Під час останньої епідемії дяк зачинився у тамтешній церковці, де, врешті, і помер. Раніше храм був споруджений в урочищі «Тимкув Кут». Поселення неодноразово змінювало своє розташування. Теперішнє село вже на третьому місці. Спершу хати були в урочищі «Пустище».

Колись давно місцеві люди вірили у багато що та боялись «нечистої сили». За деякими із переказів одного разу  до тамтешніх людей занадився чорний кіт (у міфології – уособлення холери). Хто впускав до хати – залишався жити, хто відганяв – помирав. Є переконання, що тут оселилися злі сили, бо якщо корови паслися в Пустищі – не давали молока, а раніше таку худобу навіть спалювали. Друге місце поселення – в урочищах «За Звором», «Тимкув Кут», а на «Ровені» – старий цвинтар. Свого часу в різних місцях були два водяні млини. В податкових відомостях 1715 року зафіксовано три домогосподарства, у тому числі одне желярське. До слова, желярами називали феодальнозалежних селян в Угорщині та в Закарпатті у 18-19 столітті.

Між Липовцем та та Ликіцарами і до сьогодні збереглася пам’ятка природи місцевого значення – Липовецькі скелі. Геологічна пам’ятка перебуває під охороною природно-заповідного фонду області.

Площа скель займає 2 гектари. Статус надано для збереження унікального природного ландшафту – мальовничих скель, розташованих у лісовому масиві, біля гірського потічка. Перебуває у віданні ДП «Перечинське ЛГ» (Турицьке лісництво, кв. 30, вид. 1).

А у підніжжі полонини Руної туристів зустріне ще і вражаючий Липовецький водограй, біля якого залюбки можна і перепочити, і влаштувати неймовірну фотосесію. Кажуть, вода із Липовецького водоспаду володіє цілющим ефектом. Ще б пак, адже у лоні такої природи хіба див не буває?

Мирослава Головнич.