ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Майбутнє України – федерація. Новий курс президента Порошенко

    27 січня 2022 четвер
    Федералізація: нове наповнення

    Президент Петро Порошенко виступив з ініціативою створення національно-територіальної автономії кримських татар у Криму. Це фактично повертає до загальнонаціонального порядку денного питання про федералізацію України.

    Федералізація: нове наповнення
    За останні півтора роки слово «федералізація» в Україні перетворилося на лайку і в аналог державної зради. Це не дивно, оскільки завдяки тлумаченням окремих наших політичних діячів слова «федералізація» і «сепаратизм» стали синонімами, хоча одне з іншим ніяк не пов'язано. Але схоже, що тепер президентом Петром Порошенком запущений зворотний процес. Створення нехай навіть віртуальної, але все ж юридично визнаної національно-територіальної автономії кримських татар стане прецедентом і поставить питання про автономії інших національних меншин.
    Так, нещодавно у Києві відбувся круглий стіл, організований фондом «Українська політика», присвячений можливому переходу до федеративного устрою країни. Зокрема, там говорилося, що у найближчому майбутньому стане актуальним питання про автономії угорців та русинів у Закарпатті, молдаван на Буковині, а також болгар, гагаузів і молдаван в Одеській області, у Південній Бессарабії. Учасники заходу відзначили, що на Закарпатті і на Буковині питання про представництво національних меншин піднімалося протягом усього часу існування незалежної України, а також відзначили необхідність поступового переходу до федеративного устрою держави.
    «По суті, конституційна реформа, ініційована президентом, передбачає, що в Україні з'явиться 3-4 регіони з особливим статусом. Йдеться про Крим, про Донбас, про Київ і останнім часом заговорили в цьому ключі, зокрема, одеський губернатор Саакашвілі, і про Одесу. Тобто, виник прецедент, коли в унітарній державі можуть з'явитися так звані «федерати». І якщо буквально рік тому у ключі адміністративно-територіального складу України говорити про це вважалося мало не зрадою Батьківщині, сьогодні ці нормативи розробляються у рамках конституційного процесу, і вже прописуються у майбутнє нашої країни», – заявив в ході круглого столу голова фонду «Українська політика» Кость Бондаренко.
    У свою чергу, народний депутат, член Конституційної Комісії при президенті Василь Німченко, коментуючи майбутню Конституційну реформу, зазначив, що «всі спільності, національні, культурні, конфесійні повинні отримати можливості для реалізації прав і свобод, для всеосяжної самоорганізації і самоврядування». Він погодився з позицією президента про можливість створення такого суб'єкту державного устрою як національно-територіальна автономія. Політолог Михайло Погребинський зауважив, що всі малі народності і національні меншини України, у відповідності з європейськими зразками, можуть претендувати на реалізацію своїх прав в області захисту культури, мови та ідентифікації, за аналогією з кримськими ініціативами президента. А лідер партії «Союз Лівих Сил» Василь Волга підкреслив, що головним наповненням у питанні національно-територіального представництва повинні бути навіть не культурні, освітні та соціальні програми, а конкретні економічні інструменти, бюджетні та фіскальні». В цілому ж, на думку учасників круглого столу, всі національності, які компактно проживають на території України, мають право на своє територіальне представництво.
    Федералізація і децентралізація: знайдіть 10 відмінностей
    Таким чином, сьогодні питання федералізації України і розширення прав національних меншин всерйоз обговорюються на рівні українського політикуму та експертного співтовариства. І це не дивно, якщо уважно вивчити, що означає федералізація. Де-юре це всього лише перехід до більшої самостійності регіонів у межах єдиної держави зі збереженням сильної центральної влади. На практиці федералізація передбачає, по-перше, розширення повноважень регіональних органів влади, у тому числі ймовірний перехід до виборів губернаторів, по-друге, перерозподіл на користь регіонів фінансових повноважень. Зокрема, регіони отримають право розпоряджатися своїми доходами і частиною податків, що збираються там. Тобто, нічого страшного не станеться. Жителі Харкова або Запоріжжя явно не побіжать до Росії, а Закарпаття до Угорщини через те, що отримають право вибирати губернатора і розпоряджатися частиною регіональних доходів. Швидше, навпаки, це змусить їх сильніше триматися за Україну. За фактом, обговорювана зараз децентралізація і є «федералізація», просто без використання цього слова в юридичній площині. Можна це назвати федералізацією за замовчуванням.
    Сама ідея федералізації для України не нова. У минулому, прибічниками федерального устрою української держави були Михайло Грушевський, історик Микола Костомаров і правитель Української Держави, що існувала у 1918 р., гетьман Павло Скоропадський. У недавньому минулому одним з найбільш активних поборників федералізації був легендарний лідер "Народного Руху" В'ячеслав Чорновіл, назвати якого сепаратистом ні у жодного українського патріота не повернеться язик. Але саме Чорновіл ще у 1992 р. пропонував надати автономію південно-східним регіонам країни, щоб виключити там сепаратистські тенденції.
    Судячи з сигналів, що надходять з Банкової, ідеї Чорновола сьогодні готовий реалізувати чинний президент. Так, українські ЗМІ повідомляють, що з дня на день буде підписаний указ про закінчення АТО, що закладе основу для реального миру у регіоні та подальшої ре-інтеграції Луганської та Донецької областей до складу України на правах регіонів з особливим статусом. А голова Одеської ОДА Михайло Саакашвілі вже не приховує намірів відтворити в Одесі «вільне місто» - Порто-франко, про яке так мріяли «пікейні жилети» з роману Ільфа і Петрова «Золоте теля». Ця ідея має під собою не тільки політичні, але й економічні підстави. Ймовірно, Одеса стане українським Гонконгом, тобто майданчиком для реалізації сміливих ринкових перетворень, які навряд чи можуть бути проведені сьогодні на всій території країни. Зрозуміло, фактична автономізація Одеси також вимагатиме обліку прав численних національностей, які там живуть.
    Один народ - дві мови
    Залишається ще одне питання, яке півтора роки тому і стало причиною початку в Україні громадянської війни. Це права тієї частини населення, яка вважає себе росіянами, а російську мову – рідною. Кількість росіян в Україні, згідно з соціологічними дослідженнями, доходить до 20%, а російську мову вважають основною близько 48-50% населення. І тут можливі два варіанти. Або визнання росіян національною меншиною, і тоді це вимагатиме надання статусу національно-територіальних автономій не тільки Донбасу, але й майже всім південно-східним регіонам. Але більш перспективною представляється концепція «Росіяни і українці – один народ».В принципі, така позиція має під собою підстави, що кореняться з історії, оскільки сьогодні і Росія, і Україна вважають своїм витоком державу Київської Русі. Офіційне визнання українською елітою цього факту згладити суперечності між Сходом і Заходом країни. У цьому випадку цілком можлива реалізація формули «Один народ – дві мови», що означає визнання російської мови, наприклад, офіційною. Це дозволить використовувати її у всіх сферах публічного життя, зокрема у діловодстві. Такий підхід зробить неможливим повторення донбаських подій півторарічної давності та зведе нанівець протистояння Сходу і Заходу країни, що стало справжнім прокляттям України протягом усього періоду її державності.
    Можна згадати і зарубіжні аналоги. Так, федеративними є такі держави, як ФРН та США (дослівний переклад – Об'єднані штати Америки). Саме Німеччина може стати найбільш близьким аналогом федеративного устрою. За аналогією, в цьому випадку у складі України замість сьогоднішніх регіонів можуть бути створені приблизно десять земель, такі як Галичина, Волинь, Причорномор'я, Слобожанщина і т.д., а також два міста федерального значення – Київ та Одеса. При цьому необхідно чітко прописати у національному законодавстві порядок формування регіональних органів влади та розподіл повноважень між центральними, регіональними органами влади і місцевим самоврядуванням.
    Варто відзначити і ще один позитивний тренд останнього часу – це мінімізація ролі радикалів у політичному житті країни та їх плавне витіснення, а точніше, повернення в маргиналию. Саме радикали були досі головними супротивниками федералізації, створюючи тим самим основу для подальшого громадянського протистояння. Свого часу посилення радикалів стало неминучим побічним ефектом Революції Гідності, проте тепер українська демократія успішно долає його під керівництвом нашого президента. Це усуває останні перешкоди для переходу до федеративного устрою держави.
    Так чи інакше, ігнорувати і далі проблеми національних меншин, а також питання їх представництва означає своїми руками створювати грунт для наступних зовнішніх втручань у життя нашої країни. Україна – це складна держава, багатонаціональна і багатоконфесійна, що вимагає врахування інтересів всіх її жителів. У цьому зв'язку ініціатива президента про створення національно-територіальних автономій є позитивним кроком, що означає рівноправну участь у державному управлінні всіх громадян країни, незалежно від регіону проживання, національності і релігійної приналежності. Тільки федералізація призведе нас до реальної, а не декларативної євроінтеграції.

    Інна Тарасюк

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору