Мешканці Ужгорода розкрадають приміський ліс велосипедами й возиками! (ФОТО)

Часто, відвідуючи ужгородський мікрорайон Шахта, помічаю, як декілька чоловіків носять з прилеглого лісу кудись в бік приватної забудови стовбури дерев. І пішки, і на велосипедах, і за допомогою возиків.

Взагалі-то все зрозуміло – ужгородці, котрі вдома мають пічне опалення, добувають таким чином дармові дрова.

Ставлення до цього неоднозначне. З одного боку, можна зрозуміти малозабезпечених, яким в цю морозну зиму просто необхідно чимось зігрівати оселі. Також, проїжджаючи повз ліси, часто звертав увагу на те, як багато дерев впали і просто лежать посеред лісу. Те саме стосується й ділянок, де внаслідок вітровалу лежать цілі гектари лісу (гадаю, мешканці Великого Березного мене найбільше зрозуміють). Особливо це помітно з вікна поїздів. І постійно з’являлася думка: «От оці стовбури, що впали й потрохи гниють, віддати б людям на дрова – напевно, менше б було самовільних вирубок...»

Але є й другий бік...

По-перше, згідно з законом на вивіз навіть таких, впалих дерев, також потрібен спеціальний дозвіл. Збирати хмиз можна лише невеличкий, з обмеженням у диаметрі. А по Шахті, як бачимо, носять досить грубезні стовбури.

Також виникають сумніви, що оці «збирачі» тягнуть додому саме впалі дерева. Занадто здоровими, міцними вони виглядають. Варто б було проконтролювати, чи не спилюють вони потроху живі дерева? В такому разі виправдань цим діям я взагалі не знаходжу і вважаю доцільним звернути увагу правоохоронців та працівників лісового господарства.

Згадалося, як колись обговорював проблему вітровалу та опалення з лісничим із села Люта на Великоберезнянщині.

– Так, коли збирають вітровал, на це можна подивитися трохи поблажливо, -розповів він. – Але люди є люди. «Мені треба май доброє», – кажуть вони і йдуть до лісу з бензопилами...

До того ж ліс на Шахті є ботанічним садом УжНУ. В 2017 році вже виникав чималий скандал з масовою вирубкою дерев, тоді небайдужі громадяни зуміли звернути увагу влади та правоохоронців і зупинити свавілля. А тепер фактично відбувається те саме. В менших масштабах, проте постійно. Як ота крапля, що поволі точить камінь, знищуються зелені легені обласного центру.

«Ну чого чіплятися до жеброти? Масові рубки бригадами та вивезення дерева лісовозами завдає набагато більше шкоди екології Карпат», – скаже хтось. Але ж існування одного злочину аж ніяк не є і не може бути виправданням для скоєння іншого, навіть значно меншого за масштабами. Це важлива для всього суспільства аксіома, яку багато хто просто не хоче зрозуміти.

Але без такого розуміння неможливо рухатися далі. Ані державі, ані кожному особисто.