ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Міліціонер Микола Боб’як загинув при затриманні злочинця в Ужгороді

    25 вересня 2020 п'ятниця
    На затримання бандитів в Ужгороді Микола Боб’як виїзжав особисто

    Це сталося у березні 1994 року. Від кулі злочинця поліг начальник карного розшуку Ужгородського міськвідділу міліції майор Микола Боб’як.


    Микола родом із мальовничого села Космач Івано-Франківської області. У гірському селі разом з братами він вчився жити правдою, мріяв про далекі світи, прагнув до знань. Вступив у Тернопільський педінститут, після закінчення якого волею долі опинився на Закарпатті, в міліції. Закарпаття привітно зустріло гуцульського хлопця. Тут він зумів застосувати не тільки свої педагогічні знання, але й вроджену простоту та життєву мудрість. Став працювати дільничним інспектором служби у справах неповнолітніх ужгородської міської міліції. Підліткова злочинність, дитяча бездоглядність, так звані “проблемні” діти – питання, якими щодня займався молодий міліцейський “Макаренко”.

    По закінченні Київських вищих курсів МВС Микола Миколайович став працювати заступником командира дивізіону відділу позавідомчої охорони при Ужгородському МВВС, відтак – у відділенні карного розшуку. Саме тут пройшов нелегкий шлях від оперуповноваженого до начальника підрозділу. Але тут чекала його й підступна куля…

    – Була 20-а година вечора, коли я прийняв повідомлення про пограбунок на вулиці Ужанській, –згадує тодішній оперативний черговий Ужгородського міськвідділу міліції Володимир Танчинець. — Микола, який вже збирався додому, стояв біля мене. Він знав, що основна слідчо-оперативна група на виїзді, тож не роздумуючи ні секунди, вирішив їхати на місце скоєння злочину… Опісля багато-хто із знайомих запитував мене, чому на Ужанську виїхав сам начальник карного розшуку, а не його підлеглі? Микола Миколайович не міг по-іншому – такий вже у нього був характер. Він ніколи б не відправив під кулі свого підлеглого, щоб самому в цей час відсидітися в кабінеті. Це було його правилом – на найскладніші завдання іти самому.

    Разом з молодим оперативником начальник розшуку службовою машиною виїхав на місце злочину. На Ужанській вулиці у темряві розгледіли дві чоловічі постаті. Один тримав ніж біля горла іншого…

    – Міліція! Кинь зброю! – наказав майор.

    Для нападника це було несподіванкою. Озирнувшись, побачив міліціонерів. Кинувся навтьоки, заставивши й свою жертву бігти з ним по залізничних коліях. Майор Боб’як зробив попереджувальний постріл у повітря. Із темряви також загриміли постріли. Стріляв другий грабіжник, який ховався за насипом. Стріляв підступно, у спину. Двічі поранив Миколу в ногу. Падаючи на землю, правоохоронець повернувся у бік, звідки долинали постріли, і відкрив вогонь у відповідь. Мить – і ще дві кулі вп’ялися Миколі в шию та обличчя. Молодий оперативник, підхопивши тіло свого начальника, затиснув рукою рану на його шиї, з якої фонтанувала кров…

    Підступних убивць затримали через кілька годин. Це були два військові, які, маючи вогнепальну зброю, вирішили того фатального вечора “рекетнути” одного з ужгородців. Однак Микола про це вже не дізнався – дорогою в лікарню він помер від втрати крові…

    – Тієї злощасної ночі у чергову частину зателефонувала Магдалина, дружина Миколи,–продовжує В.Танчинець.– Ще нічого не знаючи про трагедію, попросила покликати до телефону чоловіка. Мовляв, ми з сином Тарасиком не можемо його дочекатися. Я був готовий до чого завгодно, тільки не до цього дзвінка. Кілька секунд збирався з духом, відтак якомога спокійніше відповів: “Він на виїзді…”

    Магдалині було лише 23, коли в її щасливе сімейне життя увірвалося страшне горе. Як вона це пережила, відомо лише їй. Нині за плечима підполковника міліції Магдалини Боб’як майже двадцять років нелегкої служби в органах внутрішніх справ. Вона очолює відділ громадянства і реєстрації фізичних осіб Ужгородського міського управління міліції. Підріс і син Тарас, який, закінчивши школу, хоче піти стопами батька й матері, ставши офіцером міліції. Щасти тобі, хлопче! Нехай доля береже тебе від всяких бід та зла…



    Катерина КИЙОВИЧ, Ужгородське МУ ГУМВС України в Закарпатській області

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору