Міська влада презентує Ужгород як туристичне місто, але нічого не робить для комфорту приїжджих і містян!

У минулі вихідні Ужгород відсвяткував свій черговий, цього разу ювілейний День народження. Ми вже розповідали, як проходили деякі заходи свята (зокрема – див. тут, тут і тут). Тепер, після кількох днів, можна поговорити і про негативні моменти.

Ні, зараз не про те, що, незважаючи на «титанічні зусилля», протягом багатьох місяців ремонтникам так і не вдалося закінчити реконструкцію багатостраждальної площі Петефі, яка могла стати цілком вдалою локацією для деяких заходів. Навчені гірким досвідом ужгородці й не очікували відремонтованих мостових, відсутності кривокосих парканів і первинних клейонок перед ремонтованими об’єктами. Ми не настільки наївні.

Не будемо і про автомобільні пробки в години пік, викликані перекриттям двох важливих транспортних напрямків – вулиці Л.Толстого, де розгорнувся ярмарок, і пл. Поштової, де була встановлена ​​головна сцена фестивалю. До цього, за великим рахунком, теж звикли і покірно стояли в «тягнучках», тихенько лаючись, але «входячи в положення, враховуючи тимчасові труднощі». Для всього цього можна знайти і об’єктивні причини.

Зате всі ужгородці та гості Днів міста могли помітити ще одну проблему, якої в принципі бути не повинно. Частина заходів, причому найбільш масових, починалася ввечері, наприклад, концерти на Поштовій – о 19.00. Глядачів виступи артистів, особливо хедлайнерів, зацікавили, і зібралося їх в центрі міста доволі багато. З усіх районів Ужгорода, без винятку. Тривалість концертів – не менше чотирьох годин. Ось відлунали останні хіти, гаснуть вогні софітів і…

…І пора добиратися додому. На чому? А ось тут і проявилася головна проблема. Автобуси після дев’ятої вечора? У новий район або Оноківці? Та ще й у вихідні? Ні, такого ми не чули … Не з нашим щастям.

На головній транспортній розв’язці накопичилося в надії на пізній транспорт чимало людей. Заглядали в мобільний додаток «Дозор», розчаровано вимикали смартфони, але все ж сподівалися. Ось тільки марно … Хто зміг – об’єднувався і брав таксі. Таксисти, до речі, «просікли ситуацію» швидко, крутилося їх на Корятовича чимало. Ось тільки за поїздку в спальний район або на околицю вони, без  найменшого вагання, просили по 70-80 гривень, а то й більше. Недешево, тим більше для підлітків. Тому багато хто зітхнув і, без того втомлені, потяглись по домівках пішки.

Хтось скаже, що так їм і треба – нічого шлятися поза домом вечорами. Хтось з’єхидничав – мовляв, піша прогулянка тільки додасть здоров’я. Хтось відмахнеться: теж мені, проблему знайшли …

Але проблема існує. І абсолютно розв’язувана, причому без особливих витрат і праці. Є ж досвід інших міст щодо організації масових вечірніх заходів. Не секрет – у дні великих концертів, серйозних футбольних матчів та інших спортивних заходів, які також закінчуються пізно, графік руху метро, ​​автобусів, тролейбусів та іншого громадського транспорту на певний час продовжується. І глядачі масово вирушають по домівках в мало-мальськи комфортних умовах.

Так що ж заважало керівництву Ужгорода передбачити цілком очікувану потребу городян і вишукати можливість запустити пару автобусів хоча б на основних маршрутах?

Чи не здогадалися, підказати нікому? Буває. Давайте тоді розглядати дану публікацію як підказку на майбутнє і надалі враховувати інтереси такої значної кількості жителів. Нагадаю, виборців.

Хоча насправді це лише частина загальної проблеми. Ужгород позиціонують як туристичне місто. Але міське керівництво абсолютно не враховує, що для туристів, тобто людей за замовчуванням відпочиваючих, чималим чинником привабливості є вечірнє життя міста. У цьому є певна романтика, на цьому будують свої бізнес-плани у всіх відомих культурних центрах.

Та й самі ужгородці не проти ввечері сходити в кіно, театр, у гості в кінці кінців …

Але в Ужгороді після 21:00 життя, по суті, завмирає. Яка там вечірня програма, якщо потім «пилять» додому пішки через все місто. У підсумку – страждають туристична привабливість, імідж, та й бізнес, орієнтований на розваги. Страждають і місцеві жителі, змушені обмежувати вечірній відпочинок чотирма домашніми стінами, прибудинковою територією або столиками у найближчих забігайлівках.

Ну да, ну да – у вечірній час бізнес перевізників менш рентабельний, тому вони свій транспорт відправляють відпочивати. Що для перевізника імідж міста порівняно з особистою вигодою? Нехай у мерського керівництва голова болить …

А у мерського керівництва голова може боліти скільки завгодно, але механізму виправлення ситуації – комунального транспорту – в Ужгороді просто немає. Причому давно.

Про необхідність відродження муніципального транспорту йдеться роками. Пам’ятається, перед виборами до органів місцевого самоврядування 2015-го року аж два кандидата в мери Ужгорода декларували наміри відродити міський громадський транспорт. Але одного з них не було обрано, з нього нічого не візьмеш. А другий, який отримав перемогу, якісь дії по виконанню даної обіцянки почав лише через 2,5 року після заняття посади.

Та й то… На даний момент створено і зареєстровано відповідне комунальне підприємство. З широкою помпезністю ужгородцям свого часу повідомили, що справа рухається, оплачено 10 новеньких комфортабельних і сучасних автобусів, і до кінця серпня вони вже вийдуть на маршрути. Комісія міськради їздила на підприємство-виробник, проводилася одиночна перевірка на вулицях тестовим автобусом, публікувалися численні знімки екстер’єру та інтер’єру майбутнього транспортного дива.

Але серпень закінчився. Пройшла половина вересня. І нарешті в День міста сталося! Ні, десять «Електронів» не вийшли на маршрути. Нам просто на площі Народній показали… «аж» два з них. Це називалося «презентацією», а мер і «обрана громадськість» на них навіть проїхалися мостом Масарика.

Спасибі, звичайно, але ось тільки при цьому повідомили, що ні сьогодні, ні завтра проїхатися в транспорті, що виблискує новизною, у потенційних пасажирів не вийде. Бо немає якихось там оформлених документів. Та й маршрути пересування громадського транспорту поки в стадії обговорення і затвердження, а на нинішні, популярні і насичені, ніхто нові автобуси не пустить. Це ж зашкодить інтересам існуючих приватних перевізників!

Ми не будемо нікого ні в чому звинувачувати. Проте серед городян цілком вкоренилася переконаність, що повноцінне функціонування комунального пасажирського транспорту затримується штучно. Щоб не образити, не зачепити інтереси приватних компаній-перевізників. Власники яких, скажімо так, близькі до нинішнього керівництва Ужгорода. Конфлікт приватних і громадських інтересів, чи знаєте …

Ні, люди, звичайно, почекають. Не вперше, звикли вже. Але висновки, думаю, зроблять. Нові місцеві вибори вже не за горами …

А чи зроблять висновки в міській мерії – побачимо вже під час найближчого масового заходу. Який там великий концерт намічається?

К.Черкай