ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Микола Бурак: Назва "Закарпаття" нав’язана військовими штабістами Радянської армії

    18 квітня 2021 неділя
    Голова Закарпатського Національного Об’єднання-СубКарпатія Микола Бурак

    Інтерв’ю з головою Закарпатського Національного Об’єднання-СубКарпатія Миколою Іллічем Бураком.

    Немало відомо про критичну ситуацію в області, яка склалася навколо питання русинства і може викликати непередбачувані катастрофічні наслідки. Це вимагає консолідації всього населення, незалежно від національності і віросповідання. Таке завдання може виконати лише об'єднання, яке ставить собі за мету реалізувати його інтереси як на регіональному, так і на вседержавному рівні. Одним із таких є Закарпатське Національне Об’єднання. Спираючись на підтримку всього населення краю, міжнародну солідарність, воно може реалізувати програми виходу із соціально-економічної кризи, відстоюючи виключно гідність та інтереси закарпатців — у державі та за її межами.
    Більш детальніше розповісти про ЗНО ми попросили його голову пана Миколу Ілліча Бурака.

    — Микола Ілліч, розкажіть нам, будь ласка, коли і ким було засноване ЗНО.

    — Закарпатське Народне Об’єднання було створене заступником Голови Обласної Ради паном Б. О. Молнаром у 1993 році, головою якого став пан Ю. І. Брунцвік. Головною метою Об’єднання була участь у формуванні державної політики, реалізація прав громадян на управління державою, захист конституційних прав і свобод людини, задоволення і гармонізація політичних, економічних, соціальних, національно-культурних інтересів жителів Закарпатської області (історичної Підкарпатської Русі), вихідців з її території, що проживають в інших регіонах Украйни та за її межами.

    — А коли ж тоді був прийнятий додаток до назви SUBCARPATIYA?

    — Додаток до назви SUBCARPATIYA (ЗНО - SUBCARPATIYA) прийнято на звітно-виборчій конференції з метою підтримки з боку Європейської громадськості, оскільки Закарпаття є центральноєвропейським регіоном, а нав'язана назва Закарпаття військовими штабістами 1944-1945 роках однобоко вказує на трофейність території у центрі Європи із східного погляду.

    — Пане Миколо, а яка діяльність сьогодні Закарпатського Національного Об’єднання — SUBCARPATIYA?

    — На сьогодні ЗНО — SUBCARPATIYА на договірних основах об'єднує 34 громадські національно-культурні організації, в тому числі 14 русинських. Вони включають наступні принципи:

    1. Спільна діяльність по захисту соціальних, економічних, національних, культурних, духовних інтересів. екологічного середовища закарпатської поліетнічної спільноти, розвитку краю з метою підвищення добробуту всіх його жителів, і в інтересах держави України.
    2. Відродження і розвиток національної культури підкарпатських русинів, українців, угорців, росіян, румунів, словаків, німців та всіх наявних національностей.
    3. Проведення протикризових спільних заходів, спрямованих на захист населення від згубної політики олігархічної центральної влади.
    4. Повернення управлінських інституціій у розпорядження органів обласного самоврядування: господарського Апеляційного суду, колегії суддів, регіональної митниці, інфраструктури Ужгородського відділку залізниці та майнових об'єктів, мінеральних вод, захоплених різними компаніями із-за меж області.
    5. Співпраця з органами місцевої влади, встановлення народного контролю за використанням природних багатств, землі, лісів, енергоносіїв, газо-продукто-нафтопроводів, мінеральних вод, корисних копалин, майнових об'єктів в інтересах закарпатської територіальної громади України.
    Разом з цим інформуємо Вас, про те, що прірва між жителями Закарпаття і центральною владою з кожною акцією обкрадання області ширшає в прямому розумінні цього слова.
    2573.jpg
    За 65 років перебування в СРСР і в Незалежній Україні допущені такі злочинні дії:

    1. Із створенням так званих хрущовських раднаргоспів наша область дотувала м. Львів як центр Львівського раднаргоспу, значними коштами, за рахунок яких було збудовано житло для сотень тисяч львів'ян і налаштовано зайнятість населення. В той же час, в Ужгороді на лівому березі Ужа аж до 70 років житло складали власні саманні будівлі, навіть там, де сьогодні розміщений інтуристичний готель «Закарпаття». Від Закарпаття було відібрано й передано Львову доходну Мукачівську тютюнову фабрику. Тисячі людей, селян зайнятих у тютюнництві були позбавлені роботи, засобів до існування.
    2. Ліквідація системи вузькоколійок, яка забезпечувала доставку лісо-розробників до місць роботи і вивіз лісової продукції під тим приводом, що львівський АвтолЛАЗ забезпечить їх доставку на робочі місця. Метал вузькоколійок піде на переплав для випуску автобусів. Це була безглузда акція, що нашкодила способу життя народу під Карпатами. Вона йшла від наполегливо вічно зависливого Львова (1961-1965 рр.) і вписувалася в таку ж економічну схему так званої «реорганізації».
    3. В ситуації горбачовської перебудови та прийнятого сумнозвісного указу за ініціативою Є. К. Лигачова про боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом був ліквідований у 80-роках Ужгородський лікеро-горілчаний завод, який тоді відремонтували із введенням апаратури і технології Голландії. Переданий тому ж Львову. Це також була дохідна стаття до бюджету області. Тоді ж були зруйновані підприємства первинної переробки винограду і плодів, дикоростучої продукції. Ліквідоване пивоварне і винне виробництво в м. Мукачево та в цехах колгоспів і радгоспів.
    2. У 90-х роках минулого століття адміністрація Львівської залізниці ліквідувала Ужгородський залізничний відділок: розділила всю дохідну інфраструктуру на 7 малих підприємств, підпорядкованих Львову, доходи яких донорують львівський бюджет.
    5. Від Закарпаття відібрано санаторії для створення так званої «Укрздоровниці», ліцензування лісового господарства. Зате сюди завозяться токсичні відходи з інших країн, забруднено тривалим «хімічним наркозом» ґрунти, що знижує туристично-рекреаційну привабливість краю.
    6. Тепер перед нами «Наказ» Укравтодору «Про створення дочірнього підприємства «Дорожнє експлуатаційне підприємство № З»» з розміщенням у м. Львові. А чому Львові, а не в столиці України м. Києві чи в м. Ужгороді? За цим «Наказом» усе майно Закарпатавтодору і його міських, районних структур передається до Львова. Втратять місце роботи понад тисячі дорожників Закарпаття.
    7. Із Закарпаття під виглядом «реорганізації» прибираються управлінські структури. Була ліквідована Міжрегіональна митниця, що обслуговувала 4 західні кордони держави. Спочатку переведена до м. Львова, тепер віддалена до м. Києва. З Ужгорода митні курси перебазовані до м. Хмельницька: до служб, які не мають досвіду прикордонної роботи, ні відповідних кадрів для спілкування з функцій експортно-імпортного перетину кордонів.
    8. До м. Львова переведено відділення Нацбанку України, Суддівську колегію, Апеляційний господарський суд.

    — Ви дуже гарно про все розказали, але нам цікаво було б знати: як, на Вашу думку, а чи не вносить все це вищесказане Вами не вносить негатив у міжрегіональні відносини?

    — Так, усе це вносить негатив у міжрегіональні відносини, сіє недовіру, ігнорує законодавство про самоврядність обласних територіальних громад, шкодить консолідації українського суспільства на справедливій основі. Такі дії, будь-які несправедливі акції щодо нашого краю, вторгнення до регіону під видом «реорганізації» можна розцінювати як насилля з політичних мотивів над інтересами русинського народу та закарпатців інших національностей, які ніколи не вкладалися в географічне поняття «Західна Україна». Не потрібно великої мудрості для розуміння, що за цими «реорганізаціями» стоять особи, котрим вони вигідні, а не державі Україна.
    Найбільш болючою проблемою для вирішення є несправедливість, нав'язана тоталітарним режимом у 1944-1946 роках, коли в умовах війни, з політичною стратегічною метою, було скасовано русинську національність, і без плебісциту народу Прикарпатська Русь була перейменована і приєднана до СРСР. Це відбувалося під прямим керуванням берегівського-мехлісівського СМЕРШу. Постраждали десятки тисяч закарпатців різних національностей. Це було прямим продовженням гітлерівської тактики етнічних кордонів в інтересах великої Німеччина, а що до нашої території у вигляді соборності українських земель.
    Політичні сили України лівого і центристського напряму, як ми думаємо, можуть усунути цю історичну несправедливість.
    Підкарпатські русини мають всі підстави вважати себе карпатською нацією на своїй історичній території і не стануть приєднуватися до будь-якої іншої держави. Русинів цілком задовольняють рамки української держави за умови постійного дотримання Конституції України, законів про місцеве самоврядування, про громадські об'єднання, прийняті Верховною Радою України.

    — І на закінчення нашої розмови, скажіть нам, будь ласка, про що Ви маєте намір розповісти Комітету ООН у 2010 році?

    — За рішенням Комітету ООН по боротьбі з дискримінацією і расизмом записано пропозиції України визнати русинську національність і доповісти комітет ООН у 2010 році про мотиви:
    - наявність історичної території;
    - історичної пам'яті;
    - національної культури;
    - правової самосвідомості;
    - компактності проживання.
    Референдум 1991 року, рішення обласної Ради 2008 року, рішення народних зборів (віче) 1 травня 2009 року відбулося в правовому полі України. Народ питає: «Чому не виконується його волевиявлення під час державного референдуму 1 грудня 1991 року протягом 18 років?» Де ж є тоді справедливість?..
    Також хочу додати до своєї розповіді, що, згідно Ст. 6 Закону України «Про національні меншини в Україні», держава гарантує національним меншинам права на національно-культурну автономію, а Ст. 11 цього ж Закону говорить, що «громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається».
    Скажу ще й таке, що русини — не сепаратисти. І ми вимагаємо від влади України офіційного визнання та забезпечення всіх прав — як корінний народ на своїй землі та реалізації результатів референдуму 1991 року по статусу території!
    Згідно рішення Конституційного Суду України №6 РП від 15 квітня 2008 року рішення Всеукраїнського та місцевого референдуму не потребує затвердження рішень Верховною Радою, а йде на пряме виконання його постанов органами Державної влади на місцях і центральними державними органами України.
    — Щиро дякуємо Вам за відверту розмову з нами і маємо надію, що багатьом нашим читачам обов’язково стане все зрозумілим про що Ви нам розповіли. Бажаємо Вам міцного здоров’я, людського щастя, Божого благословення, здійснення всіх мрій і задумів у родючому винограднику Вашої плідної праці. До наступної зустрічі.


    Розмовляли Тетяна Горянка, Вікторія Попович

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору
    Похожие новости