Минув рік, як його немає серед нас...

Пам’яті Петра Гарапка

Пригадується: вельми журна та сумна новина облетіла берегівську громаду – внаслідок раптової смерті минулорічного лютого не стало відомого приватного адвоката, юриста, колишнього судді, прокурорського працівника й просто надійної та щиросердної людини Петра Петровича Гарапка.

Родина свято береже пам’ять про свого чоловіка, тата і дідуся, який народився у Виноградові та любив кожного члена сім’ї: дружину Христину (івано-франківчанку), двох синів, невісток і онуків – Петрика й Тарасика насамперед. Тож із приводу роковини смерті у греко-католицькій церкві зібралися рідні, близькі та друзі, аби помолитися за упокій померлого.

Відтак усі побували на кладовищі, де похований цей берегівчанин. Прийшли навіть колеги зі Львова, з якими учився на юридичному факультеті Франкового університету у 70-х роках. А звідти усі подалися на поминальний обід, де переглянули слайди із життя Петра Петровича. Деякі світлини й насправді унікальні. На одній із них із піднятою догори рукою він мовби прощається. І всім ласкаво усміхається…

А ще були цікаві спогади про цього славного чоловіка. Найбільше усіх присутніх потішило те, що в родині Гарапків нова радість – нещодавно на світ з’явилася маленька правнучка з прекрасним українським ім’ям Меланка. Звісно, цій події неодмінно порадів би прадідусь. На жаль, доля розпорядилася по-іншому...

Із великої кількості фотографій, що зберігаються у родинному архіві та сховку друзів – ми вибрали саме цю, бо вона свідчить про комунікабельність пана Петра, його товариську та щиру вдачу, вміння спілкуватися як із звичайними людьми, так із такими постатями, яких знає вся Україна.

На цій світлині він із відомим правозахисником, колегою-юристом, знаним політиком, поборником української незалежності Левком Лук’яненком, який у нашому місті відпочивав улітку 2015 року. Зустрілися у одному з пансіонатів, де автор цих рядків інтерв’ював гостя нашого міста.

Михайло Папіш