Мисливці Закарпаття час від часу влучають не в диких тварин, а в ...людей!

Те, що роблять закарпатські мисливці та браконьєри, просто виходить за рамки людської моралі. Вбивають червонокнижних тварин і не несуть за це ніякої відповідальності, стріляють поблизу людських поселень, виходять на полювання під час заборони.

Тож і не дивно, що час від часу вони влучають не в невинних тварин, а в людей… так само невинних.

Одна з таких трагедій сталася в селі Велика Уголька Тячівського району.

Того літнього дня 39-річний мешканець села пішов у ліс і більше не повернувся, бо його застрелив 37-річний односелець, який вийшов на полювання.

Було близько 22 години, коли Іван (із етичних міркувань імена замінено) разом з Василем, з яким дружив із дитинства, вийшли відстрілювати червонокнижних тварин. Зброю чоловік використовував мисливську, дозволу для неї не мав, крім того, полював у темну пору доби, що взагалі заборонено. Почувши шарудіння, він сміливо вистрелив, сподіваючись, що вбив кабана.

І вбити йому справді вдалося з першого пострілу, але… людину.

Свою провину чоловік визнав, у всьому каявся і навіть просив не позбавляти його волі, хоча правила полювання на тварин порушив надзвичайно грубо і зухвало. Більше того, стверджував, що на полювання пішов саме на прохання Василя і сподівався вбити цапа чи кабана.

«Під час полювання, коли я  здійснював постріл з відстані близько 60 метрів, був впевнений, що стріляю в дику тварину. Також там була трава близько одного метра у висоту. В місці, куди стріляв, Василя не мало бути. Подія відбулася на схилі гори під кущем. Василь  знаходився на підвищенні. Гільза від пострілу впала десь в кущі. В урочище ми прийшли пішки 5 кілометрів. Раніше на такі полювання не ходили. Дозвіл на зброю я не мав. То була Василева рушниця, – пояснював на суді Іван. – Я мав тільки один патрон, усе інше належало йому. Рушниці були заряджені кулями. Що заборонено полювання – не знав, бо не є мисливцем. Оскільки бачив силует тварини, стріляв у неї, а не в людину. Після пострілу Іван закричав і впав, а я прибіг подивитися на нього, чи живий. Коли підбіг до нього, він ще два рази захропів. Злякавшись та перебуваючи в шоковому стані, хотів сам себе застрелити. Про те, що сталося, не повідомляв, бо був переляканим. Після цього попросив брата допомогти сховати рушниці. Йому про все розповів одразу».

Можливо, чоловік ніколи б і не зізнався у тому, що накоїв, якби тіло не знайшов грибник і не заявив у поліцію.

Цікаво, але з боку вбитого закарпатця, родичі на засідання не з’явилися і попросили розглянути справу без їхньої присутності і навіть суворо висловили прохання не карати вбивцю та не запроторювати його до в’язниці.

При затриманні Івана поліція кваліфікувала злочин за статтею. 115 ч.1 КК України, тобто умисне вбивство. Таке правопорушення карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

Утім суд при винесенні вироку кваліфікував справу за ст. 119 КК України, тобто вбивство через необережність, а також за ст. 248 КК України – незаконне полювання.

Врешті-решт за страшний злочин за ґратами мешканець Тячівщини не опинився. Його засудили всього до трьох років умовного покарання.

Марина АЛДОН

 

ЧИТАЙТЕ також: Лікар-священик в Ужгороді заробляє на смерті пацієнтів? (ВІДЕО)