ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

На горищах мешканців Закарпаття можна знайти чимало історичних цінностей! (ФОТО)

    29 березня 2024 п'ятниця
    186 переглядів
    Закарпаття. Інструмент шустера, винна діжка, старовинна праска, дерев’яні ночви

    Ці речі можна би було віднести у музей. Та жителі Закарпаття воліють тримати їх у обійсті на хорошу пам'ять про минулі часи, коли ще не було ні електрики, ні газу, ні імпортних автівок, ні багато чого іншого. Коли перших майстрів  із народною назвою «шустер» цінували у всьому селі, а взуттєвих майстерень ще не було і в запам’ятці.

    Багато речей минулих днів далеких століть можна побачити в історичних музеях, побуту й архітектури в Ужгороді, Мукачеві тощо. Але, багато цінностей, навіть не здогадуючись у цьому, тривалий час, віками знаходиться на горищах давніх будинків селян, побудованих дідами-прадідами ще майже у 30 роках.

    В основному, зараз таких будівель майже не має, а на їхніх місцях ростуть модерні «єврозміни». Та є офіційні музеї хати, у яких зберігається побут і місцеві традиції колоритного етносу – лемків для нинішніх поколінь. Наочним підтвердженням цього, є і славнозвісний музей-хата «Лемківська Садиба» на Перечинщині. А в самому Перечині уже зараз функціонує і місцевий музей давнини.

     Та повернемося до «шустера» – майстра із ремонту взуття чи не на всю околицю, що умів починити взуття, послуговуючись одним клепачем, кількома гвіздками та заготованими підошвами «із дерева». Саме ці інструменти ще і по сьогодні зберігаються на горищі у одних порядних людей із Перечинщини. Здавати у музей не хочуть, бо зауважують, ці речі їм дорожчі за все, адже нагадують про минуле, яке відбувалося на їхньому подвір’ї. Бо саме тут, дідо Гриць і чинив добрим сусідам топанки – взуття, бо ж майстерень тоді не було, як сьогодні,  розповідають очевидці.

    Були у того діда  воли, та найкращі у всьому районі. Доглядав за ними, як і належить, випасав та орав порядний земельний уділ. І хай уже Гриця і у живих то не має, і про тих волів – одні лише історії лишилися поміж людей, а внуки прадіда гордяться приємними спогадами.  Волів уже то й не має, проте і донині у сараї під ковдрою сіна лежить дерев’яне колесо із воза, до якого і були запряжені ті могутні кастровані бики із величезними рогами.

    Серед інших речей, невістка уже покійного пана Гриця, Марія  Белей поділилася ще кількома вагомими експонатами родинного значення, успадкованого від діда. Привернули увагу саморобна деревяна діжка для вина, бігляць – «праска», де вставляли жаринки, аби одяг попрасувати, дерев’яні коритця –«ночви», у яких раніше прали одяг, місили тісто, купали дітей, веретено, тодішня куфайка або фуфайка – верхній одяг.

    Мирослава Головнич.

    Фото автора.

     

    Нагадаємо про Закарпаття: "Скеля закоханих", гейзер та освіжаюча криниця із мінералкою (ФОТО)

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору