На мерії Берегова – барельєф Юрію Гецку (ФОТО)

З нагоди дня народження й другої річниці смерті.

У велелюдній і урочистій атмосфері минулої середи на фасаді мерії (вул. Б. Хмельницького, 7) відкрили барельєф відомому закарпатцю, екс-депутату обласної ради від ВО «Батьківщина», почесному громадянину Берегова, організатору першого офіційного матчу з футболу між Україною та Угорщиною у 1992 р. (гол забив однофамілець Іван Гецко) в Ужгороді, кавалеру державного ордену «За заслуги» ІІІ ступеня, президенту міжнародної ради «Віжи-3000» та українсько-угорської секції промислової палати України, академіку, віце-президенту Міжнародної академії оригінальних ідей, останньому першому секретарю Берегівського райкому партії (1991 р.)… Три крапки поставлено свідомо, адже в його багатющій і насиченій, неординарній і колоритній біографії десятки інших заслуг, нагород, посад, знакових творінь тощо, які важко, а іноді просто нереально перерахувати. Приміром, організований ним «Глобус» свого часу знали на теренах усього Радянського Союзу, а конкурси краси в Берегові пан Юрій зініціював ще тоді, коли це вважалося крамолою і трактувалося як підспівування західному стилю та його «ворожій» ідеології. Очолював тоді комсомольську організацію меблевого комбінату, звідки наприкінці 60-их і узяв старт у великий світ. Цей забіг продовжував у спорті, культурі, дозвіллі, любові до чтива, колекціонуванні – ось неповний перелік того, чим були заповнені будні цієї людини з поглядом у Всесвіт. Гецко мріяв про місто майбутнього, він хотів вічного життя, хоча розумів, що у фізичному плані цього не здійснити, а ще переймався тим, як збагатити духовний світ кожної окремо взятої людини, зробити її щасливою. Фестивалі інтернаціональної дружби новим змістом також насичував і збагачував він. Розповідати можна багато-багато іншого…
На благовісну та знакову подію зійшлися родичі (сестра Віра з чоловіком, син Юра з дружиною Наталією і донькою Юліанною), друзі, знайомі, приятелі, тобто всі ті, з ким за життя контактував і співпрацював цей відомий у місті та за його межами чоловік. На жаль, не було 88-річної матері Мальвіни Михайлівни, яка, слава Богу, живе і щиро пораділа цій приємній події. Але красні роки говорять самі за себе. Не змогла скрасити парадні миті відкриття барельєфу й дружина Ніна Романівна, відома гандболістка, олімпійська чемпіонка (Монреаль-76), адже останнім часом занедужала та перебуває у лікарні. Але вона хоч і на віддалі, але також мала приємність й втіху від такої гарної та яскравої події. Зате прибули колишній голова облради Іван Іванчо (у Берегові працював у РК партії та головою райвиконкому), Михайло Фединець з Ужгорода, директор обласного Центру зайнятості Юрій Фущич, який був райкомівським підлеглим пана Гецка, екс-прокурор Іван Івашкович, адвокати й судді, керівник лижної фабрики з Мукачева Василь Рябич та інші колеги з ГО «Рідне Закарпаття», де також свого часу поетапно головував берегівчанин. Не оминули цю подію друзі, журналісти в тому числі, зокрема, Василь Ільницький, Василь Гаджега та інші. Відома оперна співачка Гізела Ціпола з Гаті також прибула на відкриття цього настінного знака, як і міські та обласні депутати (Міклош Товт), інша челядь, що і дотепер не забуває стежину до колишнього «Віжибу». Славна це була контора, тут хто тільки не бував, навіть колишній Прем‘єр України Валерій Пустовойтенко каву попивав. Про все і всіх не розказати та не описати…
Звісно, урочиста подія мала пікову мить, коли міський голова Золтан Бабяк по завершенні презентаційного слова і президент фірми «Фішер» Василь Рябич опустили біле полотнище й перед аудиторією постав настінний барельєф. А відтак було квітів покладання, освячення та молитва отця Володимира Маргітича, опісля чого всі подалися у велику залу міськради на перегляд фільму про Ю. М. Гецка (13.04.1950-31.03.2014 р.р.). Хтось навіть сльозу пустив, коли проглянув цю кінострічку. Що й не дивно, адже не всі справи зміг завершити покійний через те, що смерть прийшла якось зненацька та неждано. Та забрала його – після прощання тіло кремували й прах розвіяли з моста біля Королева у Тису. Але він ожив тут, на фасаді міськвиконкому, членом якого його також обирали.
Михайло СИНЬООКИЙ