На Міжгірщині з туристів просто-таки деруть гроші!

Нещодавно півсотня ужгородців організувалася і поїхала на Міжгірщину, аби відвідати родзинки Верховини. До складу групи входили студенти та викладачі коледжу, працівники культурних установ.

– Я народився і виріс в Ужгороді. У свої неповні 16 далі міста не був. Хоча, стоп: одного разу був на Тячівщині в родичів та на полонині Рівній, – розповідає Роман. – Вразила Воловеччина. Я б ніколи не міг і подумати, що там так красиво, такі незвичні копиці сіна. Водій автобуса декілька разів зупинявся, і ми фотографувалися на фоні краєвидів. Наше Закарпаття дійсно красиве і неповторне.
До Синевирської Поляни група приїхала з хорошим настроєм, а повернулася – із зіпсованим.
– На пункті пропуску нам сказали, що за відвідування території озера Синевир треба платити: дорослий – 15 гривень, студент – три гривні. Але наші студенти не брали із собою студентські квитки, то ж мусіли платити по 15 гривень, – обурюється Леся Іванівна. – Як ми приїхали, то було хмарно. Жінка продавала дощовики по п’ять гривень, за декілька хвилин почав накрапати дощ, то вона підвищила ціну в чотири рази. 20 гривень за дощовик! На наше здивування спокійно відповіла: «Ну дощ же почав падати». Виходить, що дощовик подорожчав протягом десяти хвилин через дощ. Абсурд якийсь!
Ужгородці швидкою ходою піднялися до озера, бо задощило. Від платних послуг екскурсовода відмовились. Пофотографувавшись, повернулися вниз.
– На кожному кроці продавали чаї, сувеніри і мед. Я хотіла купити бринзу, але не було. Проте кава була – 20 гривень порція! Незрозуміло, за що з відвідувачів деруть такі гроші за вхід до озера (а людей тільки того дня було дуже багато), а навіть туалету нема. Справляли нужду в кущах, – розповідає Марина.
Ще один «сюрприз» очікував на Шипоті. Аби відвідати водопад, треба теж заплатити: дорослому – 10 грн., студенту – 5 грн.
– Ми сказали тьоті, що гроші можуть брати, а машину щебеню привезти не можуть, аби туристи не топталися по цьому болоті. Туалети тут стоячі, ну ті, що з ямами. Сморід жахливий, – махає руками Христина. – Ведмедів вирішили не відвідувати, бо настрій уже був зіпсований. З туристів деруть нахабно гроші, а було б за що.
Я зайшла на сайт Національного природного парку «Синевир». Серед різноманітної інформації є і прейскурант рекреаційних послуг. Зрозуміло, що у наш час нічого задарнього нема. Туристи кажуть, що готові платити, але вони хочуть і елементарні умови.
Тетяна Грицищук