ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

На закарпатській землі

    19 січня 2021 вівторок

    Кожного літа ось уже майже тридцять шостий рік поспіль я намагаюся попрацювати чи погостити на закарпатській землі, яка давно мені стала рідною і де мешкають чудові люди різних національностей...

    Сьогодні ранком потягом Ужгород-Київ повернувся із сонячного Закарпаття...

    Тиждень промайнув, як один день, проте залишилися чудові враження від побаченого та почутого. З погодою мені також повезло – стояли чудові дні, якщо не враховувати короткочасної грози серед тижня, яка наробила бід у Хустському районі. Вдалося зустрітися й з цікавими людьми, яких я раніше не знав. Звичайно, поспілкувався і з колегами та друзями.

    Я оселився на території Невицького замку, де останнім часом з ласки Сашка Дзембаса (ужгородський археолог, який успішно займається середньовічною проблематикою вже багато років поспіль) залюбки зупиняюся, бо там вельми чудове цілюще повітря, та й аура доволі незвична. А ще витає над зруйнованим середньовічним замком багато чого загадкового й трагічно-втаємниченого, яке між іншим притягує чомусь і мене.

    Прибув я саме тоді, коли група дітей з Луганщини відбула на батьківщину, і людей в Невицькій археологічній експедиції було зовсім небагато – Сашко, Іванко (працівник центру туризму), луганський студент Дмитрик, симпатична Улянка (щойно вступила на істфак Ужгородського університету) та Шоні – ужгородський юнак. Правда, на Невицький у неділю завітав Федорович (мій приятель і заступник директора Центру туризму) зі своєю дружиною, а також дві молодички-журналістки з Хмельниччини – Валя і Алла. Отож з нагоди мого візиту влаштували невеличке свято...

    А з понеділка почалися мої археологічні клопоти. Невдовзі рушив на Берегівщину, де розташована низка пізньопалеолітичних пам'яток і які я мав показати аспірантові Будапештського університету Бейлі Рацу. Він напередодні навідувався до мене в Київ, де я пообіцяв йому допомогти в його роботі. Він займається археометричнии даними, або щоб не забивати вам голову складними науковими термінами – вивченням кам'яної сировини та її витоками, з якої в сиву давнину виготовляли різноманітні знаряддя праці.

    На щастя, нудний дощ і ворог усіх археологів, який моросив із самого ранку, зрештою вщух, і ми з Бейлою здійснили успішний похід на дрібногір'я навколо Великої Берегівської гори (останець затухлого вулкану, під яким ще зовсім недавно добували золото; віднині комбінат стоїть), що височить за східною околицею Берегово, де розкидані залишки стоянок первісних людей у вигляді кам'яних знахідок – численних решток від людської діяльності, виораних плантажним плугом чи вимитих дощами на поверхню. Вік їм нараховується десь близько тридцяти тисяч років. Тоді тут полювали в передгір'ях стародавні мисливці так званої оріньякської доби на різного звіра, добуваючи собі їжу. Там же й добували здебільшого місцеву кам'яну сировину для виготовлення знарядь праці, виходи якої у вигляді жил зафіксовані поряд, або збирали на берегах річок гальку, а потім розбивали її, використовуючи численні відщепи й пластини для знарядь.

    Під вечір стомлені, але цілко задоволені спустилися в місто, де я й заночував у Бейли і де мене зустріли його гостинні рідні, як свого. А наступного дня повернувся в Невицький замок...

    Улас ЗолотоношаУлас Золотоноша

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору