На Закарпатті через негоду жителі Великоберезнянщини та Перечинщини не можуть дістатися робочих місць!

Жителі Перечинщини та Великоберезнянщини стверджують, що через бездіяльність місцевих комунальників та місцевої влади, вони вже вдруге з початку року не змогли дістатися на роботу в Ужгород.

Селяни, котрі працюють на підприємствах «Джейбіл», «Ядзакі Україна», «Гроклін» та інших, просять якось вплинути на можновладців, через яких вони втрачають заробітки, а підприємства, у свою чергу, несуть збитки…

Зокрема, жителі сіл Чорноголова та Смерекова з Великоберезнянщини та селяни з Тур’ї-Ремети, що на Перечинщині, розповідають, що сьогодні після підтоплення місцевих доріг, жоден пасажирський транспорт, у тому числі і автобуси, які відвозять людей на роботу в Ужгород, під’їхати не могли. У Тур’ї ж, їдучи розкислою дорогою за працівниками, навіть перекинувся автобус. На щастя, водій не постраждав…

Аби вирішити проблему, достатньо було хоч а б по одиниці техніки як в одному, так і в іншому районах. Селяни перед керівництвом районів проблему озвучили, однак у райавтодорах їх розчарували, мовляв, немає пального на прибирання доріг.

При чому, на Перечинщині, як вдалося з’ясувати нашому кореспондентові, райавтодор взагалі немає не лише грошей, але й техніки для прибирання. А коли на балансі підприємства з’являються кошти, то винаймають техніку у місцевого населення…

На Березнянщині ж техніка є, однак, тут, очевидно, причиною бездіяльності, є безгосподарність керівників району. Як інакше пояснити той факт, що районна рада й РДА лише сьогодні, коли «припекло» і коли люди вже заблоковані через непроїзні шляхи, взялася шукати й виділяти кошти на потреби Автодору? Невже у керівних органах влади як одного, так і іншого району жоден чиновник не зміг спрогнозувати, що зимою випаде сніг, і після його танення, відбудеться підтоплення доріг?..

До слова, це вже не перший випадок бездіяльності керівників згаданих районів. У середині січня після рясних снігопадів, та ж Чорноголова, Смерекова та Буківцьово залишилися у сніговій блокаді, без сполучення, без електроенергії і без зв’язку на кілька діб…

А що ж цього разу? Аби бути об’єктивними, ми спробували зв’язатися з Великоберезнянським райавтодором. Однак, за телефоном 0313521440, який рахується робочим керівника райавтодору Березнянщини Тимчишака Миколи, ми з 14.00 до кінця робочого дня не змогли поговорити з жодною людиною. У трубці лунали лише короткі гудки, які свідчили, що на тому кінці дроту, хтось навмисне зняв трубку, аби ніхто не міг додзвонитися. Або про те, що хтось без упину три години поспіль сидів на телефоні…

Відтак вирішуємо знайти відповіді, на питання, коли люди зможуть дістатися своїх робочих місць, у обласному Автодорі.

Телефонуємо на 3-70-85 заступнику директора з з ремонтів та утримання доріг Роману Карпенку. Ніхто не піднімає трубку, хоча надворі близько 15.00, тобто, абсолютно робочий час. Відтак телефонуємо головному автодорівцю області Івану Немешу. Секретар за телефоном 61-41-78 відповіла, що «шефа» нема, і заступника нема, нема ні людини, яка відповідає за зв’язки з громадськістю, і що взагалі нема кому відповісти на наші запитання.

Після таких «плідних» коментарів стає зрозуміло, чому у згаданих гірських районах у системі Автодору панує безлад і безвідповідальність перед місцевими громадами, які їх «годують» і задля комфорту яких ці підприємства тут існують. Адже жителі Велико-Березнянщини та Перечинщини, які працюють в Ужгороді, сплачують податки, за які утримуються і ті ж безтранспортні і безгрошові районні Автодори і та ж бездіяльна районна влада…

До слова, днями через погану дорогу на Березнянщині, швидка не змогла дістатися до важкохворого.

Іван Роман