На Закарпатті горе-матері знищують своїх малят ще до народження

Б'ється ручками й ніжками у маминому лоні немовлятко, насилу збагачуючись киснем. Мамо, мамо… безмовно гукає, та сказати ще не в змозі. Якби ж то лиш почула мати і серцем-душею та розумом збагнула ту небезпеку і шкоду, що криється у…

Що ж тут казати: стоїть безтурботна майбутня мама і смакує-кайфує цигаркою, і так їй спокійно, так комфортно і затишно, що аж диву даєшся. Хіба таке можливе?

Коли палять чоловіки, подиву вже у сучасному суспільстві майже не виникає (навіть щодо ранньовікового старту), і жінки дедалі рідше вражають своїм цигарковим захопленням, бо ж це сприймається за звичне явище (буває досить часто, що й жінки похилого віку, пристрастившись замолоду до паління, не можуть вже собі відмовіти в цьому задоволенні). А ось вагітні жінки і цигарка в руках жахіття сучасної епохи. Можна їх умовляти, можна без кінця пояснювати суттєві негативи такої поведінки, однак якщо особисто молода матуся не усвідомить це як злочин проти себе і своєї крихітки-дитинки, цілком залежної від материної поведінки, її відповідальності за нове життя, змін на краще годі й чекати!

Біля ужгородського пологового будинку вже навіть є таємні місцини-закутки, куди тишком-нишком бігають покурити горе-матері, ховаючись від лікарів та акушерок (ніби це їм потрібно: наглядати і карати), піддаючись власним амбіційним, егоїстичним віянням. Хочу і все, але чи можна, чи корисно це
вже інше, над цим замислюватися не хочеться.

Буквально за крок до тієї довгоочікуваної миті появи дитяти на світ, а дії геть-чисто безвідповідальні, ні тривоги, ні занепокоєння: головне уже в руках цигарка; а що дитина хай звикає, хай вбирає вже із молоком цигаркову гидотну так серед такого їй жити.

Боже милосердний, дай нам, немічним і нерозумним, мудрості і розважливості, направляй на правдиву стежку життєву, бо ж Ти сам істина, дорога, життя!

Наталія ГУМЕН-БІЛАНИЧ, "Срібна Земля"